Наказ моз висипний тиф
Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця
Інструкція до проведення практичного заняття з інфектології.
ТЕМА: Малярія. Висипний тиф. Кліщовий енцефаліт.
Освітньо-професійна програма: Сестринська справа
І. КОНКРЕТНІ ЦІЛІ:
Знати : етіологію, епідеміологію висипного тифу, малярії, кліщового енцефаліту, медсестринський процес: скарги, основні дані з анамнезу хвороби, життя, епідеміологічного анамнезу. Методи обстеження, особливості догляду за хворим, правила виконання лікарських призначень зі специфічного та неспецифічного лікування, заходи санітарно – протиепідемічного режиму в оточенні пацієнтів та правила особистої безпеки.
Зібрати епідеміологічний анамнез.
Провести огляд пацієнта на наявність педикульозу та здійснити санітарну обробку хворого.
Провести забір крові з вени хворого на серологічне дослідження.
Провести забір крові з пальця і виготовити товсту краплю та мазок для виявлення малярійного плазмодія.
Надати медсестринську допомогу при гіпертермічному синдромі.
Надати медсестринську допомогу при малярійному нападі.
Здійснити профілактику пролежнів.
ІІ. ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ:
1. Контроль знань по темі.
Здійснення медсестринського процесу у пацієнтів при малярії, висипному тифі, кліщовому енцефаліті. Виявлення проблем пацієнта, встановлення медсестринського діагнозу. Складання плану медсестринських втручань.
Участь у реалізації заходів із специфічної лабораторної діагностики. Відпрацювання навиків.
Медсестринське спостереження за загальним станом пацієнта. Медсестринський догляд при гарячці, збудженні, порушені свідомості .
Надання невідкладної мед сестринської допомоги при малярійному нападі. Особливості догляду.
Робота на посту. Виконання лікарських призначень. Оцінювання результатів медсестринських втручань та коригування їх.
Здійснення заходів санітарно – протиепідемічного, санітарно - гігієнічного режиму, дотримання правил особистої безпеки медичного персоналу. Розбір наказів, інструкцій.
Викладач: Бузажи І.О., Бойко Л.В., Рясик С.А.
Алгоритм взяття крові для серологічного та біохімічного дослідження.
Узяття крові для серологічного дослідження.
1.Підбір необхідного матеріалу та інструментарію
2. Заповнення медичної документації
3. Умови взяття матеріалу
4. Надання хворому необхідного положення
5. Підготовка персоналу
6. Підготовка руки хворого до маніпуляції
8.Уведення голки у вену
11. Завершення процедури
12. Приготування сироватки
13. Доставка матеріалу в лабораторію
Стерильні шприци 10мл, голки, стерильні ватні кульки, джгут, 70%спирт, валик під передпліччя, обтягнений клейонкою, стерильні пробірки та пеніцилінові флакони з гумовими корками або спеціально передбачені для цього пластикові пробірки, захисні окуляри та рукавички, рушник.
Оформляють направлення за формою 204/0, позначають номер на направленні та пробірці.
Кров для серологічного дослідження бажано забирати натще або через 6 годин після їди.
Хворий лежить на спині, голова повернута в бік, протилежний руці, з якої беруть кров. Під ліктьовий суглоб підкладають валик. При взяття крові рука має бути максимально розігнута в ліктьовому суглобі.
Надягають маску, захисні окуляри та рукавички.
За 1 – 2 хвилини до маніпуляції на нижню третину плеча накладають джгут (на попередньо накладений рушник), контролюючи збереження пульсу в місці його визначення. Хворий кілька разів стискає та розтискає кулак. Визначають якість ліктьової вени: глибину її пролягання, калібр, рухомість, наповнення, еластичність. Шкіру ліктьового згину двічі протирають спиртом.
Вену вказівним пальцем фіксують донизу по її ходу.
Тримаючи шприц таким чином, щоб вказівний палець підтримував голку (зріз голки повернутий догори), проколюють шкіру біля вени. Паралельно шкірі під гострим кутом проколюють стінку вени. Залежно від якості судини голку у вену можна ввести і одномоментно, при цьому спостерігається відчуття потрапляння в порожнину.
Для дослідження беруть із вени 7мл крові.
На місці введення голки накладають ватну кульку, просякнуту спиртом. Хворий розтискає кулак. Джгут знімають. Швидким рухом забирають голку з вени. Руку хворого на 3 – 5 хвилин згинають у ліктьовому суглобі, притискаючи залишену кульку зі спиртом до шкіри.
Пінцетом знімають голку зі шприца та кладуть у нестерильну ємність. Обережно (щоб запобігти гемолізу) переливають кров зі шприца по стінці в суху стерильну пробірку (без консерванту). Пробірку закривають гумовим корком і ставлять у штатив.
Сироватку виділяють від еритроцитів не пізніше ніж через 3 години після взяття крові: пробірку зі зразком крові ставлять у термостат на 30 хвилин за температури 37С, після чого відокремлюють згусток від стінок пробірки окремою для кожного зразка стерильною пастерівською піпеткою або скляною паличкою та на 1 – 23 години помішають у холодильник за температури 2 – 4С. У разі недостатнього відокремлення сироватки проби центрифугують протягом 5 хвилин зі швидкістю 15000об/хв.
Сироватки переносять у стерильні пеніцилінові флакони з гумовими корками або пластикові пробірки та зберігають у холодильнику за температури 2 – 4С.
Сироватку потрібно доставити в лабораторію протягом 3 діб з моменту взяття крові. До передачі в лабораторію сироватки зберігають у холодильнику за температури 2 – 4С. Якщо сироватка не може бути доставлена в лабораторію у визначений термін, її заморожують у морозильній камері побутового холодильника за температури -18 – 20С і в замороженому стані доставляють у лабораторію у спеціальних контейнерах із холодоагентом протягом 7 діб з моменту взяття крові.
Узяття крові для біохімічного дослідження.
Узяття крові (5мл) для біохімічного дослідження проводять відповідно до правил, описаних у пунктах 1 – 11, та невідкладно відправляють у біохімічну лабораторію з дотриманням вимог асептики і біологічної безпеки при роботі з інфекційним матеріалом.
Контингенти хворих, які підлягають обов’язковому
обстеженню на малярію.
з гарячкою протягом 5 днів і довше;
з гарячкою будь – якої тривалості, які хворіли на малярію протягом останніх двох років;
з гарячкою, котрі повернулися з тропіків, протягом 2 років після повернення, незалежно від первинного діагнозу;
при наявності гепатоспленомегалії, анемії невідомої етіології;
при підвищенні температури тіла в найближчі 3 місяці після переливання крові;
у сільській місцевості з дуже високою ймовірністю поширення малярії в сезон передачі при будь – якому захворюванні з гарячковою реакцією в день звертання.
Виявлення джерел інфекції.
Взяття на облік осіб, які перебували в ендемічних щодо малярії районах не менш як 2 роки. Проведення їм обов’язкової паразитоскопії.
Обстеження на малярію.
Особам, які від’їжджають у місцевість, несприятливу щодо малярії, за тиждень, який вони приймають протягом усього часу перебування. Після від’їзду продовжують приймання делагілу протягом 4 – 6 тижнів.
Перехворілим на малярію заборонено донорство.
Воші є переносниками висипного тифу. Хвороба характеризується плямами на шкірі, підвищенням температури, лихоманкою, ознобом. Провокує порушення роботи нервової, кровоносної системі. Освіта легеневого тромбу призводить до смерті. Наказ 342 щодо педикулезу дає методичні вказівки щодо профілактики, лікування вошивості для запобігання висипного тифу.
Епідеміологічний, санітарно-гігієнічне значення вошей
Хворобу викликають дрібні паразити, що харчуються кров’ю людини. Довжина тіла від 1 до 4 мм. Щодня самиця відкладає від 4 до 5 яєць. Гнид кріпить до волосся ближче до коріння.
У слині комах міститься фермент, який розріджує кров, полегшує процес харчування. Спеціальна речовина є сильним алергеном. Збільшення концентрації алергену в крові людини призводить до алергічної реакції, яка проявляється сильним свербінням, роздратування шкірного покриву.
Педикульоз
- свербіж з ознаками расчесов, алергічна реакція у вигляді висипу, почервоніння на шкірі;
- огрубілі ділянки шкіри з-за численних укусів, наявності слини паразитів;
- пігментація епідермісу внаслідок запалення шкірного покриву після укусів;
- колтун з’являється у рідкісних випадках при тривалому педикульозі, при чесании волосся збиваються у грудочку, склеюються серозним освітою, створюють кірки, під якими знаходиться мокнуча екзема.
У відкриті рани проникають хвороботворні мікроорганізми, приєднується вторинна інфекція. Починається запалення, нагноєння, зараження. При сильному педикульозі збільшуються лімфатичні вузли, незначно підвищується температура тіла.
Поширення хвороб
Педикульоз викликають кілька різновидів паразитів – головний вша, платтяна, лобкова. Згідно документації, перші 2 види паразитів, які є переносниками висипного, поворотного тифу, волинської гарячки.
Збудник хвороби потрапляє в ШКТ комахи через заражену кров людини. Патологічні клітини не заподіюють шкоди вшам, містяться в їх організмі до кінця життя, але не передаються самками новому поколінню.
Вірус потрапляє на шкіру людини з випорожненнями комахи, через рани відбувається інфікування. На одязі інфекція зберігається до 3 місяців. Таким способом передається висипний тиф, волинська лихоманка.
Імовірність зараження збільшується в рази і практично завжди призводить до гострого розвитку хвороби при роздавлюванні комах. Заражена кров паразитів потрапляє безпосередньо в організм людини через рани, расчеси.
Лобкові воші провокують тільки сильний свербіж, виразки на шкірі. Інших небезпечних хвороб за собою не тягнуть.
Інкубаційний період педикульозу становить 10-14 днів. За цей час з’являється нове покоління вошей. Посилюється свербіння викликає незручності, привертає до себе увагу. До кінця місяця після зараження на голові проживає ціла популяція вошей.
Організація та проведення заходів по боротьбі з педикульозом
Міністерство охорони здоров’я включає комплекс заходів спрямованих на поліпшення санітарно-гігієнічних умов, епідеміологічної ситуації в громадських установах, організаціях. А також специфічні заходи з лікування педикульозу у заражених осіб. Наказ по педикулезу дає методичні рекомендації щодо виявлення, запобігання, лікування. Організація та проведення заходів по боротьбі з педикульозом здійснюється медичними працівниками.
Попередження вошивості
- Проведення планових оглядів населення. Здійснюється медичними працівниками. Проводиться в дошкільних установах, школах, гуртожитках, будинках престарілих, інтернатах та інших громадських організаціях.
- Забезпечення необхідних умов для попередження вошивості в колективі. Санпропускники, лазні, пральні, душові, гаряча вода.
- Наявність медичного персоналу для проведення оглядів.
- Організація заходів в осередках зараження педикульозу.
- Реалізація інформаційно-роз’яснювальної роботи.
Нормативні документи з педикулезу пояснюють, що зараженими є особи, у яких виявлені мертві, живі воші, сухі, повноцінні гниди.
Кожен випадок підлягає реєстрації. Інформація передається в санітарно-епідеміологічну службу Російської Федерації. Хворий не допускається до відвідування громадських місць 2 тижні. За цей час він повинен пройти повноцінне лікування. У вогнищі зараження проводяться огляди цілий місяць, через кожні 10 днів.
- студенти вищих навчальних закладів, професійних училищ. 4 рази в рік вибірково чи повністю. Обов’язкове обстеження на початку, наприкінці навчального року, після канікул;
- учні шкіл, інтернатів, дитячих садків;
- діти, які виїжджають на відпочинок у табори, санаторії, лікувальні клініки;
- працівники підприємств, організацій, установ;
- хворі, що надійшли в стаціонар;
- мешканці гуртожитків, комунальних квартир;
- медичні працівники, обслуговуючий персонал.
Огляд проводиться в добре освітленому місці з використанням лупи, збільшувального скла. Особливу увагу звертають на волосся в області скронь, чола, потилиці. У цих місцях воші відкладають яйця-гниди, які залишаються на волоссі навіть після появи личинок. Відсутність вошей не дає підстави припускати, що захворювання на стадії завершення.
Відповідальність за проведення лікувально-профілактичних заходів покладається на адміністрацію, керівництво. Оформлення результатів огляду відбувається, згідно з постановою Моз.
Профілактика педикульозу та висипного тифу
Профілактика педикульозу
Полягає у дотриманні санітарно-гігієнічних норм. Згідно з розпорядженням Міністерства охорони здоров’я рекомендується:
- регулярне мятье тіла, голови не рідше 1 разу в 10 днів;
- зміна постільної білизни в міру забруднення, але не рідше 2 рази в місяць;
- регулярне прання речей з прогладжуванням праскою з парою;
- стрижка волосся, щоденне розчісування;
- чистка верхнього одягу, належне їх зберігання;
- вологе прибирання в будинку;
- утримання в чистоті предметів інтер’єру.
При виявленні вошей, гнид боротьба з педикульозом ведеться одночасно на тілі, одязі, в приміщенні. Піддаються обробці всі люди, які проживають під одним дахом.
Боротьба ведеться комплексно, включаючи механічні, фізичні, хімічні методи.
Застосування інсектицидів
При сильному ураженні тіла будь-яким видом вошей, орган охорони здоров’я РФ рекомендує застосовувати інсектицидні препарати. Не можна використовувати засоби вагітним, дітям до 5 років, особам з індивідуальною непереносимістю, при наявності відкритих ран на шкірі.
Для обробки волосистої частини тіла використовують:
- 0,15% розчин карбофосу;
- 20% емульсію бензилбензоата;
- 5% борну мазь;
- лосьйони Ніттифор, Нитилон, Лонцид;
- шампунь Веда;
- Медифокс;
- порошок піретруму;
- дігтярне, дустове мило.
Засіб витримують на волоссі від 20 до 40 хвилин. Змивають теплою водою, обполіскують оцтовим розчином. Термін лікування педикульозу – 2-4 тижні.
Для обробки речей використовують 2% розчин кальцинованої соди. Замочують на 15 хвилин. Пропрасовують праскою з парою, приділяючи особливу увагу складкам, швах. Крім соди можна використовувати:
- 50% концентрат Карбофосу, Сульфидофоса;
- 1% дуст Неопин, Бифетрин-П, Вітар;
- Медифокс-Супер;
- порошок Піретруму;
- 20% водно-мильну гасову емульсію.
Повторну обробку проводять через 2 тижні. Мета – не дати новому поколінню вошей відтворити потомство. Інсектициди не діють на яйця. Щоб їх знищити, треба дочекатися, поки личинки виберуться назовні. В дорослу особину німфи перетворюються за 7 діб. Повторна обробка через 14 днів після першої процедури дозволяє знищити всіх живих вошей. Розвиток педикульозу припиняється.
Застосовуються в особливих випадках сильних осередках зараження. Використовують препарат Бутадіон. Таблетки приймають внутрішньо після їди. Дорослим призначають по 0,15 г протягом доби, 2 дні підряд. Дія зберігається 14 днів. Дітям до 4 років препарат протипоказаний. З 5 років дозування встановлюється виходячи з маси тіла, віку. Прийом здійснюють тричі на день, дві доби. Дозування від 0,05 до 0,10 мг за 1 раз.
В крові людини з’являється речовина, небезпечна для життя комах. Поступово вимирає вся популяція. Повторний огляд проводять по закінченню дії препарату.
Препарат спричиняє побічні ефекти – розлад травлення, порушення сну, роздратування нервової системи. Застосовується в особливих випадках, якщо інші методи не можуть дати бажаного результату.
Заходи безпеки
Перед застосуванням будь-якого препарату потрібно провести тест на індивідуальну непереносимість. Мінімальна кількість засобу наносять на ліктьовий згин, залишають на 1 годину. Поява червоних плям, роздратування, висипань, свербежу, печіння, є підставою для відмови від застосування.
При використанні інсектицидних засобів потрібно убезпечити шкіру. Проводити обробку в гумових рукавичках, на лоб хворого надіти пов’язку. Стежити, щоб засіб не потрапило в рот, ніс, очі. При попаданні на слизові оболонки препарат змивають проточною водою. Якщо засіб потрапило в рот – випити активоване вугілля, провести полоскання содовим розчином.
- слабкість;
- нудота;
- блювання;
- запаморочення;
- нестача кисню;
- жар в голові;
- тремтіння;
- біль у животі;
- синюшність губ;
- збліднення шкіри.
Необхідно негайно змити засіб, вивести людину на свіже повітря, дати активоване вугілля, викликати швидку допомогу.
Новий наказ по педикулезу грунтується на дії 342. Вносить деякі корективи у використанні інсектицидних препаратів. Захворювання не є небезпечним для життя, але тягне за собою серйозні наслідки. Сприяє проникненню хвороботворних мікроорганізмів, що призводить до розладу нервової системи, псує репутацію в суспільстві.
Висипний тиф - це інфекційне захворювання, яке характеризується циклічним перебігом, вираженою інтоксикацією, появою висипу, лихоманкою і ураженням центральної нервової та судинної систем.
Сьогодні випадки зараження фіксуються в країнах, що розвиваються, а на території Росії і України - рідко. Збудником висипного тифу є рикетсії Провачека - внутрішньоклітинний паразит нерухомого грамнегативною виду. Свою назву мікроорганізм отримав на честь чеського вченого, його вперше відкрив. Хоча масові зараження згадуються ще в 16 столітті в Європі.
У висушеному вигляді паразити можуть зберігатися в навколишньому середовищі довгий час. Унаслідок даного факту збудники висипного тифу можуть бути в постільній білизні, рушниках, халатах в громадських місцях.
Головним джерелом захворювання є заражена людина, який небезпечніше для оточуючих протягом останніх кількох днів інкубаційного періоду, під час лихоманки і тижня нормалізувалася температура. Висипний тиф поширюється вошами, які смокчуть кров у хворої людини, потім через кілька днів стають заразними. При контакті зі здоровими особами комаха виділяє заражені фекалії, які проникають у клітини епітелію людини, а потім в кров через розчесані ділянки.
Види висипного тифу
Вчені поділяють захворювання на 2 типи:
- Ендемічний висипний тиф (щурячий);
- Епідемічний висипний тиф.
Збудниками хвороби першого типу є рикетсії R. Mooseri. На території США щороку на висипний тиф хворіють близько 40 осіб. Найбільше число хворих зафіксовано в регіонах з теплим кліматом, особливо в теплу пору року і в сільській місцевості. Симптоматика і перебіг хвороби набагато легше, ніж у випадку з епідемічний висипний тиф. А заражається людина при укусі щурячими блохами - рознощиками вірусу.
Епідемічний висипний тиф відомий також як європейський, класичний чи вошивий тиф, а також як тюремна або корабельна лихоманка. Збудником захворювання є Rickettsia prowazekii.
Симптоми висипного тифу
Перші симптоми висипного тифу проявляються гостро. Захворювання прогресує протягом двох тижнів, при цьому кожні кілька днів спостерігаються різні ознаки. Так, при зараженні тифом характерні наступні симптоми:
- Перші 2-4 дні: жар, слабкість, головний біль, безсоння, м'язові болі, відсутність апетиту, підвищення температури до 40 градусів, а також гіперемія обличчя, шкіри шиї, верхньої частини тулуба, кон'юнктив і одутлість особи;
- На 3-4 день: на складках кон'юнктив виявляються невеликі точкові червоні плями. Дане явище може спостерігатися також на поверхні м'якого піднебіння і корені мови. У деяких хворих з'являються герпетичні висипання на крилах носа і губах. Також нерідкі запори, сухість мови і брудно-сірий наліт на ньому. У цей період починається збільшення селезінки і печінки. Спостерігається стан марення, ейфорії і загальмованості, тремор голови, рук і мови;
- На 4-6 день: поява розеолезно-петехиальной висипу на ділянках згинання кінцівок, спині, бічних частинах тулуба, внутрішньої поверхні стегон. Протягом 3-5 днів характерні яскраві відтінки висипань, після чого вони бліднуть і вже через 10 днів максимум даний симптом повністю зникає;
- Крім перерахованих вище симптомів у хворих спостерігається задишка, тахікардія і глухі тони серця.
Стан лихоманки триває 12-14 днів, після чого, за відсутності характерних симптомів висипного тифу, хворий вважається повністю видужав.
При неправильному і / або пізньому лікуванні можуть виникнути ускладнення епідемічного висипного тифу, які найчастіше виражаються пневмонією, енцефалітом, колапсом, міокардитом, психозами, трофічними виразками і іншими.
Діагностика висипного тифу та лікування
Виявити захворювання бажано протягом перших чотирьох днів після укусу комахи, оскільки пізніше воша стає заразною для оточуючих. Діагностика висипного тифу проводиться в даний проміжок часу на основі комплексу клініко-епідеміологічних даних. Якщо хворий звернувся за медичною допомогою після цього часу, поставити діагноз можна тільки за допомогою лабораторних досліджень.
На ранньому етапі важливо диференціювати хвороба висипний тиф від вогнищевої пневмонії, геморагічних лихоманок, грипу та менінгококової інфекції. На піку свого прояву захворювання має загальні симптоми з поворотним і черевним тифом, а також з сифілісом, кір, орнітозом і деякими іншими хворобами.
Для лікування хвороби висипний тиф хворого відразу ж госпіталізують, ізолюють від оточуючих і проводять ряд комплексних заходів, серед яких:
- Антибіотики групи тетрацикліну або левоміцетин (максимум до другого дня нормалізації температури);
- Серцево-судинні препарати (кофеїн, кордіамін або ефедрин, серцеві глікозиди);
- Транквілізатори і снодійні засоби - при порушенні хворого;
- Жарознижуючі засоби і холодні компреси на голову - при високій температурі і головного болю;
- Внутрішньовенні полііонні розчини, глюкоза, гемодез і т.д. - При сильній інтоксикації організму.
Медичний персонал постійно спостерігає за хворим на висипний тиф, оскільки раптово у нього можуть проявитися такі симптоми, як марення, сильне збудження і неадекватна поведінка в принципі.
З лікарні виписують людини, який переніс висипний тиф, не раніше ніж на 14 день після нормалізації температури тіла. При своєчасному зверненні за допомогою прогноз захворювання сприятливий.
Профілактика висипного тифу
Для профілактики висипного тифу використовують ізоляцію і госпіталізацію зараженого населення, а паралельно проводять низку заходів проти педикульозу (що переноситься вошами захворювання).
В якості планової програми медичному огляду підлягають всі діти в дошкільних установах і школах. При виявленні хоча б одного випадку зараження проводиться дезінфекція приміщень, де останнім часом перебував чоловік, його особистих речей і здійснюється огляд осіб, його оточували.
Профілактика висипного тифу включає в себе також заходи локального і регіонального масштабу з виявлення та знезараженню вогнищ скупчення вошей. Нерідко вдаються до вакцинації населення проти даного захворювання. Особам віком від 16 до 60 років робляться планові щеплення проти висипного тифу.
для позааудиторної самостійної роботи
з інфекційних хвороб по темі:
Висипний тиф. Хвороба Брілла.
1. Визначення висипного тифу і хвороби Брілла.
2. Етіологія. Епідеміологія.
3. Патогенез. Патоморфологія.
4. Клініка і ускладнення висипного тифу.
5. Клінічний перебіг хвороби Брілла.
6. Діагностика. Диференційна діагностика.
Епідемічний висипний тиф (син.: висипний тиф вошиний, військовий, класичний, європейський) – гостра — гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється рикетсіями Провачека, передається вошами, характеризується розвитком генералізованого інфекційного пантромбоваскуліту з утворенням специфічних висипнотифозних гранульом, гарячкою, розеольозно-петехіальним висипом, гепатосплено-мегалією, ураженням нервової системи і органів кровообігу.
Хвороба Брілла (син.: хвороба Білла-Цінсера, спорадичний або рецидивний тиф) — віддалений рецидив епідемічного висипного тифу, характеризується спорадичністю захворюваності при відсутності джерела інфекції і переносників (вошей) із збереженням усіх основних ознак хвороби, але з легким перебігом.
Етіологія. Збудник епідемічного висипного тифу — Rickettisia prowazeki — належить до роду Rickettisia, родини Rickettisiaceae. Це грампозитивні мікроорганізми, неоднорідні за морфологією. Рикетсії Провачека містять антигени з гемолітичними і токсичними властивостями. Чутливі до дезинфікуючих речовин у звичайних концентраціях. У зовнішньому середовищі, висушених екскрементах вошей, на забруднених хутряних виробах можуть зберігатися протягом 5-8 місяців, на холоді, при заморожуванні — до року.
Епідеміологія. Єдиним джерелом інфекції є хвора людина, починаючи з передостаннього або останнього дня інкубаційного, тобто 20-21 день.
Механізм зараження трансмісивний. Переносником інфекції є переважно одежна воша, рідше — головна і лобкова. Насмоктавшись крові хворого, воша стає заразною для людини. Коли воша кусає здорову людину і смокче кров, її кишечник наповнюється і одночасно виділяються інфіковані екскременти. Укус воші супроводжується свербінням, людина чухається і втирає в шкіру її екскременти з рикетсіями. У лабораторних умовах можливе зараження людей аерозольним шляхом.
Сприйнятливість до зараження майже 100%. Імунітет після перенесеного висипного тифу стійкий і тривалий. Повторні випадки захворювання реєструються дуже рідко.
Патогенез і патоморфологія. В експериментах на тваринах встановлено, що при внутрішньошкірному зараженні рикетсії попадають у кров уже через лічені хвилини (перша, епідеміологічна, фаза патогенезу). У крові частина рикетсій гине, решта фіксується ендотеліальними клітинами судин. Починається фаза розмноження і рикетсій і нагромадження ендотоксину — друга фаза патогенезу. З'являються ендотеліальні клітини з великою кількістю рикетсій (клітини Музера). Внаслідок руйнування ендотеліальних клітин рикетсії виходять у кров. Тут частина їх гине, решта знову проникає до ендотелію.
Третя, фаза патогенезу — ангіопаралітична. Дія токсину, що спричиняє параліч судин, посилюється ураженням ендотелію в місцях проникнення у клітини рикетсій. Розмноження рикетсій і пов'язані з ним набряклість та десквамація ендотелію судин зумовлюють розвиток генералізованого васкуліту. Ангіопаралітичні зміни призволять до функціональних порушень у багатьох органах.
Ознаки васкуліту спостерігаються з перших днів хвороби, з 6-8-го дня утворюються специфічні гранульоми. Починається фаза деструктивно-проліферативних змін — четверта фаза патогенезу. Умовно її можна поділити на дві — тромбоутворення і загально-проліферативну. Ушкодження судинної стінки призводить до агрегації тромбоцитів і відкладення фібрину в уражених ділянках судин Для цього періоду характерне утворення бородавчастого тромбоендоваскуліту, тобто виникнення пристінкових конусовидних тромбів. Навколо основи тромбів відбуваються проліферативні процеси. Проліферативні утворення компактні, нагадують вузлики. Гранульоми виникають у більшості органів і тканин. Особливо багато їх у головному мозку.
З’являються також у периферичних нервових структурах. Ураження судин зумовлює різкий головний біль, психічні розлади, симптоми ураження ядер черепних нервів, порушення діяльності серця, схильності до колапсу та інші клінічні прояви хвороби.
Поступово зростає напруженість гуморального і клітинного імунітету, настає реконвалесценція (п'ята фаза патогенезу). Можливе видужання, при якому дефектність імунітету зумовлює персистенцію рикетсій в організмі.
Клініка. Інкубаційний період триває від 5 до 23 днів, в середньому — 13-15 днів. Хвороба характеризується циклічним перебігом, в якому виділяють три періоди:
2) розпалу хвороби
Початковий період. У більшості випадків хвороба починається підгостро, з ознобом, температура тіла протягом 2-3 днів досягає 39-40,5 °С, хворі скаржаться на головний біль, слабість, біль у кістках і м'язах. Інколи хворі ще наприкінці інкубаційного періоду, за 1-2 дні до гарячки, відчувають слабість, пригнічення, непокій, головний біль, нездужання. З підвищенням температури тіла значно посилюється головний біль, який охоплює всю голову, є зменшується при вживанні анальгетиків. Одночасно з'являється шум у вухах, безсоння. Поведінка і зовнішній вигляд хворих з перших днів хвороби досить характерні. Вони збуджені (ейфоричні), балакучі, метушливі, на питання відповідають багатослівно, неконкретно. Інколи роздратовані, образливі. У тяжких випадках вже з перших днів хвороби можливі зміни слухового, світлового, тактильного сприйняття, які стають причиною марення.
Лице хворого гіперемійоване, одутле, шкіра шиї, верхньої часини тулуба, кон'юнктиви гіперемійовані, судини склер ін'єктовані. Очі червоні, блискучі і нагадують очі котика (ознака Яновського — «п'яне обличчя і кролячі очі”).
На початку хвороби, іноді на 2-3-й день на кон'юнктиві перехідної складки і нижньої повіки з'являється кон'юнктивальний висип — симптом Зорохович -Кіарі у вигляді окремих розеол або петехій діаметром 0,5-1 мм. Симптом виявляється у 10-25%. Після закапування у кон'юнктивальний мішок 1-2 крапель 0,1 % розчину адреналіну завдяки судинозвужувальній дії препарату кон'юнктива стає блідою і висип виявляється набагато частіше, майже у 80-90% хворих (проба Авципа). У цей час можна виявити потовщення на судинах перехідної складки конюктиви нижньої повіки — симптом муфти Котляренка. Приблизно за добу до виникнення екзантеми можливий висип на м'якому піднебінні, піднебінному язичку і передніх дужках: окремі дрібні червоні плями діаметром 0,1-0,5 мм — енантема Розенберга, яка зберігається до 7-10-го дня хвороби і разом з симптомом Зорохович—Кіарі свідчить про ураження судин. Висип па слизових оболонках передує виникненню екзантеми на шкірі і тому має велике діагностичне значення.
Якщо перебіг хвороби тяжкий, у окремих хворих на 3-4-й день з'являється симптом Говорова — Годельє: внаслідок ураження ядер під'язикового нерва хворий відчуває утруднення при показуванні язика, висовує його повільно, поштовхами, помітне фібрилярне посіпування. Внаслідок порушення салівації язик сухий, зменшений, вкритий нальотам.
Період розпалу хвороби. Виникнення висипу свідчить про закінчення початкового періоду хвороби. У цей час гарячка у більшості випадків досягає найвищого рівня.
Характерною ознакою висипного тифу є екзантема, розеользно-петехіальний висип з'являється майже у 90% хворих на 4-5-й день хвороби. У перший день висип переважно розеольозний, дещо з синюшним відтінком, поліморфний, є лише окремі петехії.
Однак уже на другий день висип набуває типового розеольозно-петехіального характеру, і з того часу переважають геморагічні ознаки. Висип спочатку з'являється під ключицями, на внутрішній поверхні плечей, під пахвою, потім поширюється на бічні поверхні грудної клітки, спину. Менше уражуються живіт, сідниці. На лиці висип з'являється лише в тяжких випадках. Він охоплює також підошви, долоні, висипання завершується „протягом кількох годин, хоч цей процес може тривати 2-3 дні.
З 11-го дня хвороби висип стає блідим і поступово зникає. У тяжких випадках він може зберігатися довше, навіть до 15-16-го дня хвороби. Після висипу на деякий час залишається пігментація.
У період розпалу хвороби всі клінічні прояви посилюються, з'являються нові ознаки. Якщо у початковий період ще немає значних психічних порушень, то вони можуть з'являтись найчастіше на 5-8-й день хвороби. Головний біль, що на початку хвороби є майже основною клінічною ознакою і спричиняє хворому найбільші страждання, в розпалі хвороби з виникненням нових симптомів ніби відходить на другий план. Порушується свідомість, може виникати марення, різні ілюзії, у тяжких випадках стан деперсоналізації. Наприкінці гарячки марення часто носить характер манії величності. Психічні розлади пов'язані з енцефалітом. Досить частим у цей період є погіршення слух внаслідок ураження слухового нерва. Про ураження мозочка свідчать запаморочення і нудота. З'являються ознаки Керніга, Брудзінського, ригідність потиличних м'язів.
Читайте также:
