Вірусний гепатит а профілактика реферат

Вирусный гепатит А - острая циклическая болезнь с преимущественно фекально-оральным механизмом передачи, характеризующаяся поражением печени и проявляющаяся синдромом интоксикации, увеличением печени и нередко желтухой.

Этиология.Возбудитель - вирус гепатита А - энтеро вирус типа 72, относится к роду Enterovirus семейства Picornaviridae,диаметр 28 нм. Геном вируса представлен однонитчатой РНК. Предполагается существование двух серотипов и нескольких вариантов и штаммов вируса.

Вирус гепатита А устойчив в окружающей среде: при комнатной температуре может сохраняться несколько недель или месяцев, а при 4 'C - несколько месяцев или лет. Вирус инактивируется при температуре 100 'C в течение 5 мин., при 85 'С - в течении 1 мин. Чувствителен к формалину и УФО, относительно устойчив к хлору, не инактивируется хлороформом и эфиром.

Эпидемиология.Источником инфекции являются больные с безжелтушной, субклинической инфекции или больные в инкубационном, продромальном периодах и накчальной фазе периода разгара болезни, в фекалиях которых обнаруживаются вирус гепатита А или антигены вируса гепатита А. Наибольшее эпидемиологическое значение имеют пациенты со стертыми и безжелтушными формами гепатита А, количество которых может в 2-10 раз превышать число больных желтушными формами, а выявление требует применения сложных вирусологических и иммунологических методов, мало доступных в широкой практике.

Ведущий механизм заражения гепатитом А - фекально-оральный, реализуемый через водный, пищевой и контактно-бытовой пути передачи.

Особое значение приобретает водный путь передачи инфекции, обеспечивающий возникновение эпидемических вспышек гапатита А. Возможен "крово-контактный" механизм передачи вируса гепатита А в случаях нарушения правил асептики при проведении парентеральных манипуляций в период вирусемии у больных гепатитом А. Наличие воздушно-капельного пути передачи точно не установлено.

Восприимчивость к гепатиту А всеобщая. Наиболее часто заболевание регистрируется у детей старше 1 года (особенно в возрасте 3-12 лет) и у молодых лиц.

Гепатиту А свойственно сезонное повышение заболеваемости в летне-осенний период. Отмечается также и циклическое повышение заболеваемости через 3-5, 7-20 лет, что связано с изменением иммунной структуры популяции хозяев вируса. Повторные заболевания гепатита А встречаются редко и связано, вероятно, с заражением другим серологическим типом вируса.

Патогенез.Гепатит А – острая циклическая инфекция, характеризующаяся четкой сменой периодов.

После заражения вирусом гепатита А из кишечника проникает в кровь, возникает вирусемия, обуславливающая развитие токсического синдрома в начальный период болезни, с последующим поступлением в печень. В результате внедрения и репликации вирус оказывает прямое цитолитическое действие на гепатоциты, развиваются воспалительные и некробиотические процессы преимущественно в перипортальной зоне печеночных долек и портальных трактах.

Вследствие комплексных иммунных механизмов репликация вируса прекращается, и он выводится из организма человека. Хронические формы инфекции, в том числе и вирусоносительство при гепатите А развиваются крайне редко.

Клиническая картина. Гепатит А характеризуется полиморфизмом клинических проявлений. Различают следующие формы степени выраженности клинических проявлений: субклиническую, стертую, безжелтушную, желтушную. По длительности течения: острую и затяжную. По степени тяжести заболевания: легкую,средней тяжести, тяжелую.

Осложнения: рецидивы, обострения, поражения желчевыводящих путей.

Исходы: выздоровления без остаточных явлений, с остаточными явлениями – постгепатитный синдром, затяжная реконвалесценция, поражения желчевыводящих путей (дискинезия, холецистит).

В желтушных случаях болезни выделяют следующие периоды: инкубационный, преджелтушный (продромальный), желтушный и реконвалесценции.

При обследовании больных в этот период, наряду с желтухой, отмечается астенизация больных, тенденция к брадикардии и гипотензии, глухость сердечных тонов, обложенность языка, увеличение печени, край которой закруглен и болезнен при пальпации. В 1/3 случаев отмечается небольшое увеличение селезенки. В этот период наиболее выражены потемнение мочи и ахоличность кала. Лабораторное обследование выявляет характерные признаки синдромов цитолиза, холестаза и мезенхимально-воспалительного, закономерно определяются антитела к вирусу гепатита А иммуноглобулинов класса М.

Легкая форма болезни характеризуется слабовыраженной интоксикацией, легкой желтухой (билирубин не более 80 мкмоль/л. Среднетяжелая форма сопровождается умеренной интоксикацией, гипербилирубинемией в прределах 90-200 мкмоль/л. Для тяжелой формы характерны выраженная интоксикация, признаки вовлечения ЦНС (неврологические симптомы).

Фаза угасания желтухи протекает обычно медленнее, чем фаза нарастания, и характеризуется постепенным исчезновением признакрв болезни. С исчезновением желтухи наступает период реконвалесценции, продолжительностью от1-2 до 8-12 мес.) В это время у больных нормализуется аппетит, угасаютастеновегетативные нарушения, восстанавливаются размеры печени, селезенки. У 5-10% больных развивается затяжная форма болезни продолжительностью до нескольких месяцев. Как правило, затяжные формы заканчиваются выздоровлением больных.

В период угасания симптомов у отдельных больных развиваются обострения болезни, проявляющиеся ухудшением клинических и лабораторных показателей. Рецидивы возникают в период реконвалесценции через 1-3 мес. После клинического выздоровления. Больные с затяжными формами гепатита А, обострениями и рецидивами болезни требуют тщательного лабораторно-морфологического обследования для исключения возможной комбинированной инфекции и в связи с этим перехода в хроническую форму.

Помимо указанных осложнений, у ряда больных могут определяться признаки поражения желчевыводящих путей.

Исход гепатита А обычно благоприятный. Полное выздоровление отмечается у 90% больных, в остальных случаях отмечаются остаточные явления. У отдельных больных наблюдается синдром Жильбера, характеризующийся повышением в сыворотке крови уровня свободного билирубина и неизменностью остальных показателей. Развитие хронического гепатита А достоверно не установлено, наблюдается крайне редко, связывается с воздействием дополнительных факторов. Летальность не превышает 0,04%.

Диагноз. Устанавливается с учетом комплекса эпидемиологических данных (развитие болезни после контакта с больным гепатитом А или пребывания в неблагополучном районе в период, соответствующий инкубации гепатита А), клинических показателей и результатов лабораторных исследований.

Дифференциальный диагноз гепатита А проводится в продромальном периоде с гриппом и другими ОРЗ, энтеровирусной инфекцией. В отличие от гепатита А при гриппе типично преобладание катарального и токсического синдромов, изменения функциональных печеночных тестов и гепатомегалия не характерны. При аденовирусной, энтеровирусной инфекции сопровождающихся увеличением печени обычно выражены катаральные процессы верхних дыхательных путей, миалгии.

Лечение. Терапевтические мероприятия в большинстве случаев ограничиваются назначением щадящей диеты с добавлением углеводов и уменьшением количества жиров (стол №5), постельного режима в период разгара болезни, щелочного питья и симптоматических средств. При тяжелой форме болезни назначают инфузионную терапию (растворы Рингера, глюкозы, гемодеза). В период реконвалесценции назначают желчегонные препараты и, по показаниям, спазмолитики. Реконвалесценты гепатита А подлежат диспансерному клинико-лабораторному обследованию, продолжительность которого колеблется от 3-6 до 12 мес. и более при наличии остаточных явлений.

Профилактика. Проводится комплекс санитарно-гигиенических и противоэпидемических мероприятий, такой же как при других кишечных инфекциях. Питьевая вода и пищевые продукты, свободные от вируса гепатита А - залог снижения заболеваемости. Необходима проверка качества водопроводной воды на вирусное загрязнение. Контактные лица наблюдаются и обследуются в течение 50 дней. В очагах проводится дезинфекция хлоросодержащими препаратами.

Иммунопрофилактика гепатита А специфического иммуноглобулина по 0,05 мл/кг массы тела в/м или нормального донорского.

Активная иммунопрофилактика гепатита А не разработана.

Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Гепатит B і C — два основних типи з п’яти різних інфекцій гепатиту — є причиною 96% всіх випадків смерті від гепатиту. Близько 325 млн людей у світі живуть з хронічною інфекцією, спричиненою вірусом гепатиту B або вірусом гепатиту C.

Шляхи передавання гепатиту B:

від матері до дитини під час народження;
незахищені статеві контакти;
небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
використання нестерильного ін’єкційного інструментарію при вживанні наркотиків.

Гепатит B є небезпечним і для працівників охорони здоров’я, які можуть мати травми від уколів голками при догляді за пацієнтами, інфікованими ВГB.

Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування ВГB — це вакцинація.

Яким чином гепатит B НЕ передається?

Вірус гепатиту B не передається через столові прибори, унаслідок годування груддю, через обійми, поцілунки, рукостискання, кашель, чхання, користування громадськими басейнами чи подібними об’єктами.

Вірус гепатиту C (HCV), в основному, передається під час контакту з інфікованою кров’ю чи біологічними рідинами інфікованої людини. Найпоширеніші шляхи передавання:

небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
використання нестерилізованих побутових та професійних приладів після інфікованої людини (зубні щітки, манікюрні ножиці, бритви тощо);
використання нестерильного ін’єкційного інструментарію для вживання наркотиків;
під час переливання крові та її компонентів.

Можливе також передавання інфекції під час незахищеного статевого контакту, але це відбувається набагато рідше. Крім того, ВГC може передаватися від матері до дитини. Вакцини проти гепатиту C не існує.

Гепатит C не передається через грудне молоко, харчі або воду, внаслідок побутових контактів, наприклад обіймів, поцілунків і споживання їжі та напоїв спільно з інфікованою особою.

За оцінками, понад 5% українців інфіковано гепатитом C, а це близько 2 млн осіб. Наразі в Україні зареєстровано 52 448 хворих на гепатит C.

За даними ВООЗ, за допомогою противірусних препаратів можливо вилікувати понад 95% людей з інфекцією гепатиту C.

Як можна захистити себе?

Ви можете захистити себе від гепатиту B за допомогою вакцинації, що формує імунітет у середньому на 20–30 років, а інколи — пожиттєво.

Станом на 1 липня 2018 р. в Україні наявні 1 805 242 дози рекомбінованої вакцини для профілактики гепатиту B.

Крім цього, поширенню вірусу гепатиту B можна запобігти таким чином:

уникайте контактів з кров’ю та рідинами організму інших людей;
уникайте непотрібних ін’єкцій: вибирайте пероральні ліки замість ін’єкцій там, де це можливо;
уникайте випадкових статевих контактів, завжди використовуйте презерватив;
ніколи не діліться персональними бритвами чи зубними щітками, манікюрними ножицями та іншими засобами індивідуального користування;
використовуйте тільки стерилізовані інструменти для пірсингу і татуювання;
вагітним жінкам, у яких діагностовано гепатит B, слід порадитися зі своїм лікарем про те, як запобігти передаванню вірусу до дитини.

Вакцини проти гепатиту C не існує, тому профілактика інфекції гепатиту C залежить від безпечних медичних та інших маніпуляцій, що пов’язані з контактом із кров’ю.

Заходи первинної профілактики гепатиту C, рекомендовані ВООЗ:

гігієна рук — миття рук і використання рукавичок, хірургічна обробка рук;
безпечне здійснення медичних ін’єкцій;
надання комплексних послуг, спрямованих на зменшення шкоди, споживачам ін’єкційних та інтраназальних наркотиків, включаючи стерильне ін’єкційне обладнання;
тестування донорської крові на гепатити B і C (а також ВІЛ і сифіліс);
підвищення інформованості медичного персоналу про шляхи інфікування гепатитом C;
правильне і регулярне використання презервативів.

Вторинна і третинна профілактика

Для людей, інфікованих вірусом гепатиту C, ВООЗ рекомендує такі заходи:

консультації щодо різних варіантів медичної допомоги та лікування;
імунізація вакцинами від гепатиту A і B з метою запобігання ко-інфекції цими вірусами для захисту печінки;
лікування;
регулярний моніторинг з метою раннього діагностування хронічних захворювань печінки.

Парентеральні вірусні гепатити В і С відрізняються важкими і хронічними формами – це грізні захворювання, які з плином часу призводять до інвалідності та смерті. Сьогодні вірусний гепатит поширюється швидше, ніж СНІД. З огляду на шляху зараження вірусом, проблема гепатитів має відношення до кожного.

Що потрібно знати кожному про вірусні гепатити.

Розрізняють ентеральні вірусні гепатити (ВГА та ВГЕ), які відносяться до групи кишкових інфекцій і парентеральні вірусні гепатити (ВГВ, ВГС, ВГД і ін.) – група “кров’яних інфекцій”.

Вірусний гепатит А (ВГА)

Зараження відбувається через воду, посуд, іграшки, предмети особистої гігієни та інші предмети, якими користувався хворий. Вірус гепатиту А дуже стійкий до впливів зовнішнього середовища: нечутливий до низької і високої температур (нагрівання до 60 ° С витримує 30 хвилин, при температурі 80 ° С гине через 5 хвилин, при кип’ятінні – миттєво), стійкий до висушування, дії багатьох хімічних речовин та ультрафіолетового опромінення.

Для ВГА існує осінньо-зимова сезонність захворювання.

Недотримання елементарних правил гігієни відкриває прямий шлях для проникнення вірусу в організм.

Вірус, потрапляючи людині через рот, в кишечнику всмоктується в кров і потрапляє в печінку. Тут він починає інтенсивно розмножуватися. У тканині печінки починається запальна реакція, порушується відтік жовчі, розмір печінки збільшується. Жовч і білірубін потрапляють в кровотік, в результаті чого шкіра і слизові приймають жовтяничний колір.

При підозрі на вірусний гепатит (появі жовтяниці, сечі темного кольору, калу світлого кольору, різке зниження апетиту, біль у правому підребер’ї) потрібно звернутися до лікаря.

Як правило, при вірусному гепатиті потрібна негайна госпіталізація.

Після одужання рекомендується спостереження у гастроентеролога або гепатолога. Важливу роль в лікуванні відіграє лікар-дієтолог.

Дієта має дуже велике значення в лікуванні гепатиту. Їжу потрібно приймати дробовими порціями 4-5 разів на день. Не до раціону: смажені, жирні та гострі страви, приправи, соуси, підливи, горіхи, гриби, ковбасні вироби, копчення, шоколад, халва, тістечка, морозиво, яйця. Дозволені вегетаріанські супи, страви у відварному вигляді або приготовані на пару, каші (краще вівсяна), картопля, кисломолочні продукти, нежирні сорти м’яса і риби, свіжі фрукти, соки, компоти, морси. Хліб краще білий, трохи підсохлий. Мінеральну негазовану воду дозволяється вживати після одужання. Дієту слід дотримуватися не менше 6 місяців після перенесеного гепатиту.

Основна профілактика захворювання гепатитом А, це дотримання елементарних правил гігієни, про які начебто знають всі, але яким далеко не всі слідують.

Ретельно мийте руки під проточною водою з милом після туалету, перед їжею, після роботи, після вулиці.
Ретельно мийте овочі та фрукти, навіть зі свого городу.
Перебуваючи на природі або на дачі, не пийте некип’ячену воду.
Привчайте дітей з раннього віку дотримуватися правил особистої гігієни.

Існує надійний спосіб захисту від вірусного гепатиту А – це щеплення. З 2008 р в Республіці Білорусь введена планова вакцинація проти гепатиту А дітей у віці 18 і 24 місяців. Щеплення проводяться також контактним особам в осередках за епідпоказаннями та особам, які виїжджають в країни з широким розповсюдженням гепатиту. Планова вакцинація дозволила знизити захворюваність ВГА у дітей. У 2015 році з 81 зареєстрованого випадку захворювання ВГА в Мінську, тільки 1 – у дитини.

Вірусний гепатит Е в загальних рисах схожий з гепатитом А.

Для профілактики ентеральних вірусних гепатитів А і Е особливо важливі заходи общегигиенического і санітарного характеру, використовувані для профілактики і інших кишкових інфекцій: захист джерел водопостачання від забруднень, постійне хлорування питної води, санітарний контроль в установах громадського харчування, санітарна освіта населення і т.п.

Вірусні гепатити В і С (ВГВ, ВГС)

Парентеральні гепатити В і С – одні з найпоширеніших у світі інфекцій. Підступність їх полягає в розвитку хронічного запального процесу в печінці, який може привести до цирозу і раку печінки. Віковою групою ризику є вік 18-39 років.

Віруси гепатитів В і С передаються через мізерно мала кількість інфікованої крові. Заражає доза при цьому дуже мала – кілька вірусних частинок, а для потрапляння їх усередину кровотоку досить садна, подряпини, уколу або порізу. Вірус гепатиту В міститься не тільки в крові, а й в спермі, вагінальному секреті, слині, грудному молоці та інших біологічних рідинах хворого або вірусоносія.

Зараження може відбутися при виконанні пірсингу, татуажу, манікюру, педикюру, проколюванні вух погано обробленими інструментами.

Предмети і инструмен-ти, на яких знаходиться вірус, можуть виглядати чистими, без залишків крові. Але на необробленої дезин-фецірующімі засобами поверхні віруси можуть зберігатися від декількох годин до декількох тижнів.

В останні роки відзначається різке зростання числа хворих ПВГ, інфікування яких відбулося при внутрішньовенному введенні наркотичних засобів. Можливе зараження плода від матері-вірусоносія під час пологів.

Парентеральними гепатитами В і С не можна заразитися:

При кашлі та чханні.
При рукостисканні.
При обіймах і поцілунках.
При вживанні загальної їжі або напоїв.

Зараження ПВГ може пройти непомітно для людини, часто захворювання

При підозрі про зараження вірусом гепатиту необхідно терміново звернутися до лікаря

Не затягуйте хворобу до тієї стадії, коли лікування буде важким, тривалим і дорогим. Сучасний рівень діагностики та лікування дозволяє виявляти і боротися з вірусними гепатитами. Своєчасне виявлення парентеральних гепатитів і ефективне їх лікування – це запорука одужання і відсутності розвитку ускладнень.

Профілактика парентеральних гепатитів:

Не вступайте в безладні статеві зв’язки і не забувайте користуватися презервативом.
Не вживайте наркотики, особливо – ін’єкційні.
Не робіть пірсинг і татуювання в сумнівних закладах.
Не забувайте завжди дотримуватися правил особистої гігієни.

Гепатит В можна запобігти шляхом вакцинації.

З 2000 р імунізація проти гепатиту В включена в Національний календар профілактичних щеплень Республіки Білорусь і проводиться дітям на першому році життя (вакцинація в перший день життя з ревакцинацією в 1 місяць і 5 місяців).

Резюме. У цій публікації описані етіологія, епідеміологія, клінічна картина вірусного гепатиту А, а також принципи діагностики, лікування та профілактики.

Вірусний гепатит А – одна з найпоширеніших причин гострого гепатиту у світі

Вірусний гепатит А (ВГА) — антропонозне інфекційне захворювання з фекально-оральним механізмом передачі, яке спричиняється вірусом гепатиту А (hepatitis A virus, або HAV). Єдиним резервуаром збудника інфекції є людина. Покращення санітарно-гігієнічного стану, розвиток системи охорони здоров’я, а також вакцинація та пасивна імунізація привели до зниження захворюваності на ВГА як однієї з основних причин гострого гепатиту.

Етіологія та епідеміологія

Збудник ВГА — РНК-вмісний вірус, який належить до роду Hepatovirus сімейства Picornaviridae. У більшості хворих на ВГА не вдається ідентифікувати фактори ризику розвитку інфекції. Відомі фактори ризику розвитку захворювання включають:

Контакт з особою, яка має ВГА.
Професійний ризик (наприклад робота в дитячому колективі).
Подорож за кордон.
Гомосексуальність.
Парентеральне вживання наркотичних засобів.

Вірусний гепатит А: клінічна картина

При зборі анамнезу важливо звертати увагу на фактори, які спричиняли розвиток захворювання (подорожі за кордон, відсутність імунізації тощо), а також виключити інші можливі причини гострого гепатиту (зокрема передозування ацетамінофеном).

Інкубаційний період становить 2–6 тиж (зазвичай 4 тиж).

Продромальний період найчастіше характеризується легкими грипоподібними симптомами: відсутністю апетиту, нудотою та блюванням, загальною слабкістю, лихоманкою ( 50 років — 1,8%). Таким чином, вік хворого є найважливішим предиктором тяжкості перебігу ВГА. Окрім віку, тяжкий перебіг захворювання спричиняють супутні коморбідні патології та захворювання печінки, зокрема наявність гепатиту В або С.

Ускладнення вірусного гепатиту А

Після перенесеного ВГА може тривалий час спостерігатися холестаз (частіше в осіб літнього віку). Тривалий холестаз характеризується затяжною (>3 міс) жовтяницею та схильністю до самоусунення. Симптомами холестатичного ВГА є свербіж, лихоманка, діарея та втрата маси тіла, а також підвищення рівня білірубіну в сироватці крові >10 мг/дл. Застосування кортикостероїдів та урсодезоксихолевої кислоти скорочує період холестазу. Водночас деякі експерти стверджують, що застосування кортикостероїдів може призвести до розвитку рецидивуючого гепатиту А, проте на сьогодні немає достовірних даних, що підтверджують цю гіпотезу.

Повідомлялося про випадки гострої ниркової недостатності, інтерстиціального нефриту, панкреатиту, агранулоцитозу, аплазії кісткового мозку, синдрому Гієна — Барре, які асоціювалися з ВГА. Такі ускладнення виникали рідко.

У 3–20% пацієнтів з ВГА розвивається рецидивний перебіг захворювання, який характеризується повторним розвитком (зазвичай менше ніж через 3 тиж після клінічного одужання) клінічної симптоматики, яка нагадує первинний епізод ВГА, проте має легший перебіг.

Профілактика вірусного гепатиту А

Згідно з рекомендаціями ACIP (Advisory Committee on Immunization Practices — Консультативного комітету з практики імунізації), CDC-вакцинація проти ВГА рекомендується таким групам населення:

Усім дітям віком від 1 року (12–23 міс).
Особам без постійного місця проживання.
Особам із підвищеним ризиком інфікування ВГА (подорожуючим у країни, що розвиваються; чоловікам, які мають сексуальні стосунки з чоловіками; особам, які вживають ін’єкційні та неін’єкційні наркотики; працівникам дослідних лабораторій; особам із хронічними захворюваннями печінки; особам із порушенням згортання крові).
Особам, які мають високий ризик розвитку ускладнень при інфікуванні ВГА.
Усім особам, які бажають мати імунітет до HAV.

Вакцини проти гепатиту А вводять за 2-дозовою схемою внутрішньом’язово з інтервалом 6–18 міс (залежно від рекомендацій виробника). Рівень сероконверсії після дворазового введення становить 95–100%, тривалість захисту зберігається протягом життя. Особам, які перехворіли на ВГА, вакцинацію проти ВГА в подальшому не проводять.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

GilroyR.K. (2019) Hepatitis A. Medscape, May 8.

Анастасія Козловська

Вірусний гепатит А

Загальне поняття про віруси. Класифікація вірусів.

Вірус гепатиту А.

а) етіологія і патогенез;

в) патологічна анатомія;

г) клінічна картина гепатиту А;

д) ускладнення захворювання і його ознаки;

Методи лабораторної діагностики, профілактика та лікування гепатиту А.

1. Вірус – збудники тяжких інфекційних захворювань людини і тварини,
рослин і бактерій.

Їх відносять до групи організмів, які проводять неклітинну форму життя.
Віруси були відкриті російськими вченими Д.Й. Івановським в 1892 р.
Віруси мають дуже малі розміри – 0,1-0,25 мкм. їх можна побачити тільки
в електронному мікроскопі. В склад віруса входить нуклеїнова кислота
(ДНК або РНК), яка утворює серцевину клітини, і білка, який формує
оболонку віруса. В нуклеїновій кислоті записана його генетична
інформація, а білки виконують захисну функцію, забезпечують проникнення
віруса в клітину. Розмножуються віруси тільки клітинах других організмів
– рослинних і тваринних або в бактеріях. Віруси бактеріальних клітин
називаються фагами. Проникаючи в клітину хазяїна, віруси використовують
процеси пластичного і енергетичного обміну речовин для власного
розмноження. У випадку зараження в клітині хазяїна за допомогою
спеціальних ферментів проходить самоподвоєння (редуплікація) нуклеїнової
кислоти віруса або фага, на її спеціальних органіках – рибосомах
утворюються білки віруса.

Поза клітинами тварин і рослин віруси жити не можуть, багато які з них у
зовнішньому середовищі мають форму кристалів. Позаклітинну форму
називають віріоном. За будовою вібріона розрізняють прості та складі
віруси.

Прості віруси. Віріон простих вірусів складається з нуклеїнової кислоти
та білкової оболонки – капсули. Капсид складається з окремих одиниць
капсомерів. Капсид краще захищає геном, а нуклеїнова кислота
вивільняється лише при руйнуванні капсиду. Такі віруси мають
паличкоподібну форму.

Складні віруси. Нуклеокапсид у них укритий ще однією оболонкою –
азперкапсидом, яка містить компоненти, властиві клітинам хазяїна, і
вірусні глікопротеїди. Ці глікопротеїди утворюють шипи.

Шипи забезпечують адгезію вірусів на чутливих клітинах, обумовлюють
його антигенні властивості, а також сприймають поширенню вірусів.

Незалежно від способу складання нуклеокапсиду складі віруси (грипу,
гепатиту В, ВІЛ) здебільшого мають сферичну форму.

Віруси руйнуються під впливом лугів, хлораміну, хлорного вапна, але
стійкі до дії антибіотиків.

За сучасною класифікацією всі віруси – збудники гострих респіраторних
захворювань, поділені на такі групи:

Міксовіруси: Вони дістали такі назву через свою хімічну подібність до
деяких муцинів. До них належать віруси грипу – А, В і С.

Параміксовіруси. До них належать парагрипозні віруси І, ІІ. ІІІ, ІV
серологічних типів.

Аденовіруси. Зараз їх налічується 32 серологічних типи.

Респіраторно-синцитіальні (RS) віруси – 2 типи.

Пікорна віруси. До них належать: а) риновіруси (80 типів); б) віруси
Коксакі А (21-24 типи); В(5 типів), ЕСНО (32 сировари); в) РСО – віруси
(23 типи).

6) Мікоплазма пневмонії (Eaton, 1949). Належить до найменших вільно
живучих мікроорганізмів. На відміну від вірусів – чутливий до
антибіотиків.

2. Вірусний гепатит – інфекційне захворювання. При якому в основному
пошкоджується функція печінки та проходить інтоксикація. Збудниками
гепатитів є віруси А, В, С. Е, Д.

Під терміном “гепатит” (hepatitis) об’єднують гострі і хронічні запальні
процеси печінки дифузного або вогнищевого характеру.

Гострі гепатити бувають дифузними, якщо внаслідок інфекційного процесу
пошкоджена паренхіма печінки (хвороба Боткіна, хвороба Вейля-Васильєва)
спостерігається вторинні інфекційні гепатити при крупозній пневмонії,
поворотному тифі, паратифі, коли виникає вторинне дифузне пошкодження
печінки. Зустрічаються також токсичні гепатити, які виникають при
отруєнні фосфором, хлороформом, дихлоретаном і іншими хімічними
речовинами.

3. Вірус гепатиту А (родина пікорнавірусів, рід ентеровірусів) –
ентеровірус 72 (HAV – htpatitis A virus) представлений одно ланцюговою
РНК.

Резистентність. Відносно стійкий до високих температур (під час
кип’ятіння гине через 5 хв.), низьких температур, чутливий до
дезінфекційних розчинів.

Шляхи передачі – фекально-оральний.

Фактори передачі – вода, харчові продукти, предмети побуту.

Джерело інфекції – інфікована людина.

Інкубаційний період – 15-50 днів.

Вірус А викликає хворобу Боткіна (morbus Botkini). – гостре хронічне
захворювання. Вірхов назвав цю хворобу катаральною жовтухою, тому що
вона викликає закупорку загального жовчного протоку слизом при запальних
процесах в 12-палій кишці. С.П. Боткін встановив інфекційну природу
захворювання на основі, що при ньому порушується діяльність не тільки
печінки, але й нервової системи, нирок, селезінки. 1940 р. М.П.
Кончаловський ввів назву “хвороба Боткіна”. Твердження С.П. Боткіна про
інфекційну природу захворювання на даний час підтверджене.

а) Захворювання викликає фільтрівний вірус, який знаходиться в крові,
печінці, в слизовій оболонці носоглотки і виділяється з калом і сечею.
Цей вірус можна побачити лише за допомогою електронного мікроскопа з
збільшенням в 100000 –200000 раз.

Вірус стійкий у воді, продуктах, на предметах; на руках він зберігає
життєздатність протягом кількох тижнів, а у висушеному стані або при
кімнатній температурі – протягом кількох місяців, в замороженому стані –
кілька років. Він попадає в організм через рот в шлунково-кишковий
тракт, при прививці – в крові і лімфу. Проникаючи в печінку, він
викликає в ній запальні, дистрофічні і некробіотичні зміни з розпадом
капілярів. Потім жовч попадає в лімфу, далі – в кров’яне русло.
Пошкоджується і ретикуло-ендотоліальна тканина селезінки, жовчний міхур,
нервова і ендокринна система. Інколи проходить всмоктування в кров
продуктів розпаду печінки з виникненням алергії. Це призводить до
порушення бар’єрної та дезінтоксикаційної функції.

б) Джерело інфекції – хвора людина, який є найбільш заразним в
продромальний період і в перший тиждень захворювання. Найбільш
небезпечним джерелом інфекції є вірусоносії, які будучи по суті
здоровими, не володіють мірами, які охороняють від захворювання
оточуючих і в першу чергу членів своєї сім’ї. Епідемічна форма хвороби
Боткіна спостерігається пізно восени, а також у весняні місяці.
Інкубаційний період триває від 2 до 14 днів. Сивороткова або шприцова
форма хвороби зустрічається протягом всього року і відрізняється довшим
інкубаційним періодом – 3-6 місяців, оскільки внаслідок більшого
“розведення” віруса потрібно більше часу для його розмноження.
Захворювання виникає у вигляді епідемічних спалахів і характеризується
сезонністю.

в) Пошкоджується епітеліальна тканина печінки, внутріпечінкові капіляри.
Внаслідок цього виникає серозний відтік і білкова інфільтрація печінки,
функція клітин печінки порушується внаслідок здавлення їх серозним
ексудатом. В пунктаті печінки при біопсії виявляють важливі дистрофічні
зміни клітин і реактивні зміни у вигляді вогнищ регенерації клітин
печінки. При довготривалому гепатиті спостерігається різного ступеня
фіброз печінки.

г) Хвороба Боткіна найбільш властива людям молодого віку і однаково як
для чоловік, так і для жінок. Хвороба Боткіна з проявами жовтухи
ділиться на 3 стадії:

період спаду жовтухи – стадія виздоровлення.

І Перший період триває 1-2 тижні. Спостерігається порушення процесу
травлення, поганий апетит, відрижка, неприємні відчуття в животі,
слабість біль в області серця, болі в кістках та суглобах, кашель,
насмарк. Температура -субфебрильна – 37-38оС. Спостерігається збільшення
печінки, яка становиться чутливою при пальпації. Сеча темного кольору, в
ній знаходяться жовчні пігменти і уробілін. В крові наявна велика
кількість білірубіну, моноцитозу та еозинофіліну.

ІІ. Другий період хвороби триває 2-3 тижні. Спочатку спостерігається
пожовтіння склери, потім – шкірних покривів. Печінка набуває ще більших
розмірів, пульс рідкий, АТ – низький; хворих тривожить зуд. Випорожнення
багаті на жир, оскільки при відсутності жовчі процеси гниття в кишечнику
пришвидшуються. Кал не містить стеркобіліну, в сечі містяться жовчні
пігменти, білок, циліндри, але відсутній уробілін, тому що жовч не
попадає в дванадцятипалу кишку. Спостерігається білірубінемія,
лейкопенія, німфоцитоз, моноцитоз, РОЕ сповільнене. Згортання крові
понижене у зв’язку із зменшенням кількості протиробіну. Кількість
глобулінів, а особливо гамма – глобулінів, збільшена, альбумінів –
зменшена і кількість холестерину в крові також зменшена. Всі функції
печінки – вуглеводна, жирова, білкова, антитоксична – порушені. Для
даного періоду характерними є і порушення нервово-психічної сфери
(адинамія, головний біль, безсоння). Можуть проявитися і запальні
процеси жовчних шляхів, спричинені вірусом, або іншим збудником (кишкова
паличка і ін.), які для свого розвитку знаходять сприятливі умови.

ІІІ. В стадії виздоровлення починається зменшення печінки. Паралельно
покращується загальний стан хворих, появляється апетит, зникає зуд, сеча
стає світлішою і виділяється в більшій кількості. Зникає безсоння,
в’ялість.

д) Ознаки хвороби Боткіна можуть бути легкими, середньої тяжкості і
тяжкими. При легких, або амбулаторних формах жовтуха є короткочасною і
майже не проявляється в самопочутті хворих. Якщо захворювання протікає
тяжко, хворі заторможені, сонливі, знаходяться в стані оглушення.
Жовтуха протікає інтенсивно. Всі функції печінки значно порушені,
селезінка збільшена. Інколи хворі знаходяться в стані коми, яка
проявляється раптово через слабість організму, в’ялість, зменшеними
розмірами печінки, кровоточивість, гіпотонію.

В більшості випадків хвороба Боткіна закінчується виздоровленням. Інколи
вона може набувати хронічного характеру внаслідок пізньої
госпіталізації, порушення гігієнічного і дієтичного режиму, споживання
спиртних напоїв, а також приєднання вірусу групи, гастроентероколіту і
ін. Хронічна форма може закінчитись смертю з печінковою недостатністю.

При захворюванні спостерігається ускладнення: панкреатит, холецистит,
холангіт, гостра дистрофія печінки і її цироз. Хвороба протікає тяжко і
з ускладненнями у дітей, вагітних жінок, при захворюванні
серцево-судинної системи.

5.Для виявлення антигену проводяться імуноелектронну мікроскопію.
Серологічний метод – виявлення антитіл у сироватці за допомогою ІФА.
Найвищий титр спостерігається в перші 3-6 тижнів захворювання. Цей метод
надійний і специфічний.

Хворих потрібно госпіталізувати в інфекційну лікарню. Їжа для хворого
повинна бути легко засвоєною, містити багато вуглеводів, білки подають у
вигляді вареного м’яса, молока (100-200 г день), кількість жирів не
повинна перевищувати 50 г. Їжу потрібно приймати часто, але невеликими
порціями. Обов’язковими є вітаміни: вікасол (по 0,01 г 3 рази на день),
vіt. В12 підшкірно або внутрім’язево (по 100-150 Y), vit. С внутрівенно
(1 мм 5% розчину); в харчовий раціон повинні входити і фруктові соки.
Рідину. При відсутності ацетиту, не обмежують. Рекомендується
внутрівенне введення 40% глюкози. Для збільшення кількості глікогену в
печінці, покращення її функції можна вводити підшкірно 5% розчин глюкози
(500-1000 мл.)

В період виздоровлення для зменшення застою в жовчних шляхах проводять
дуодональне зондування 25% розчином сульфату магнію. При крововиливі
потрібне переливання крові, плазми (по 80 –100 мл), внутрівенне вливання
хлорного кальцію (10 мл 3-10% р-ну). З метою попередження запального
процесу в печінці і в жовчних шляхах або при його наявності призначають
пеніцилін (по 1000000 Од вдень), стрептоміцин (по 250000 Од 2 рази вдень
внутрім’язево) левоміцетин (по 0,5 г 3 рази на день), Як жовчогінний
засіб призначають сульфат магнію. Для попередження жирової інфільтрації
призначаються метіонін (по 0,5 г 3 рази вдень), ліпокаїн (по 0,3 г 3
рази на день). В останній час рекомнед4ють вводити гамма-глобуліни з
профілактичною метою, що є важливо при наявності епідемії.

Для зменшення шкірного зуду приймаються прохолодні ванни з додаванням
соди, оцту, обтирають тіло 1-2% розчином карболової кислоти, 3% розчином
метилового сприту. З цією метою підшкірно вводять 0,5 мл атропіну.

Особи, які перехворіли хворобою Боткіна, повинні знаходитись під
диспансерним наглядом. Особливої уваги приділяють вагітним жінкам.

Забороняється приймати глистогінні засоби, так як вони негативно діють
на тканини печінки.

В профілактиці хвороби Боткіна важливе значення має дотримання особисто
гігієнічних правил. Фрукти і овочі перед вживання потрібно помити
провареною водою; потрібно знищувати мух і приймати міри проти
забруднення продуктів харчування мухами. Дітям для профілактики вводять
внутрім’язево 20 мл гамма-глобуліну, який посилює вироблення антитіл і
зменшує схильність до вірусів.

Популярна медична енциклопедія. А.Г. Гукасян “Внутрішні хвороби” – с.
264-268.

Г.І. Заговора “Основи вірусології” – ст.. 111-118.

В.О. Мацієвський “Інфекційні хвороби” – ст.. 113-115.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Читайте также: