Заходи по профілактиці гепатиту

Шляхи передачі вірусу імунодефіциту людини. Головні напрямки профілактики СНІДу. Механізми передачі гепатитів А, В, С. Аутоімунні та позапечінкові патологічні прояви хвороби. Показання та ефективність щеплення як засобу профілактики вірусних гепатитів.

Рубрика	Медицина
Вид	контрольная работа
Язык	украинский
Дата добавления	12.11.2014
Размер файла	424,9 K

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

КЗ " Бердянський медичний коледж" ЗОР

Тема: Профілактика СНІДу та гепатитів

1. Профілактика СНІДу

Профілактика СНІДу включає в себе:

· Пропаганду засобів попередження зараження ВІЛ;

· Зміна способу життя людей;

· Зведення до мінімуму факторів ризику серед осіб, які належать до груп підвищеної небезпеки інфікування;

· Вивчення соціальних умов, що сприяють поширенню захворювання.

Найнадійніший спосіб уберегтися від СНІДу - це уникнути зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Профілактика ВІЛ-інфекції на даний момент є найбільш важливим засобом боротьби з нею. Вченими в усьому світі ведеться розробка вакцини проти ВІЛ. Незважаючи на деякі обнадійливі результати, говорити про винахід такої вакцини поки рано. Отже, профілактика СНІДу стає особистою справою кожної людини.

В якості профілактики СНІДу необхідно ретельно дотримуватися правил стерилізації предметів загального користування: хірургічних та стоматологічних інструментів, використання одноразових шприців, перевірка донорської крові при переливанні, інших препаратів, що містять кров. А так само необхідно дотримуватися правил гігієни при користуванні туалетним приладдям, особливо такими, на яких може зберігатися слід крові (бритви, манікюрні ножиці і т.д.)

Вагітні жінки, які перебувають під наглядом дільничних гінекологів, в обов'язковому порядку здають аналізи на СНІД протягом першої та другої половин вагітності.

Дуже важлива також профілактика зараження статевим шляхом. При статевому житті необхідно пам'ятати про використання презерватива і сперміцидів. Використовуйте презерватив для вагінального і анального сексу. Використовуйте водорозчинну змащення (на силіконовій основі). Жиросодержащие змащення (дитячий крем, і т.п.) можуть пошкодити латекс. Не використовуйте як мастило слину. При частій зміні статевих партнерів необхідна регулярна діагностика інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), тобто регулярно здавати аналізи.

Профілактика СНІДу та інші пов'язані з нею заходи повинні поєднуватися із пропагандою здорового способу життя, відмови від наркотиків, чіткості в статевих контактах, турботи про постійне партнері. Основною причиною поширення СНІДу серед наркоманів є обмін голками та шприцами, а також існування широко розгорнутої мережі підпільних притонів з практикою прокату інструментів для внутрішньовенного введення наркотиків. Велике значення має профілактична робота серед гомосексуалістів, оскільки вони вступають у численні сексуальні контакти, нерозбірливі у виборі статевих партнерів, часто хворіють на заразні статевими хворобами, в тому числі і СНІДом.

У зовнішньому середовищі ВІЛ дуже швидко руйнується, тому можна вважати вкрай низькою вірогідність його передачі при повсякденних контактах людей, що супроводжуються рукостисканнями, спільними трапезами, при кашлі, чханні і ін Однак і виключити таку можливість не можна. Тому необхідні такі ж заходи самозахисту від зараження, як і при інших інфекційних хворобах, зокрема миття посуду гарячою водою з милом замість ополіскування її під краном, ретельна обробка рук після контакту з якою-небудь рідиною організму хворого, особливо з кров'ю.

Уникнути зараження ВІЛ не так складно, як вилікувати вже існуючу інфекцію, тому варто докладати всіх зусиль для того, щоб і нас і наших дітей минула ця біда.

2. Профілактика гепатитів

Віруси гепатитів можуть бути пусковим механізмом аутоімунних процесів та причиною різноманітних позапечінкових патологічних проявів, що виникають в організмі людини. У значної частини осіб гострі вірусні гепатити набувають хронічної форми з можливим подальшим розвитком цирозу та раку печінки.

Профілактика гепатиту А: Передбачає вплив на усі ланки епідемічного процесу: джерело інфекції , механізми передачі збудника та несприятливість процесу. Вплив на джерело інфекції. В ендемічних вогнищах, особливо в дитячих колективах, протягом 35 днів від початку ізоляції останнього хворого не дозволяється переводити дітей з однієї групи чи класу в інший та в інші дитячі установи. У разі виникнення свіжого випадку, відлік часу карантину починається спочатку.

Враховуючи відсутність хронічного носійства вірусу гепатиту А, подальше спостереження після виписки за перехворілим ведеться амбулаторно. Спостереження за окремими реконвалесцентами ведеться на протязі 6 місяців, як правило це особи у яких відновлювальні процеси ідуть дуже повільно (наркомани. алкоголіки). Вплив на механізми передачі вірусу гепатиту А.

Враховуючи що основним механізмом передачі є фекально-оральний то і заходи профілактики націлені перш за все на його розрив. Вони передбачають:

підвищення санітарної культури населення;

покращення санітарно-гігієнічних умов життя;

сурове дотримання норм і правил водопостачання;

якісне знезараження та утилізація стічних вод і твердих викидів;

дотримання санітарних умов приготування їжі, особливо в колективах та в системі громадського харчування.

Специфічна профілактика гепатиту А. Найбільш реальним засобом є вакцинація неімунного прошарку населення. Вакцинація може бути одноразовою та починатися як можна раніше після початку реєстрації підвищенної захворюваності з залученням не менш 70-80 % осіб з груп ризику (діти шкільних та дошкільних закладів). Для закріплення імунітету ревакцинацію варто проводити через 6-12 місяців після введення першої дози вакцини.

Профілактика гепатиту В: Попередження парентерального механізму та його шляхів передачі є одним з ефективних неспецифічних засобів профілактики гепатиту В.Запобігання штучних парентеральних шляхів передачі вірусу гепатиту В передбачає:

дослідження усіх донорів крові, органів, тканин, сперми на наявність трансаміназ;

переливання тільки обстеженої консервованої крові;

Профілактика природних шляхів гепатиту В здійснюється проведенням санітарно-освітньої роботи перш за все з представниками груп ризику (підлітки та особи які мають безладні гетеро-та гомосексуальні стосунки, медичні працівники). Передача вірусу гепатиту В від інфікованої матері до дитини у 80-95% вдається запобігти шляхом своєчасної імунізації новонародженої дитини. Таким дітям у перші 12 годин після народження вводять в верхню бокову ділянку стегна 0,5 мл. гамаглобуліну ГБ, а в другу нижню 0,5 мл. вакцини, через 1 місяць вводять 0,5 мл. вакцини і через 6 місяців - 0.5 мл. вакцини.

Надійним засобом захисту населення від вірусного гепатиту В є вироблення несприйнятливості шляхом його вакцинації. Наказом МОЗ України №48 від 03.02.2006 року щеплення проти гепатиту В ділиться на три розділи: 1. щеплення за віком; 2. щеплення за епідпоказаннями; 3. щеплення які рекомендовані. Щеплення за віком передбачає вакцинацію усіх новонароджених в перші 12 годин життя, 1-місяць, 6-місяць. Діти народжені матерями носіями антигену вірусного гепатиту В вакцинуються в перші 12 годин життя, в 1-місяць, на 6-місяць, та 12- місяць життя дитини.

Вакцинації підлягають дорослі: медичні працівники, стеденти середніх, вищих медичних навчальних закладів, які професіно мають контакт з кров'ю, її препаратами та здійснюють парентеральні маніпуляції.

Щепленю за епідпоказаннями підлягають:

особи, які контактували з хворими на гепатитВ, та носіями HBV (вірусу гепатиту В);

хворі, які перебувають на гемодіалізі та отримують гемотранфузії і інєкції лікувально- діагностичних препаратів, хворі на гемофілію, діти із злоякісними новоутвореннями; * реціпієнти донорської крові та її препаратів; * діти в дитячих будинках та будинках дитини;

члени родини, в яких є хворі на гепатит В та носії HBV; * пацієнти з хронічними захворюваннями печінки;

пацієнти які підлягають плановому оперативному втручанню. При гепатитно - вірусній С інфекції головними шляхами розповсюдження вірусу є штучні медичні і немедичні парентеральні втручання. Тому і заходи неспецифічної профілактики націлені на розрив цих шляхів передачі. Запобігання зараження вірусом гепатиту С в медичних установах передбачає:

правильний підбір донорів крові. органів, тканин, сперми та недопущення до донорства осіб із груп ризику (наркоманів, алкоголіків, повій, сек.меншин);

обов'язкове обстеження донорів на відсутність антигена вірусу гепатитуС;

обстеження крові донора на активність амінотрансфераз;

переливання тільки консервованої крові чи її компонентів, обстежених на антиген вірусу гепатиту С; * обмеження переливань крові, заміною її відповідними кровозамінниками, використання аутологічної крові; * усі інвазійні втручання повинні виконуватися тільки стерильним медичним інструментарієм (разового або багаторазового використання);

постійне дотримання медичним персоналом лікувально-профілактичних закладів умов протиепідемічного режиму; якісну дезинфекцію, передстерелізаційну обробку і стерилізацію медичного інструментарію багаторазового використовування.

максимальне використання, правильне знезаражування та утилізація медичного інструментарію разового користування.

Термінові заходи профілактики зараження вірусу гепатиту С, як і іншими вірусами з парентеральним механізмом передачі, передбачають:

при потрапляні крові, або іншої біологічної рідини пацєнта на відкриті ділянки шкіри медичного персоналу їх необхідно ретельно відмити в проточній воді з милом, а потім цю ділянку шкіри обробити одним із антисептиків (70 % р-н спирту, 3% р-н перекису водню, стеріліум, йодобак, кутасепт Г,Ф, тощо);

у разі порізу чи проколу шкіри гострим інструментом необхідно негайно здоровою рукою передавити ділянку руки вище травмованого місця, видавити з неї кілька краплин крові, а потім рану ретельно промити проточною водою з милом і обробити одним із антисептиків;

при потрапляні крові в очі іх необхідно ретельно промити проточною водою, а потім закапати 1-2 % розчином борної кислоти, або розчином альбуциду натрію.

Для запобігання немедичних парентеральних шляхів передачі вірусу необхідно розробляти спеціальні соціально-адапційні та інші програми для населення з широким залученням засобів масової інформації. В цих програмах необхідно передбачити широку пропаганду підвищення загальнокультурного рівня населення, про шкоду вживання наркотиків і як запобігти зараження вірусом гепатиту В і С та ВІЛ особам, які вживають наркотики ін'єкційним шляхом.

імунодефіцит гепатит вірусний профілактика

3. Матеріали самоконтролю

У дитячому закладі виявлено декілька випадків вірусного гепатиту А.

Які заходи треба провести?

Дитина 7 місяців. Переносить вірусний гепатит В. Раптово наступило погіршення стану: наросла жовтяниця, зменшилися розміри печінки, з'явилася повторна блювота, відмовився від їжі, не контактний, періодично втрачає свідомість, гіпорефлексія, але реагує на больові подразники.

1. Поставте діагноз.

2. Намітьте план обстеження хворого.

3. Виділіть показники лабораторних даних, що підтверджують діагноз.

Хворому 7 років. Переносить вірусний гепатит В. Діагноз верифікований клінічно і лабораторно. Захворювання протікає легко. Через місяць від початку захворювання скарг немає, самопочуття хороше, жовтяниця відсутня, але зберігається збільшена на 2,5-3,0 см нижче реберної дуги і ущільнена печінка і триразово підвищені АЛТ і АСТ. Виписка відкладена. Залишений в стаціонарі, Проводиться базис-терапія. Ще через місяць, тобто через два місяці від початку захворювання поліпшення не відбулося: гепатомегалія, гіперферментемія, стала позитивною тимолова проба, хоча самопочуття залишається хорошим.

1. Який остаточний діагноз?

2. Як повинна змінитися терапія?

Дитина перенесла вірусний гепатит А жовтяничну легку форму. Виписаний зі стаціонару у зв'язку з одужанням.

Призначте реабілітаційні заходи.

На групу накладається карантин на 50 днів з дня ізоляції хворого. Діти з карантинних груп піддаються регулярному огляду лікарем і спостереженню на весь період карантину. В групах здійснюється дезінфекція, як і при інших кишкових інфекціях.

1. Вірусний гепатит В. Кома 1 (ОПЕ Ш).

2. Визначення специфічних і неспецифічних маркерів вірусних гепатитів.

3. Високі цифри білірубіну крові, наростання вільної фракції, низька активність печінкових ферментів, зниження протромбіну крові, підвищення рівня сечовини, креатиніну крові, нейтрофільний лейкоцитоз у формулі крові, зникнення з крові НВsАg та ін.

Діагноз: гострий вірусний гепатит В, легкий перебіг, прогредиентная форма.

Лікування: терміново необхідна інтерферонотерапія.

Диспансерне спостереження в гепатоцентрі і КІЗі за місцем проживання протягом 6 місяців. Перший огляд і обстеження дитини через 10-30 днів після виписки із стаціонару. Повторні --через 3 і 6 місяців. При відсутності залишкових клінічних явищ і повної нормалізації біохімічних проб реконвалесценти можуть бути зняті з обліку. При наявності будь-яких залишкових явищ диспансерне спостереження продовжується до повного одужання.

Рекомендується: звільнення від відвідування школи, д / саду на 7-10 днів після виписки із стаціонару. Дотримання дієти № 5. Звільнення від занять спортом і важкої фізичної праці. Санаторно-курортне лікування через 6 місяців після виписки. Небажано в цей період проведення планових операцій.

Размещено на Allbest.ru

Державна цільова соціальна програма з профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів, сутність профілактичних та противоепідемічних заходів. Схеми вакцинації дітей проти гепатиту В. Профілактика внутрішньолікарняного інфікування гепатитом.

презентация [177,3 K], добавлен 16.06.2016

Історичні відомості та теорії походження СНІДу. Роль імунної системи для здоров'я людини, поняття вірусу імунодефіциту, нові його варіанти. Етіологія та патогенез СНІДу. Характеристика шляхів зараження, профілактики зараження та підтримки ВІЛ–інфікованих.

курсовая работа [56,9 K], добавлен 18.12.2010

Механізми порушення і клінічне значення власне функціональних проб печінки. Діагностика вірусного гепатиту. Біотрансформація органічних аніонів. Знешкоджуюча функція печінки. Ендоскопічні методи та лабораторні методи дослідження вірусних гепатитів.

реферат [28,3 K], добавлен 21.09.2010

Визначення оптимальних заходів з перинатальної профілактики ВІЛ на основі порівняння ефективності різних схем, впровадженої в родопомічних закладах та центрах по боротьбі та профілактиці СНІДу в умовах діючої в Україні системи надання допомоги вагітним.

реферат [30,3 K], добавлен 04.01.2011

Захворювання людини та тварин, спричинені паразитичними черв'яками. Основні фактори передачі. Головні шляхи зараження. Найнебезпечніші інвазійні хвороби. Трихінельоз, аскаридоз, теніаринхоз. Проведення діагностики гельмінтозів. Заходи щодо профілактики.

презентация [2,6 M], добавлен 13.02.2016

СНІД як синдром набутого імунодефіциту, напрямки та проблеми його лікування, пошук шляхів та методів профілактики. Шляхи передачі даного вірусу: через кров, при статевих контактах, від інфікованої матері до дитини під час виношування та годування груддю.

презентация [3,6 M], добавлен 30.01.2014

Глобальна епідемія ВІЛ/СНІД як одна з найсерйозніших загроз для людства. Історія виникнення СНІДу, перебіг хвороби імунодефіциту, її симптоми, шляхи зараження. Проблеми ВІЛ-інфекції в Україні та в Чернівецькій області. Профілактика і спроби лікування.

реферат [28,7 K], добавлен 25.06.2010

Етіологія хронічних гепатитів. Підходи до медикаментозного і відновлювального лікування хронічних гепатитів. Мета, завдання, засоби, методи і методики лікувальної фізичної культури при хронічних гепатитах на поліклінічному етапі фізичної реабілітації.

курсовая работа [140,6 K], добавлен 11.01.2017

Характеристика епідеміологічних, клінічних, лабораторних особливостей прояву і перебігу вірусного гепатиту С, вірусу імунодефіциту людини як мікст-патології. Розробка та специфіка алгоритму епідеміологічної діагностики, можливе лікування і профілактика.

статья [63,2 K], добавлен 27.08.2017

Загальне поняття про захворювання. Етіологія та епідеміологія СНІДу. Основні стадії захворювання: інкубаційний період; період гострої інфекції; продромальний період. Ураження шкіри, слизових оболонок внаслідок імунного дефіциту. Напрямки лікування СНІДу.

реферат [11,9 K], добавлен 10.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Гепатит B і C — два основних типи з п’яти різних інфекцій гепатиту — є причиною 96% всіх випадків смерті від гепатиту. Близько 325 млн людей у світі живуть з хронічною інфекцією, спричиненою вірусом гепатиту B або вірусом гепатиту C.

Шляхи передавання гепатиту B:

від матері до дитини під час народження;
незахищені статеві контакти;
небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
використання нестерильного ін’єкційного інструментарію при вживанні наркотиків.

Гепатит B є небезпечним і для працівників охорони здоров’я, які можуть мати травми від уколів голками при догляді за пацієнтами, інфікованими ВГB.

Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування ВГB — це вакцинація.

Яким чином гепатит B НЕ передається?

Вірус гепатиту B не передається через столові прибори, унаслідок годування груддю, через обійми, поцілунки, рукостискання, кашель, чхання, користування громадськими басейнами чи подібними об’єктами.

Вірус гепатиту C (HCV), в основному, передається під час контакту з інфікованою кров’ю чи біологічними рідинами інфікованої людини. Найпоширеніші шляхи передавання:

небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
використання нестерилізованих побутових та професійних приладів після інфікованої людини (зубні щітки, манікюрні ножиці, бритви тощо);
використання нестерильного ін’єкційного інструментарію для вживання наркотиків;
під час переливання крові та її компонентів.

Можливе також передавання інфекції під час незахищеного статевого контакту, але це відбувається набагато рідше. Крім того, ВГC може передаватися від матері до дитини. Вакцини проти гепатиту C не існує.

Гепатит C не передається через грудне молоко, харчі або воду, внаслідок побутових контактів, наприклад обіймів, поцілунків і споживання їжі та напоїв спільно з інфікованою особою.

За оцінками, понад 5% українців інфіковано гепатитом C, а це близько 2 млн осіб. Наразі в Україні зареєстровано 52 448 хворих на гепатит C.

За даними ВООЗ, за допомогою противірусних препаратів можливо вилікувати понад 95% людей з інфекцією гепатиту C.

Як можна захистити себе?

Ви можете захистити себе від гепатиту B за допомогою вакцинації, що формує імунітет у середньому на 20–30 років, а інколи — пожиттєво.

Станом на 1 липня 2018 р. в Україні наявні 1 805 242 дози рекомбінованої вакцини для профілактики гепатиту B.

Крім цього, поширенню вірусу гепатиту B можна запобігти таким чином:

уникайте контактів з кров’ю та рідинами організму інших людей;
уникайте непотрібних ін’єкцій: вибирайте пероральні ліки замість ін’єкцій там, де це можливо;
уникайте випадкових статевих контактів, завжди використовуйте презерватив;
ніколи не діліться персональними бритвами чи зубними щітками, манікюрними ножицями та іншими засобами індивідуального користування;
використовуйте тільки стерилізовані інструменти для пірсингу і татуювання;
вагітним жінкам, у яких діагностовано гепатит B, слід порадитися зі своїм лікарем про те, як запобігти передаванню вірусу до дитини.

Вакцини проти гепатиту C не існує, тому профілактика інфекції гепатиту C залежить від безпечних медичних та інших маніпуляцій, що пов’язані з контактом із кров’ю.

Заходи первинної профілактики гепатиту C, рекомендовані ВООЗ:

гігієна рук — миття рук і використання рукавичок, хірургічна обробка рук;
безпечне здійснення медичних ін’єкцій;
надання комплексних послуг, спрямованих на зменшення шкоди, споживачам ін’єкційних та інтраназальних наркотиків, включаючи стерильне ін’єкційне обладнання;
тестування донорської крові на гепатити B і C (а також ВІЛ і сифіліс);
підвищення інформованості медичного персоналу про шляхи інфікування гепатитом C;
правильне і регулярне використання презервативів.

Вторинна і третинна профілактика

Для людей, інфікованих вірусом гепатиту C, ВООЗ рекомендує такі заходи:

консультації щодо різних варіантів медичної допомоги та лікування;
імунізація вакцинами від гепатиту A і B з метою запобігання ко-інфекції цими вірусами для захисту печінки;
лікування;
регулярний моніторинг з метою раннього діагностування хронічних захворювань печінки.

Останні новини

Педагогічна преса

Відеоуроки для дистанційного навчання (4 клас) оновлено 28.04 28.04.2020
Відеоуроки для дистанційного навчання (3 клас) оновлено 28.04 28.04.2020
Відеоуроки для дистанційного навчання (2 клас) оновлено 28.04 28.04.2020
Відеоуроки для дистанційного навчання (1 клас) оновлено 28.04 28.04.2020
Стартували уроки для 1-4 класів в межах Всеукраїнської школи онлайн 28.04.2020

План заходів

дошкільного навчального закладу № 39

щодо забезпечення організації і контролю за медико– профілактичною роботою в навчальних закладах.

Дотримання правил особистої гігієни працівниками та вихованцями ДНЗ.
Забезпечити дітей доброякісною питною водою.
Суворе дотримання санітарних умов приготування їжі а саме:

3.1- прийом доброякісних продуктів з відповідними сертифікатами якості.

3.2- використання посуду для приготування їжі по призначенні.

3.3- термічна обробка продуктів.

3.4- щоденний огляд працівників кухні на гнійничкові захворювання.

3.5- використання відповідного одягу працівниками кухні.

4.Забезпечити належний контроль за станом здоров’я дітей:

– не допускати хворих дітей до відвідування ДНЗ

– при виявленні будь-яких ознак захворювання – ізолювати хвору дитину від здорових.

– відвідування ДНЗ дозволяти тільки з довідкою про стан здоров’я від лікаря.

5. Проводити систематичну санітарно – просвітню роботу з дітьми та їх батьками з питань особистої гігієни та профілактики захворювань на

вірусний гепатит А

5.1. У батьківських кутках виставити буклети про гепатит А. Гепатит А- це гостре ураження печінки, викликане вірусом гепатиту А.

Джерелом зараження вірусом є хвора на гепатит А людина. Вірус виділяється з фекаліями після чого з водою, їжею і потрапляє в організм

людини. Інкубаційний період (7-50днів) в цей час вірус розмножується і адаптується в організмі.

У хворого з’являються:

– біль в м’язах та суглобах

– рвота, температура 37- 38.5

– прийом гепатопротекторів ( препаратів захищаючих печінку)

ПРОФІЛАКТИКА: щеплення від вірусу гепатиту А.

Тривалість захисту організму від вірусу гепатиту після щеплення 6-10 років

6. Проводити систематичне підвищення знань медичного та педагогічного персоналу з профілактики захворювань на вірусний гепатит А.

Медичний експерт статті

Профілактика гепатиту А така ж, як і при інших кишкових інфекціях. Вона будуються з урахуванням трьох ланок епідемічного ланцюга (джерело інфекції, шляхи її передачі і сприйнятливий організм).

[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8], [9], [10], [11], [12]

Виявлення джерела інфекції

Система заходів, спрямованих на нейтралізацію джерела інфекції, передбачає перш за все ранню діагностику всіх випадків захворювань і своєчасну ізоляцію хворих. Слід, однак, відзначити, що при гепатиті А профілактичне значення цих заходів виявляється малоефективним. Причина в тому, що джерелом інфекції служать не стільки хворі з типовими, легко діагностуються жовтяничними формами хвороби. Скільки пацієнта з атиповими безжовтяничними, стертими і субклиническими формами гепатиту А, діагностика яких певні складнощі або навіть неможлива без застосування сучасних методів лабораторного дослідження. Не менш важливо і те, що максимальна контагиозность при гепатиті А доводиться на коней інкубаційного періоду і початок захворювання, коли ще немає маніфестних клінічних симптомів хвороби.

Очевидно, що існуючий рівень діагностики гепатиту А не дозволяє ефективно вплинути на першу ланку епідемічного процесу. Проте при появі першого випадку захворювання необхідно виявити джерело інфекції, провести ретельний клінічний огляд всіх дітей і дорослих. У дитячому закладі слід перевірити табель відвідуваності за останній місяць, не брати нових дітей в групу, де був виявлений хворий, і не переводити дітей з цієї групи в іншу. Потрібно стежити також за тим, щоб обслуговуючий персонал був закріплений за групами. Поширенню гепатиту А, появи захворювання в інших групах сприяє порушення санітарно-гігієнічного режиму, ізоляції між групами, переведення дітей або персоналу з карантинної в інші групи. Прийом нових дітей в ці установи допускається з дозволу епідеміолога за умови попереднього введення їм імуноглобуліну, а ще краще - після введення хоча б однієї дози вакцини проти гепатиту А (Хаврікс, АВАКС, ГЕП-А-ін-ВАК та ін.),

Після ізоляції першого хворого все контактували повинні перебувати під ретельним клінічним наглядом протягом повного періоду карантину - 35 діб з дня ізоляції останнього хворого.

У всіх контактували щодня проводиться огляд шкіри, склер, слизових оболонок, обов'язково при першому огляді відзначаються розміри печінки і селезінки, фіксується забарвлення сечі і калу.

В осередку гепатиту А для виявлення атипових, стертих і субклінічних форм рекомендується проводити лабораторні дослідження: визначати в сироватці крові (кров для дослідження беруть з пальця) активність АЛТ і специфічний маркер - анти-наV класу IgМ. Ці дослідження можна повторювати через кожні 10- 15 діб до закінчення спалаху За допомогою цих досліджень вдається виявити практично всіх інфікованих і швидко локалізувати вогнище інфекції.

Припинення шляхів передачі

Для припинення шляхів передачі інфекції вирішальне значення має строгий контроль громадського харчування, якості питної води, дотримання суспільної і особистої гігієни. З огляду на переважну захворюваність серед організованих дітей, особливу увагу слід приділяти санітарному стану і протиепідемічного режиму в дошкільних установах, школах, школах-інтернатах та інших дитячих установах.

При виявленні хворого на гепатит А в осередку інфекції проводиться поточна і заключна дезінфекція в суворій відповідності з наказами МОЗ.

Підвищення несприйнятливості до наV-інфекції

Серед заходів, спрямованих на підвищення несприйнятливості населення до гепатиту А, певне значення має введення нормального імуноглобуліну. Численними дослідженнями показано, що своєчасне застосування імуноглобуліну в осередку гепатиту А, поряд з проведенням інших протиепідемічних заходів, сприяє згасання спалахів в сім'ях і установах. Захворюваність клінічно вираженими формами серед імунізованих знижується, в порівнянні з неіммунізірованимі, в кілька разів.

Профілактичний ефект при імунопрофілактики забезпечується присутністю в препаратах комерційного у-глобуліну специфічних антитіл (анти-наV) класу IgG. Але оскільки для виготовлення препаратів імуноглобуліну використовується донорська кров (плацентарна і абортної) від жінок, які не хворіли на вірусний гепатит, вміст антитіл до вірусу гепатиту А в комерційних у-глобулинах годину го буває низьким. Саме цим можна пояснити недостатню профілактичну ефективність багатьох серій іммуноглобулінових препаратів, В останні роки для підвищення ефективності імунопрофілактики проводять стандартизацію комерційних у-глобулінів за титром антитіл до вірусу гепатиту А. Показано, що найкращий профілактичний ефект досягається при використанні імуноглобуліну з титром анти-наV 1: 10 000 і вище. Отримати такий високотітрованний імуноглобулін зазвичай вдається з крові донорів - реконвалесцентов гепатиту А. В даний час за новою технологією створено кілька препаратів високоактивних імуноглобулінів, що проходять клінічні випробування.

Існує два види імунопрофілактики гепатиту А: планова, або передсезонна, і за епідемічними показаннями.

Планова (передсезонна) профілактика гепатиту А імуноглобуліном в нашій країні проводилася з 1967 по 1981 р Використовувався у-глобулін (плацентарний, з абортної крові), що не титрує на анти-HАV. Препарат щорічно вводиться в дозі 0,5-1 мл дітям дошкільних установ і школярам в терміни, що передують сезонному підйому захворюваності (серпень-початок вересня).

Підсумки масової імунопрофілактики показали, що загальна захворюваність на гепатит А в цілому по країні не знизилася, хоча і відзначалося деяке зменшення числа типових жовтяничних форм, зате зросла кількість атипових (стертих і безжовтяничних) форм. В даний час обов'язкова планова передсезонна імунопрофілактика в нашій країні скасовано, але як тимчасовий захід збережена імунопрофілактика за епідпоказаннями. Імуноглобулін показаний дітям від 1 року до 14 років, а також вагітним, які мали контакт з хворими на гепатит А в сім'ї або дитячому закладі протягом 7-10 діб, рахуючи від першого випадку захворювання. Дітям у віці від 1 року до 10 років вводять 1 мл 10% комерційного імуноглобуліну, старше 10 років і дорослим - 1,5 мл.

У дошкільних дитячих установах при повній ізоляції окремих груп імуноглобулін вводиться не хворіли на гепатит А дітям групи (в школі - класу), де виникло захворювання. При неповної ізоляції груп питання про введення імуноглобуліну дітям всієї установи повинен вирішуватися індивідуально.

Відзначаючи протиепідемічний ефект імунопрофілактики, доводиться все ж визнати, що її можливості обмежені. Навіть при дотриманні всіх необхідних умов (поголовна імунізація контактних людей, високий вміст в препаратах анти-наV) індекс ефективності не перевищує 3. Крім того, доводиться враховувати, що тривалість захисного імунітету не перевищує 5-6 міс, тому при виникненні повторних випадків захворювання по Після цього терміну доводиться вдаватися до повторного введення імуноглобуліну, що може призводити до підвищеної сенсибілізації, тому радикальне вирішення проблеми профілактики гепатиту А можливо лише за допомогою вакцин.

Вакцинопрофілактика гепатиту А

Із зарубіжних комерційних вакцин в Росії зареєстровані:

Вакцинацію проти гепатиту А рекомендується починати з 12-місячного віку. Стандартно первинно вводиться одна доза. Підтримуючу другу дозу рекомендується вводити через 6-12 міс після першої дози. У повчанні до вітчизняної вакцини проти гепатиту А рекомендується триразова вакцинація за схемою 0; 1; 6 міс з наступною ревакцинацією через кожні 5 років.

Вакцина проти гепатиту А вводиться внутрішньом'язово в область дельтоподібного м'язи або у верхню третину зовнішньої поверхні стегна. У сідничний м'яз, а також підшкірно вводити вакцину не рекомендується через небезпеку отримати низький рівень імунної відповіді.

Вакцини проти гепатиту А формують гуморальний імунітет до HАV. Після однієї дози вакцини протективний рівень імунітету формується у 95% вакцинованих і у більшості з них зберігається не менше року. Після другої бустерной дози титр антитіл різко зростає і практично у всіх забезпечує надійний захист протягом 5 років і більше. Згідно кін тральні дослідженням кількість антитіл після застосування вакцини практично не відрізняється від такого у пацієнтів, які перенесли це захворювання, і тому до теперішнього часу не вирішено остаточно питання про доцільність подальших ревакцинаций.

За аналогією з іншими інактивованих вакцинами можна припустити, що поствакцинальний імунітет не може бути тривалим і, швидше за все, постане питання про Ревакциніруют дозах через 5 або 10 років. Однак це питання потребує додаткового вивчення. Теоретично, оскільки в Росії занадто висока циркуляція вірусу гепатиту А, можна допустити, що існує можливість природної бустерной імунізації, і за рахунок цього буде підтримуватися протективний імунітет протягом усього життя. Якщо виходити з таких передумов, цілком очевидно, що головне завдання - провести первинну вакцинацію, яка буде постійно підживлюватися природною імунізацією. Разом з тим неважко припустити, що після масової вакцинації проти гепатиту А настане такий період, коли відбудеться різке зниження циркуляції вірусу гепатиту А. В цьому випадку зменшиться природна імунізація і, швидше за все, може відбутися зниження рівня захищеності проти гепатиту А, і тоді, можливо , більш гостро постане питання про Ревакциніруют дозах через певні проміжки часу.

Оскільки гепатит А відноситься до надзвичайно поширеним в нашій країні інфекцій, можна ставити завдання поголовної вакцинації в дитячому віці.

Однак через високу вартість вакцини вирішити цю задачу неможливо.

У більшості розвинених країн вакцину проти гепатиту А рекомендується вводити людям з груп високого ризику: подорожуючим в регіони з високим рівнем захворюваності на гепатит А (Африка, Азія, Середній Схід, Центральна і Південна Америка), військовослужбовцям, з професійно високим ризиком захворювання на гепатит А (працівники санітарної служби, харчоблоків, медичних установ організованих дошкільних установ та ін.), які проживають в регіонах з високою циркуляцією епідемічних клонів збудника хвороби, з низьким санітарно-гігієнічних м рівнем життя та ін.

Інактивованих вакцин проти гепатиту А протипоказані людям з гіперчутливістю до компонентів вакцини (переважно до культури клітин людини МRС5), а також в разі, якщо на попередню дозу вакцини відзначалася важка алергічна реакція по типу анафілаксії, Тимчасовим протипоказанням служить среднетяжелая і тяжка гостра інфекція, що супроводжується високою лихоманкою.

Людям з первинним і вторинним імунодефіцитом вакцина проти гепатиту А не протипоказане, але, з огляду на недостатній рівень імунологічного реагування, доза вакцини в цих випадках повинна бути подвоєна.

Вакцину проти гепатиту А слід призначати з обережністю пацієнтам, які мають тромбоцитопенію або знижену здатність згущуватися крові, через можливість кровотечі з місця ін'єкції. В цьому випадку вакцину краще ввести підшкірно, хоча рівень імунітету в цьому випадку буде не настільки напруженим.

Інактивованих вакцин проти гепатиту А щодо мало реактогенни. Приблизно у 15% людей на місці введення відзначають місцеву реакцію у вигляді хворобливості, припухлості, почервоніння; у 0,5% вакцинованих відзначають сильні болі. Порушення загального самопочуття з головними болями, нездужанням, відчуття жару, озноб, нудота, блювота, втрата апетиту і інші симптоми відзначаються не більше ніж у 3-10% вакцинованих. Вони виникають в перші 24 години від моменту введення вакцини і проходять через кілька годин. При повторному введенні вакцини частота побічних реакцій буває значно менше.

Вакцину проти гепатиту А можна поєднувати з будь-якою іншою вакциною, декларованої календарем профілактичних щеплень, за умови введення в різні ділянки тіла і різними шприцами.

Читайте также: