Приказ моз украины моз по малярии
25 апреля – Всемирный день борьбы с малярией
Малярия до начала 60-х годов прошлого столетия была эндемичной для многих стран Европы, в т.ч. и Украины – осуществлялась местная передача заболевания.
Глобальная стратегия ВОЗ по малярии является одной из самых успешных и на сегодняшний день количество случаев передачи инфекции в Европе резко сократилось. Целых четыре Нобелевских премии были посвящены исследованиям этого заболевания (последняя в 2015 г. – китаянка Ту Юю за открытие способа получения важного противомалярийного препарата). Однако не все так просто.
На сегодняшний день в мире ежегодно растет количество людей, подвергающихся риску заражения малярией, сейчас это около 3,2 млрд. человек, т.е. половина населения Земного шара. Ситуация усугубляется распространением переносчика, комара рода Anopheles, за пределы его обычного обитания (в Украине имеется семь его разновидностей, нас спасает отсутствие устойчивого очага инфекции), и резистентностью его к инсектицидам, а самого плазмодия – к противомалярийным препаратам.
Для путешественников малярия является огромной проблемой. Так, если ЕИК (энтомологический инокуляционный коэффициент - ежегодное количество "инфицирующих" комариных укусов, полученных одним человеком) в Восточном Таиланде составляет около 0,91, то в провинциях Танзании – уже 667, что эквивалентно двум "инфицирующим" укусам за ночь.
Местная передача в Европе нередко происходит в виде так называемой аэропортной малярии, которая возникает в результате случайной транспортировки живых инфицированных комаров самолетами из эндемичных стран; большинство европейских случаев аэропортной малярии принадлежит странам с максимальным числом воздушных сообщений с Африкой, т.е. Бельгии, Франции, Швейцарии и Соединенному Королевству.
Ситуация усугубляется слабой осведомленностью врачей всех уровней об этой патологии, неэффективным консультированием, не адекватным обследованием в случае развития первых клинических симптомов (которые, к тому же, совершенно неспецифичны).
Кроме этого, многие работники авиакомпаний, миротворцы и т.д. скрывают место своего пребывания (условия контрактов), в связи с чем диагностический поиск становится весьма затрудненным. Если ко всему этому добавить отсутствие у нас в стране препаратов для лечения тяжелой, церебральной формы малярии, становится понятным, почему смертность от этого абсолютно предотвратимого заболевания в нашей стране достигает 10% (!) из числа зарегистрированных случаев.
Как раз эти дни в прошлом году в нашей клинике погибло несколько человек от тропической малярии. Все молодые, сильные, успешные…, их смерть была шоком и для наших студентов, которые еще только обучаются тому, что при некоторых состояниях лабораторные критерии тяжести течения болезни гораздо важнее самих клинических симптомов…У одного из них необходимое лечение лежало в кармане пиджака, просто он не знал (не рассказали о стратегии SBET), и были праздники (Пасха), что у нас равноценно стихийному бедствию…
Еще и еще раз говорим о необходимости создания в Киеве центра, занимающегося тропической медициной, обучению предмету медицины путешествий (наш базовый учебник уже содержит элементы этого направления, мы обучаем студентов на до дипломном уровне).
Также крайне необходимо сохранить тот незначительный "выживший?" после наших реформ санслужбы потенциал паразитологов, энтомологов, тем более в условиях появления новых и распространения в мире "старых" трансмиссивных болезней, таких, как болезнь Зика, Денге и т.д.; роль этих специалистов в сдерживании таких инфекций трудно переоценить…
В подтверждение этих слов хочется вспомнить один поучительный исторический пример.
В 1930 г. в бразильский порт Натал из Сенегала прибыл военный корабль Франции, который привез в страну гамбийский вид комара Anopheles. Местные энтомологи сообщили властям об этом факте, но администрация (как это часто бывает, можно сказать, всегда), не отреагировала должным образом. А зря – характерной чертой этого комара является повышенная склонность залетать в людские жилища. В результате через семь лет, в 1937 г. в городе и окрестностях разразилась страшная эпидемия малярии, поразившая более 100 тысяч бразильцев и унесшая 12 тысяч (!) жизней.
СМОТРИТЕ ВИДЕО ПО ТЕМЕ:
Мы в Telegram! Подписывайся! Читай только лучшее!
Читайте все новости по теме "Блог о жизни" на OBOZREVATEL.
Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.
І. Загальні положення
1. Ці Державні санітарні норми та правила встановлюють гігієнічні вимоги до приміщень при централізованій та децентралізованій організації стерилізації у закладах охорони здоров’я, визначають порядок проведення в них дезінфекції, передстерилізаційного очищення (далі - ПСО) медичних виробів та їх стерилізації з метою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.
2. Ці Правила регламентують проведення дезінфекції, ПСО та стерилізації медичних виробів із застосуванням обладнання, приладів, устаткування, дезінфекційних та мийних засобів, тест-індикаторів для контролю, зареєстрованих в установленому порядку.
ІІ. Вимоги до проведення стерилізації
1. Загальні вимоги:
1) медичні вироби, які в процесі експлуатації контактують з поверхнею рани, кров’ю, ін’єкційними препаратами, шкірою, а також слизовою оболонкою і можуть спричинити їх ушкодження, підлягають знезараженню, що включає три послідовних процеси: дезінфекцію, ПСО та стерилізацію;
2) стерилізацію медичних виробів проводять у ЦСВ, яке є структурним підрозділом закладу, який у своїй діяльності використовує медичні вироби, що контактують з кров’ю, поверхнею ран і слизовими оболонками людини;
3) не допускається проведення стерилізації медичних виробів у кабінетах, де надається медична допомога пацієнтам, або в інших приміщеннях, де відсутні умови для дотримання санітарно-гігієнічних вимог та протиепідемічного режиму, необхідних для процесу стерилізації;
4) для проведення стерилізації заклади забезпечуються необхідним для цього обладнанням, мийними та дезінфекційними засобами, а також стерилізаційними пакувальними матеріалами, засобами контролю та транспортування, дозволеними до використання в Україні;
5) у закладах використовують мийні та дезінфекційні засоби, обладнання, устаткування (прилади, мийно-дезінфекційні машини, стерилізатори тощо), засоби контролю (індикатори хімічні і біологічні) та транспортування, стерилізаційні пакувальні матеріали, дозволені до використання в Україні;
6) вибір методів та засобів для дезінфекції, ПСО і стерилізації, щоб уникнути негативного впливу на медичні вироби, проводиться відповідно до інструкції з експлуатації;
7) ємності, які використовуються для дезінфекції та стерилізації, повинні бути забезпечені кришками, які щільно закриваються, мати чіткі написи із зазначенням на етикетках назви засобу, концентрації, дати виготовлення і граничного терміну придатності розчину;
8) при проведенні дезінфекції, ПСО та стерилізації розчинами хімічних засобів медичні вироби занурюють у робочий розчин засобу із заповненням каналів та порожнин. Роз'ємні вироби занурюють у розібраному вигляді, інструменти із замковими частинами замочують розкритими. Товщина шару дезінфекційного розчину над медичними виробами повинна бути не менше 1 см.
2. Дезінфекція здійснюється з дотриманням таких вимог:
1) дезінфекції підлягають усі медичні вироби одразу після їх використання (усі медичні вироби після використання вважаються інфікованими). Набори інструментів та окремі інструменти вважаються використаними у випадку відкриття пакування;
2) дезінфекція медичних виробів проводиться в операційному блоці, маніпуляційному/процедурному кабінеті, а також в інших лікувально-діагностичних приміщеннях з використанням дезінфекційних засобів, які запобігають фіксуванню білкових компонентів;
3) дезінфекцію медичних виробів здійснюють фізичним, хімічним або комбінованими методами згідно з режимами, що забезпечують знищення вірусів, бактерій та грибів;
4) дезінфекцію медичних виробів виконують ручним (у спеціально призначених для цих цілей ємностях) або механізованим (у мийно-дезінфекційних машинах) способом;
5) кратність використання робочих розчинів дезінфекційних засобів визначається відповідно до інструкції з експлуатації;
6) після дезінфекції медичні вироби багаторазового призначення повинні бути відмиті від залишків дезінфекційних засобів;
7) не допускається проведення дезінфекції медичних виробів (крім механізованого методу в мийно-дезінфекційних машинах) одномоментно з процесом ПСО матеріалів, забруднених кров’ю та іншими біологічними рідинами;
8) після дезінфекції медичні вироби використовують за призначенням або (за наявності показань) піддають подальшому ПСО та стерилізації.
5. Передстерилізаційне очищення:
1) ПСО здійснюється після дезінфекції як окремий процес або в поєднанні з дезінфекцією у разі відсутності забруднення біологічними рідинами та кров’ю за наявності у мийному засобі дезінфекційних властивостей;
ІІІ. Стерилізація, методи здійснення, контроль ефективності
1. Загальні вимоги:
1) стерилізацію медичних виробів здійснюють фізичним (паровим, повітряним) і хімічним (розчинами хімічних засобів, газовим, плазмовим) методами, використовуючи для цього відповідні стерилізаційні засоби та типи обладнання;
2) вибір методу та засобів стерилізації залежить від особливостей медичних виробів, які стерилізуються відповідно до інструкції з експлуатації.
2. Паровий метод стерилізації:
1) при паровому методі стерилізаційним засобом є водяна насичена пара під підвищеним тиском. Стерилізацію здійснюють у парових стерилізаторах (автоклавах);
2) паровим методом стерилізують медичні вироби, загальнохірургічні та інші інструменти, деталі приладів, апаратів з корозійностійких металів, скла, білизну, перев'язувальний матеріал, вироби з гуми, латексу, окремих видів пластмас.
3. Повітряний метод стерилізації:
1) при повітряному методі стерилізаційним засобом є сухе гаряче повітря;
2) повітряним методом стерилізують хірургічні, стоматологічні, гінекологічні інструменти, деталі приладів, апаратів, у тому числі виготовлених з корозійнонестійких металів і силіконової гуми, згідно з інструкцією з експлуатації;
4. Хімічний метод стерилізації:
1) хімічний метод стерилізації із застосуванням розчинів хімічних засобів (стерилянтів) застосовують у випадках стерилізації медичних виробів, у конструкції яких використовуються термолабільні матеріали, що унеможливлює використання інших методів стерилізації;
2) при хімічному методі стерилізації медичних виробів використовують дезінфекційні засоби, що виявляють спороцидну дію за такими діючими речовинами: альдегіди, перекис водню, надоцтова кислота, аміни, гуанідини тощо.
5. Стерилізація газовим методом:
1) газовим методом стерилізують медичні вироби з різноманітних, у тому числі термолабільних матеріалів, використовуючи стерилізаційні агенти: оксид етилену;
2) перед стерилізацією газовим методом медичні вироби повинні бути ретельно висушені;
3) медичні вироби, простерилізовані газовим методом, використовують після їх витримування у вентильованому приміщенні протягом часу, рекомендованого виробником обладнання, до повної дегазації.
6. Стерилізація низькотемпературною плазмою:
1) низькотемпературною плазмою стерилізують медичні вироби із термолабільних матеріалів, у тому числі хірургічні, ендоскопічні інструменти, ендоскопи, оптичні прилади і пристосування, волоконні світоводні кабелі, зонди, датчики, електропровідні шнури, кабелі та інші вироби з металів, латексу, пластмас, скла, кремнію, використовуючи стерилізаційні засоби на основі перекису водню;
2) стерилізацію медичних виробів низькотемпературною плазмою проводять у стаціонарних плазмових стерилізаторах.
9. Контроль стерильності:
1) ефективність стерилізації оцінюють на підставі результатів бактеріологічних досліджень, що проводяться при контролі стерильності медичних виробів, які пройшли повний цикл стерилізації;
2) на стерильність досліджуються лише такі медичні вироби і матеріали, які пройшли повний цикл стерилізації у цьому закладі:
судинні катетери для діагностичних процедур багаторазового використання;
хірургічний інструментарій з накритого стерильного столу;
медичні вироби, що використовуються для інвазивних діагностичних процедур;
інші матеріали після стерилізації;
3) у закладах охорони здоров’я: амбулаторно-поліклінічних (амбулаторії, поліклініки, у тому числі стоматологічні, фельдшерсько-акушерські пункти, у тому числі сільських та селишних рад, пункти охорони здоров’я, центри первинної медико-санітарної допомоги), стаціонарних закладах без операційного блоку обсяг досліджень щодо внутрішнього контролю стерильності медичних виробів визначається керівником закладу залежно від обсягів інвазивних лікувально-діагностичних процедур. Частота проведення досліджень має становити не менше ніж один раз на три місяці, а кількість проб - не менше 3-5 одиниць медичних виробів одного найменування.
Дата добавления: 2018-05-12 ; просмотров: 10979 ;
Малярия (malaria) острая протозойная болезнь человека, вызываемая малярийными плазмодиями и характеризуется периодическими приступами лихорадки, увеличением печени и селезенки и развитием анемии.
Причины возникновения заболевания. Болезнь вызывают 4 вида малярийного плазмодия: Plasmodium vivax возбудитель трехдневной малярии, P. malariae четырехдневной, P. ovale возбудитель малярии овале (особой разновидности трехдневной малярии), P. falciparum возбудитель тропической малярии. Паразит проходит сложный жизненный цикл со сменой двух хозяев: бесполый (шизогония) в организме человека, половой (спорогония) у самок комаров рода Anopheles. В организме человека различают тканевую и эритроцитарную фазы шизогонии.
Условия возникновения и распространения заболевания. Источником возбудителя является больной человек или паразитоноситель. Плазмодий передается посредством трансмиссивного механизма.
Заражение происходит при укусе только самкой малярийного комара из рода Anopheles. Активность комаров приходится на теплое время года: в районах с умеренным и субтропическим климатом это летне-осенние месяцы со стойкой среднесуточной температурой выше 16 ° С (при более низкой температуре спорогония не происходит), в тропической зоне почти круглогодично. Заражение малярией в эпидемический сезон возможно только от новых поколений комаров, потому потомкам возбудитель не передается.
Изредка случается заражения при переливании инфицированной донорской крови (так чаще передается P. malariae), оперативных вмешательствах, при использовании недостаточно простерилизованного инструментария.
Наркоманы могут инфицироваться при применении нестерильных шприцов. Возможно внутриутробное заражение плода.
Восприимчивость высокая. Болеют чаще дети.
Ситуация по малярии в мире остается напряженной и в последние годы ухудшается. Сейчас болезнь регистрируется почти в 100 странах, в основном в Азии, Африке, Латинской Америке. Малярией ежегодно болеет 300-500 млн человек. Более 2 млрд человек, что составляет 41% населения планеты, находится под угрозой заболеть. В 80-х годах просочились штаммы P. falciparum, устойчивые к хлорохину; регионы их обнаружения постоянно расширяются. Малярия, вызванная этим возбудителем, протекает значительно тяжелее, чем обусловлена чувствительным к хлорохину плазмодием.
Благодаря проведению широкого комплекса противоэпидемических мероприятий на территории Украины после 1951 малярия практически не оказывалась. Однако, вследствие увеличения количества путешествующих, пренебрежение ими химиопрофилактикой, ежегодно учащаются случаи завоза малярии в нашу страну. Введение поливного земледелия создает условия для увеличения численности комаров, в том числе малярийных, а это способствует возникновению местных случаев болезни.
Механизм развития заболевания. В зависимости от способа заражения, малярия протекает в виде спорозоитной или шизонтной инфекции. Тканевая шизогония происходит в печеночных клетках, продолжительность ее соответтсвует инкубационному периоду. Спорозоиты плазмодиев vivax и ovale по фенотипу неоднородны и способны развиваться как вскоре после проникновения в организм, так и после длительного (6-14 мес.) Неактивного состояния.
Эритроцитарная шизогония в P. malariae продолжается 72 ч, у остальных видов малярийного плазмодия 48 час. В этот период возникают приступы лихорадки, что связанные с массовым разрушением пораженных эритроцитов, выходом в кровь паразитов и продуктов их метаболизма. Они вызывают раздражение терморегуляторного центра, повышение проницаемости сосудов, расстройства микроциркуляции, водно-электролитного баланса, поражения вегетативной нервной системы. Вследствие непрерывного разрушения эритроцитов, токсического угнетения костного мозга развиваются гемолитическая анемия, лейкопения, тромбоцитопения, а усиленное размножение ретикулярных и лимфоидных клеток в печени и селезенке приводит к увеличению этих органов до больших размеров. Образование паразитарных тромбов в капиллярах головного мозга, его отек и некротические изменения могут вызвать малярийную кому.
Иммунитет при малярии нестерильный, после выздоровления неустойчивый, кратковременный. Перекрестного иммунитета к различным видам малярии нет.
Клинические проявления. Инкубационный период длится 1-3 нед., При четырехдневной малярии до 6 нед. В случаях неактивного состояния спорозоитов в печени при трехдневной малярии этот период может затягиваться до 6-14 мес. На фоне химиопрофилактики продолжительность периода инкубации увеличивается.
Заболевание проявляется триадой синдромов: типичными приступами лихорадки с четкой периодичностью, увеличением печени и селезенки, развитием анемии.
В течении 2-3 дней могут отмечаться продромальные явления в виде общей слабости, разбитости, ухудшение сна и аппетита, головной боли, боли в суставах, мышцах. Приступы лихорадки начинаются с трясущегося озноба, продолжается 1,5-2 часа. Состояние больного быстро ухудшается его сильно знобит, всего подбрасывает на кровати, он никак не может согреться даже под несколькими одеялами.
Лицо гиперемировано или, чаще, очень бледное с желтизной, кожа делается гусиной, кончик носа, губы и пальцы синюшными. Появляются одышка, нередко боль в пояснице. Далее температура тела быстро достигает 40-41 ° С. Отмечаются симптомы поражения центральной нервной системы, рвота, тахикардия, снижение артериального давления, возможен коллапс. Нередко появляются крапивница, герпетические высыпания на губах. При тропической малярии часто возникает боль в животе, понос. Под конец приступа больной сильно потеет, резко снижается температура тела, иногда ниже нормальной; явления интоксикации уменьшаются и он, как правило, засыпает. Между приступами лихорадки больного беспокоит только общая слабость, трудоспособность сохранена.
Уже после 2-3-го приступа увеличиваются печень и селезенка. Последняя болезненна, плотноватые, иногда очень больших размеров. Кожа и склеры больше желтеют.
Изменения в общем анализе крови: анемия с увеличенным содержанием ретикулоцитов, лейкопения, относительный лимфоцитоз, тромбоцитопения, увеличенная СОЭ, в биохимическом анализе крови: гипербилирубинемия за счет непрямой фракции.
Без лечения бывает 10-12 приступов, при четырехдневной малярии больше. Нередко после их прекращения через определенное время возникают рецидивы ранние (в ближайшие 2 мес.) И поздние. Последние связаны с выходом паразитов из печени и присущи вивакс-и овале-малярии.
При однократном заражении без лечения болезнь продолжается 2-3 года, но у некоторых больных с четырехдневной малярией очень долго.
Тропическая малярия протекает тяжелее в 98% всей смертности от малярии приходится на эту форму.
Малярия, что привитая (шизонтная) , имеет короткий инкубационный период. Первые пароксизмы возникают через 6-14 дней, течение заболевания доброкачественное, возможно выздоровление без лечения. Из-за отсутствия тканевых форм плазмодия удаленных (поздних) рецидивов не бывает.
Осложнения. Встречаются преимущественно при тропической малярии, чрезвычайно тяжело протекают и часто приводят к смерти больного. Могут возникать инфекционно-токсический шок, малярийная кома, острая почечная недостаточность, гемоглобинурийная лихорадка, отек легких, разрыв селезенки.
Лабораторная диагностика. Диагноз подтверждают следующими методами:
- паразитоскопическим (основной метод). Заключается в исследовании мазков и толстой капли периферической крови, взятой как при лихорадке, так и в период апирексии. В приготовленных препаратах можно увидеть малярийные плазмодии на разных стадиях развития чаще всего в виде колец, шизонтов, морул и гамет. Однако уточнить вид малярии на основе исследования толстой капли невозможно, потому что в ней не видно эритроцитов. Чтобы знать форму и размеры эритроцитов, взаимоотношения паразитов с эритроцитами, исследуют тонкие мазки крови
- серологическим. часто используется реакция непрямой иммунофлуоресценции. Она становится положительной со 2-3-й недели болезни; диагностический титр 1:20-1:40 и выше. Антитела сохраняются несколько лет после выздоровления. В диагностическую практику входит иммуноферментный метод.
Уход и лечение больных. Больные и паразитоносители лечатся в условиях стационара, в палатах, которые недоступны для комаров. При наличии последних необходимо их немедленно уничтожить.
При подозрении на малярию, в связи с угрозой развития малярийной комы и быстрым ее прогрессированием, больному необходимо немедленно дать первую дозу противомалярийного препарата и госпитализировать. При злокачественном течении малярии больных сразу госпитализируют в специализированные отделения или палаты интенсивной терапии, где они находятся под постоянным контролем.
Важное место в комплексе терапевтических мероприятий играет уход за больным. В начале приступа лихорадки (когда начинается сильный озноб) больного необходимо хорошо укрыть, при потении заменить сырое белье.
Предостережение! На высоте лихорадки сознание больного часто омрачено, наблюдается рвота, поэтому надо избегать возможной аспирации рвотных.
Поскольку приступы малярии связаны с эритроцитарной шизогонией, лечение проводят с помощью гематошизотропных препаратов хинина, Акрихин, Бигумаль, хлоридина, делагила. Чаще применяют делагил: в первые сутки 1 г раз и через 6-8 ч еще 0,5 г, в последующие 2 дня по 0,5 г 1 раз в день.
При малярийной коме лечение начинают с внутримышечно или внутривенного (в 250 мл физиологического раствора хлорида натрия или 5% раствора глюкозы) очень медленного введения 10 мл 5% раствора делагил (в сутки до 30 мл), затем переходят на пероральный прием препарата. При хлорохинорезистентной (делагилорезистентной) малярии внутривенно медленно вводят 4 мл 25% раствора хинина в 250 мл указанных растворов. Максимальная суточная доза 2 г. При необходимости проводят массивную дезинтоксикационную терапию с применением гормонов и противошоковых средств.
Поздние рецидивы малярии обусловлены развитием тканевых шизонтов. Против них эффективны примахин или хиноцид, которые дают 14 дней подряд. Первый препарат назначают одновременно с делагилом, второй после его отмены. Комбинация гемато-и гистошизотропных препаратов обеспечивает радикальное лечение малярии. Если при повторном исследовании в крови продолжают проявляться шизонт, повторяют курс гематошизотропных препаратов, желательно с заменой их на такой очереди: хинин 5-7 дней хлоридин (дараприм, дарахлор, тиндурин) 3 дня; мефлохин (фансидар) однократно.
Гаметоцидни препараты необходимо обязательно применять для санации всех выявленных паразитоносителей. Гаметоцидным действием обладают хиноцид и примахин.
Лечение тропической малярии сложнее, потому что делагил (хлорохин) на ее возбудителя почти не действует. Из гематошизотропных препаратов применяют хлоридин, при рецидивах в комбинации с хинином или сульфадоксином. Для терапии хлорохиностийких форм можно назначить мефлохин или фансидар, а также бактрим, дапсон, антибиотики тетрациклинового ряда (в комбинации с хинином).
Выписка из стационара допускается не ранее чем через 1-2 дня после освобождения крови от плазмодиев и окончания курса радикальной терапии.
Диспансеризация. Врач КИЗа и участковая служба осуществляют надзор за лицами, прибывшими из неблагополучной по малярии местности. Диспансеризация продолжается не менее 2 лет и предусматривает регулярную паразитоскопию крови (каждый квартал, а для тех, кто переболел малярией, ежемесячно в сезон возможной передачи возбудителя), а также профилактический и противорецидивный курсы лечения.
Профилактическое лечение назначается независимо от того, болела лицо малярией или нет. Лекарства принимаются под строгим наблюдением в кабинете, каждый прием удостоверяется подписью лица, которое осуществляло надзор. Те, кто переболел малярией в течение последних двух лет, весной получают противорецидивное лечение. Оба курса проводят примахином по 0,009 г три раза в день в течение 2 нед.
С диспансерного учета можно снять после завершения определенного срока наблюдения при клиническом выздоровлении и отсутствии паразитов в крови.
Профилактические мероприятия. Малярия отнесена к болезням, при которых предусмотрена санитарная охрана территории государства и обязательная регистрация.
На территориях со средней и высокой вероятностью распространения малярии в случае выявления больного или паразитоносителей проводят паразитоскопические обследования членов его семьи и ближайших соседей, а при выявлении повторного местного случая в сельской местности обходы и лабораторное исследование лиц, которые подозреваются в заражении малярией.
Контингенты больных, подлежащих обязательному обследованию на малярию с лихорадкой в течение 5 дней и дольше с лихорадкой любой продолжительности, которые болели малярией в течение последних двух лет с лихорадкой, вернувшихся из тропиков, в течение 2 лет после возвращения, независимо от первичного диагноза при наличии гепатоспленомегалии, анемии неясной этиологии при повышении температуры тела в ближайшие 3 мес. После переливания крови в сельской местности с очень высокой вероятностью распространения малярии в сезон передачи при любом заболевании с лихорадочной реакцией в день обращения.
Возможность парентеральной передачи плазмодиев требует бережной стерилизации медицинских инструментов запрета участия в донорстве лиц, переболевших малярией.
Важное значение придают борьбе с переносчиком: осушают болота, очищают водоемы, обрабатывают места выплода комаров ларвицидными и имагоциднимы препаратами, используют биологические методы. С целью защиты людей от укусов комаров применяют репелленты, накомарники, сетки на окнах завесы на двери.
Некоторое значение имеет зоопрофилактика размещения тонкошерстного скота между населенным пунктом и водоемом или заболоченной местности. Рекомендуется инсектицидная обработка транспортных средств, прибывших из эндемического очага малярии.
Существенное значение имеет химиопрофилактика: лицам, которые едут в эндемической зоне, назначают делагил (0,5 г) или хлоридин (0,025 г) 1 раз в неделю, начиная за неделю до прибытия в течение всего периода риска заражения и еще 6 — 8 недель. после выезда из неблагополучной местности. В очагах тропической малярии индивидуальную химиопрофилактику осуществляют мефлохином по 0,25 г 1 раз в неделю.
Сейчас разрабатывают разного типа вакцины, однако они, очевидно, только будут дополнять существующие противомалярийные мероприятия.
Список использованной литературы:
Реклама лекарственного средства. Перед применением внимательно ознакомьтесь с инструкцией по применению и проконсультируйтесь с врачом.
Р.С. МОЗ Украины №UA/15653/01/01 от 15.12.2016 г., №UA/15653/02/01 от 15.12.2016 г.
408 - Про міри по зниженю захворюванності вірусним гепатитом
720 –Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій
288 – Про санітарно-протиепідеміологічний режим лікарні
259 – Профілактика сальмонельозу
460 – Лікування та профілактика СНІДу
205 – Діагностика та лікування СНІДу
171 – Раннє виявлення хворих малярією
579 – Про посилення боротьби з гемільтозами
120 – Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію
ОСТ – Отрасльовий стандарт дезінфекції та стерилізації виробів медичного призначення
(оригінали наказів додаються)
Основні підрозділи терапевтичного стаціонару: приймальне відділення, відділення терапевтичного профілю, діагностичні відділення, клінічні лабораторії.
Приймальне відділення - невід´ємна частина стаціонарного відділення лікарні, у функції якого входить прийом, реєстрація, санітарно-гігієнічна обробка, транспортування хворих у профільне відділення. В приймальному відділенні проводять також первинне медичне обстеження хворих і надання їм невідкладної медичної допомоги, заповнюють відповідну медичну документацію (історія хвороби, журнал прийому хворого і відмов від госпіталізації, обмінна карта, журнал реєстрації матеріальних коштовностей, екстренне повідомлення у разі інфекційного захворювання).
Обов´язки медичної сестри приймального відділення:
1. прийом пацієнта
2. реєстрація пацієнта
3. антропометричні дослідження хворого
4. санітарна обробка хворого (на педикульоз, коросту та інш.)
5. транспортування хворого у профільне відділення
6. надання невідкладної допомоги хворому разом із лікарем приймального відділення або черговим лікарем іншого відділення
Терапевтичне відділення-одне із функціональних підрозділів лікарні, в якому проводиться консервативне (не хірургічне) лікування хворих з різними захворюваннями внутрішніх органів (серцево-судинної, дихальної систем, органів травлення, нирок, деяких захворювань опорно-рухового апарату)
Обов´язки палатної медичної сестри терапевтичного відділення:
1. слідкувати за розкладом роботи відділення
2. дотримуватись санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму роботи відділення
3. контролювати харчування хворих, годувати важкохворих
4. проводити термометрію та реєструвати у температурному листку
5. проводити вимірювання артеріального тиску, частоти дихання та пульсу та реєстрація його в температурному листку
6. діагностика ознак клінічної смерті і проведення реанімаційних заходів за допомогою штучного дихання методом із роту в рот і непрямого масажу серця (у разі відсутності лікаря)
7. готувати хворих до рентгенологічних, функціональних та лабораторних обстежень
8. проводити забір біологічного матеріалу для лабораторних босліджень та направлення їх у лабораторію
9. виконання призначених лікарем маніпуляцій та процедур (ін”єкцій, клізм та інш.)
10. виконання реєстрації ЕКГ
11. застосовувати компреси, гірчичники
12. вести та зберігати належну медичну документацію
13. належним чином зберігати та обслуговувати медичну апаратуру, інструментарій та обладнання, яке підвідомче їй
14. контролювати роботу молодшого медичного персоналу
15. доповідати черговому лікарю та завідувачу відділення про стан здоров´я хворих
16. допомагати в траспортуванні важкохворих разом із молодшим медичним персоналом
17. систематично підвищувати свою кваліфікацію
18. проводити санітарно-освітню роботу серед хворих та молодшого медичного персоналу
Перелік документації, що ведеться медичною сестрою у терапевтичному відділенні:
- журнал госпіталізації та виписки хворих
- журнал виборки лабораторних обстежень хворих
- журнал здачі чергування у відділенні
- журнал виборки лікарських препаратів парантерального (в/м, в/в, п/ш) застосуванні
Читайте также:
