Трихомониаз лікування у чоловіків

Трихомоніаз (трихомоноз, trichomonasis) це захворювання яке передається статевим шляхом, викликає запалення статевих органів чоловіка.

Збудником трихомоніазу є піхвова трихомонада (trichomonas vaginalis).

У природі зустрічається близько 50 видів трихомонад, але в організмі людини живуть три види урогенітальні (статеві), кишкові та ротові. У цій статті мова піде саме про урогенітальні трихомонади.

Трихомонада це найпростіший, одноклітинний, жгутиковий мікроорганізм, який активно пересувається завдяки жгутикам та хвилеподібним рухам мембрани. Урогенітальні трихомонади живуть в статевих органах. Швидко гинуть у зовнішньому середовищі, а так само при висиханні і дії ультрафіолетових променів.

Трихомонада рідко передається одна, як правило, вона поєднується з іншими захворюваннями що передаються статевим шляхом, такими як: гонорея, хламідії, уреаплазма, мікоплазма, гарднерелла, кандида, статевий герпес та ін.

Гонококи, хламідії, уреаплазми, мікоплазми здатні проникати у трихомонаду, що фагоцитує їх і використовувати її як місце свого проживання. Важливою особливістю є, те що, стаючи як би ємністю для інших бактерій, трихомонада не пропускає в себе антибіотики і не дозволяє знищувати інфекцію, що міститься в ній, а після лікування випускає всі бактерії в навколишнє середовище і вони знову розмножуються та викликають запалення статевих органів. Деякі з цих інфекцій можуть не тільки жити всередині трихомонади, але й активно розмножуватися в ній, ці взаємини між трихомонадою та іншими інфекціями стають причиною рецидивів цих захворювань після лікування.

За перебігом:

Свіжий трихомоніаз протікає менш 2-х місяців та поділяється на:
1. Гострий
2. Підгострий
3. Торпідний
Хронічний трихомоніаз це уповільнений запальний процес, що триває більше 2-х місяців, має мізерну симптоматику з періодами ремісії та загостреннями.
Трихомонадоносійство це небезпечна в епідемічному плані форма трихоманозу що протікає без симптоматики, хворий не підозрює про наявність у нього трихомонад і заражає своїх статевих партнерів.

З часу проникнення трихомонад в сечівник до появи перших симптомів (інкубаційний період) проходить від 2-х до 4-х тижнів в цей час трихомонада розмножується, викликаючи запалення уретри.

- Спочатку захворювання проявляє себе лоскотанням та сверблячкою в сечівнику, потім через декілька днів приєднується печіння і біль при сечовипусканні;
- З'являються рясні виділення з уретри слизового, мутного характеру, сіруватого кольору іноді виділення водянисті, рідше пінисті;

- Губки уретри гіперемовані, набряклі, навколо губок на шкірі головки можна помітити почервоніння іноді з виразковістю;
- У зв'язку з набряком уретри струмінь сечі ослаблений, розбризкується;
- Нічні ерекції часті та хворобливі;
- Перша порція сечі стає каламутною, на світло визначаються плаваючі в сечі слизові уретральні нитки;
- Іноді з'являється кров у спермі або ж незначна домішка крові в першій порції сечі.

У підгострому варіанті перебігу трихомонозу прояви захворювання виражені набагато слабкіше, ніж при гострій формі. Виділення мізерні слизові або водянисті. Хворий періодично відчуває слабке печіння при сечовипусканні. На світло в сечі визначаються уретральні нитки.

При торпідній формі трихомоніазу хворих турбує періодичні виділення, постійне відчуття дискомфорту в сечівнику. В області головки хворий відчуває вологість. Вранці губки уретри злипаються. Процес часто загострюється при вживанні алкоголю та гострих страв. У сечі визначаються пластівці і уретральні нитки.

При хронічному варіанті трихомоніазу, процес триває більше 2-х місяців, проявляє себе бідно, симптоматика нагадує підгостру чи торпідну форми, процеси загострення змінюються процесами затихання процесу. Хворий дуже переживає з приводу свого стану, постійно намагається побачити виділення, видавлює їх з уретри, тим самим завдаючи мікротравми уретрі.

Ускладнення трихомоніазу у чоловіків

При тривалому хронічному перебігу трихомонадного уретриту, ураженні придатків яєчок і сім'явиносних шляхів з обох сторін може наступити обтураційна форма чоловічого безпліддя;
При переході гострого процесу з уретри на передміхурову залозу може виникнути гострий простатит, аж до розвитку абсцесу простати;
На тлі тривалого знаходження трихомонад в статевій системі чоловіка, хронічному трихомонадному уретриті, грізним ускладненням може стати звуження сечівника (стриктура уретри).
Так само на тлі трихомоніазу можуть розвинутися: катаральний та виразковий баланопостит, запальний фімоз і парафімоз, парауретрити, запалення куперових (бульбоуретральних) залоз, везикуліти, хронічні орхоепідидиміти з відповідною симптоматикою.

Не дивлячись на всебічне вивчення трихомонад, діагностика трихомоніазу все ж викликає певні труднощі у лікарів урологів, венерологів, гінекологів. Пов'язано це з тим, що хвороба часто протікає приховано, довгостроково, безсимптомно. Трихомонади можуть ховатися та набувати вигляду епітеліальних клітин, лейкоцитів, лімфоцитів, можуть міняти рухливість, форму, ховатися в проміжних просторах, зариватися в епітелій, жити в простаті. У зв'язку з частим поєднанням трихомонад з іншими інфекціями завжди необхідні обстеження на приховані захворювання що передаються статевим шляхом.

Першим, класичним та одним з достатньо достовірних лабораторних досліджень є нативна мікроскопія (бактеріоскопія) виділень із сечовивідного каналу. При, якої беруть мазок з уретри на предметне скло і вивчають під мікроскопом, для трихомонади характерна слабка рухливість та наявність джгутиків. Потім висушений мазок забарвлюють метиленовим синім по Граму, Романовському-Гімзі, лейшманії-Романовському і шукають трихомонаду.

Потім використовують ПІФ-діагностику (люмінесцентна мікроскопія) з моноклональними антитілами.
Посів виділень на спеціальні середовища (культуральний метод) це точне дослідження на наявність трихомонад але займає багато часу, не менше тижня.
Імунологічний метод, такий як ІФА (імуноферментний аналіз) використовується рідко у зв'язку з частими хибно-позитивними або помилково-негативними результатами. Метод заснований на виявленні антитіл до трихомонад.
Одним з найбільш точних та чутливих методів для виявлення трихомонад є ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) при якій виявляються ДНК трихомонади.

Лікувати трихомоніаз повинен тільки лікар уролог або венеролог. Ніколи не лікуйте трихомоніаз самостійно або за поради знайомих, це може призвести до переходу процесу в хронічну форму з серйозними ускладненнями. Якщо трихомонади поєднуються з хламідіями, гонореєю, мікоплазмою, уреаплазмою, кандидою та іншими інфекціями, спочатку проводиться лікування спрямоване на усунення трихомонад і тільки потім потрібно лікувати інші інфекції.

Рекомендації лікаря перед лікуванням повинні полягати в наступному:
- Лікар пояснює хворому, про обов'язкове обстеження статевого партнера або партнерів та їх паралельному лікуванні;
- Під час лікування статевий спокій, інтимні контакти забороняються;
- У зв'язку з тим, що імунітету до тріхомоніазу немає можливі повторні зараження, отже, всі статеві контакти повинні бути тільки в презервативі, який надійно захищає від трихомонад;
- Дієта повинна виключати гостру, жирну, копчену, пересолену, пряну їжу, алкоголь.

Поширена статева інфекція трихомоніаз дуже часто діагностується у чоловічої половини людства. Пояснюється це простими причинами – контагіозність збудника висока, а симптоматика хвороби мізерна, тому чоловіки можуть тривалий час хворіти трихомоніазом і звертаються до медпрацівників вже при розвитку ускладнень. Незважаючи на серйозність інфекції в плані ускладнень, особливо віддалених, своєчасне лікування досить швидко звільняє організм від збудника хвороби.

Трихомоніаз характеризується запаленням органів і тканин сечостатевої системи, може протікати гостро і хронічно. Особливість даної інфекції у чоловіків – це мізерна первинна симптоматика. При значній прогресії інфекції і перетіканню її в хронічну стадію на перше місце виступають ураження органів сечостатевого тракту, частіше всього простати, що і змушує чоловіка звернутися за медичною допомогою.

Основний і найбільш активний шлях передачі трихомоніазу – статевий, сприйнятливість до трихомонаде є досить високою, а симптоматика мізерною.

Збудник трихомоніазу

Збудник інфекції – трихомонада – відноситься до групи найпростіших одноклітинних організмів, які паразитують в безкисневих умовах. Це паразити, які здійснюють свій життєвий цикл в організмі людини.

Виділяють 3 види трихомонад, які можуть паразитувати в організмі людини: вагінальну, що відрізняється найбільшою патогенністю і активністю, ротову і кишкову. Оптимальні умови для активного розмноження трихомонад – нормальна температура людського тіла і відсутність кисню. Слизова оболонка, що вистилає сечостатевої тракт, є основним місцем проживання вагінальної трихомонади, але паразит здатний проникати в органи, і кров.

Особливість даного мікроорганізму полягає в здатності поглинати всередину себе збудників інших статевих інфекцій, таких як уреаплазми, хламідії, гонококи, гриби кандіда, цитомегаловірус, віруси герпесу, і забезпечувати останнім захист від дії ліків і клітин імунної системи. Більш того, рухливі трихомонади здатні розносити патогенних збудників по всьому організму, викликаючи системні ураження і серйозне зниження імунітету.

Оскільки трихомонади паразитують на епітеліальних клітинах сечостатевого тракту, вони активно руйнують його і тим самим сприяють безперешкодному проникненню в організм все нових і нових вірусів і бактерій. Люди, які страждають трихомоніазом, піддані підвищеному ризику зараження ВІЛ-інфекцією.

Діагностика трихомоніазу у чоловіків

Діагностика трихомоніазу у представників сильної статі ґрунтується на об’єктивних та інструментальних методах діагностики, що дозволяють виявити збудника інфекції. Скарги і візуальний огляд пацієнта дозволяють лише припустити даний діагноз. Підтвердження діагнозу трихомоніазу відбувається тільки на підставі даних лабораторних досліджень:

мікроскопічного дослідження мазків з уретри;
мікробіологічного методу, що включає вирощування збудника інфекції на живильному середовищі;
штучного походження;
імунологічного методу;
високоточної полімеразної ланцюгової реакції.

Трудність виділення трихомонади у чоловіків пояснюється можливістю паразита набувати амебовидну форму.

Симптоми трихомоніазу у чоловіків

Органами-мішенями інфекції у чоловіків є уретра, яєчка та їхні придатки, простата, сім’яні пухирці. Дуже часто чоловіки, не маючи явної симптоматики хвороби, є носіями трихомонад і активно передають їх статевим партнерам. Наслідком тривало персистуючого в організмі збудника інфекції стають такі неприємні ускладнення, як негонококовий уретрит, хронічний простатит, хронічне запалення придатка яєчка і безпліддя.

Інкубаційний, або прихований період варіюється в межах 2-200 днів. Стерта форма трихомоніазу обумовлює пізніше початок клінічних проявів, які виникають внаслідок зниження імунітету або нашарування інфекцій одна на іншу.

Трихомоніаз перебігає в наступних формах: гостра, підгостра, хронічна і тріхомонадоносійство (найбільш вірогідна форма інфекції у чоловіків).

Найчастіше при трихомоніазі у чоловіків, симптоми виявляються неприємними відчуттями, які супроводжують процес сечовипускання:

Печіння і різь, незначний біль при сечовипусканні
Відзначаються і часті позиви до сечовипускання, особливо в ранковий час, які є помилковими
Можливі незначні виділення з сечовипускального каналу слизового характеру

У вкрай рідкісних випадках дана симптоматика має виражений характер, що позбавляє чоловіка можливості нормальної життєдіяльності та змушує негайно звернутися до медиків. А ось слабка вираженість симптомів пояснює причину пізнього звернення за лікуванням. Якщо ж чоловік страждає хронічним простатитом, то він і зовсім не помічає змін у своєму стані, приймаючи симптоми трихомоніазу за загострення простатиту.

Симптоми трихомоніазу у чоловіків при протіканні інфекції у вигляді трихомонадного уретриту з ураженням сечовипускального каналу – це слизово-гнійні виділення, слабо виражені свербіж і печіння після сечовипускання або відразу після статевого акту. При обстеженні уретри спостерігаються її зміни – стриктура, тверді інфільтрати. Уретра поступово звужується, і сечовипускання протікає з великим дискомфортом.

При висхідному типі інфекції уражаються сечовий міхур і нирки.

При ураженні передміхурової залози проявляються симптоми простатиту – тягнучий біль в залозі, часті і хворобливі сечовипускання із залишковим відчуттям неповного опорожнення сечового міхура, помилкові позиви до сечовипускання.

У вкрай рідкісних випадках на тлі зниженого імунітету можуть виявлятися виразкові ураження слизової уретри і серединного шва.

Свіжий трихомоніаз протягом приблизно двох місяців переходить у хронічний перебіг або в тріхомонадоносійство.

Хронічний перебіг трихомоніазу у чоловіків характеризується дуже малими симптомами або відсутністю таких. Ймовірний розвиток дизурії з незначними больовими відчуттями і розлад статевої функції.

Тріхомонадоносійство характеризується наявністю в організмі збудника інфекції без будь-яких клінічних проявів його паразитування.

Ускладнення трихомоніазу

Ускладнення трихомоніазу свідчать про тривалий перебіг інфекції. До них відносяться: запалення сім’яного горбка і сім’яних пухирців, простатит із запаленням вивідних протоків простати, цистит, пієлонефрит, безпліддя.

Існує припущення, що трихомонада може сприяти розвитку раку простати

Вчені дослідники Онкологічного центру ім. Елвіна Дж. Сайтмана в США припускають, що персистуюча трихомонадна інфекція є одним з факторів виникнення раку передміхурової залози. Фахівці виявили пряму взаємозалежність між ступенем гостроти і тривалістю сечостатевого трихомоніазу у чоловіків і раком простати, встановивши, що хронічний трихомоніаз збільшує ризик онкології передміхурової залози на 40%. Тривалість і гострота персистенції інфекції оцінюється за допомогою ІФА (імуноферментного аналізу крові), який визначає концентрацію антитіл до трихомонади. Було також встановлено, що трихомонади здатні чинити вплив на протоонкоген РІМ 1 і він може трансформуватися в онкоген і провокувати розвиток раку простати.

Лікування трихомоніазу у чоловіків

Лікування призначається лікарем в індивідуальному порядку. Ні в якому разі не слід займатися небезпечним самолікуванням, оскільки це загрожує переходом трихомонад в більш агресивну і патогенну форму і протікання хвороби в атипових і прихованих формах.

При трихомоніазі у чоловіків лікування проводиться при будь-яких клінічних формах інфекції, незалежно від того, чи є явна симптоматика чи ні. Обов’язкова терапія обох статевих партнерів, у тому числі при негативних аналізах, оскільки імунітет до трихомоніазу вкрай нестійкий і можливе повторне зараження. Тривалість лікування в середньому становить 8-12 днів, але при наявності ускладнень і довгостроково протікаючої інфекції воно може бути більш тривалим.

Для медикаментозної терапії трихомоніазу використовують препарати з групи 5-нітроімідазолів – метронідазол, тинідазол, ниморазол, орнідазол, тернидазол та інші, які призначаються для прийому всередину. У деяких випадках проводиться додаткове місцеве лікування препаратами, що мають у складі ннітроімідазоли, однак тільки місцевого лікування недостатньо. Препарати з цієї групи несумісні з алкоголем, тому під час лікування та протягом одного місяця після завершення протівопаразітной терапії заборонено вживання спиртовмісних напоїв.

Стимулююча терапія призначається при лікуванні хронічних і ускладнених форм трихомоніазу. Це можуть бути імуностимулятори та імунокоректори, які підбираються індивідуально.

При значно вираженій клінічній картині призначається симптоматична терапія (знеболюючі, спазмолітики) для нівелювання неприємних відчуттів.

Критерії вилікування трихомоніазу – через 5-7 днів після закінчення етіотропної терапії проводять контроль вилікування – посів на штучну середу і дослідження ПЛР-діагностикою матеріалу мазка.

Профілактика трихомоніазу у чоловіків

Профілактика трихомоніазу включає загальні заходи, необхідні для запобігання будь-якої статевої інфекції:

використання бар’єрної контрацепції при будь-якому вигляді статевого акту;
своєчасне профілактичне обстеження;
використання місцевих антисептиків для обробки статевих органів при випадковому пошкодженні цілісності презерватива під час статевої близькості (наприклад, мірамістину);
недопущення самостійного лікування без призначення лікаря при наявності тих чи інших симптомів статевої інфекції.

Поширена статева інфекція трихомоніаз дуже часто діагностується у чоловічої половини людства. Пояснюється це простими причинами - контагиозность збудника висока, а симптоматика хвороби вбога, тому чоловіки можуть тривалий час хворіти трихомоніазом і звертаються до медпрацівників вже при розвитку ускладнень.

Незважаючи на серйозність інфекції в плані ускладнень, особливо віддалених, своєчасне лікування досить швидко звільняє організм від збудника хвороби. Трихомоніаз характеризується запаленням органів і тканин сечостатевої системи, може протікати гостро і хронічно.

Особливість даної інфекції у чоловіків - це мізерна первинна симптоматика. При значній прогресії інфекції та перетіканню її в хронічну стадію на перше місце виступають ураження органів сечостатевого тракту, найчастіше простати, що і змушує чоловіка звернутися за медичною допомогою.

Основний і найбільш активний шлях передачі трихомоніазу - статевий, сприйнятливість ж до трихомонаде є досить високою, а симптоматика мізерної.

Збудник трихомоніазу

Збудник інфекції - трихомонада - відноситься до групи найпростіших одноклітинних організмів, паразитуючих в безкисневих умовах. Це паразити, які здійснюють свій життєвий цикл в організмі людини.

Виділяють 3 види трихомонад, які можуть паразитувати в організмі людини: вагінальну, що відрізняється найбільшою патогенністю і активністю, ротову і кишкову. Оптимальні умови для активного розмноження трихомонад - нормальна температура людського тіла і відсутність кисню. Слизова оболонка, що вистилає сечостатевої тракт, є основним місцем проживання вагінальної трихомонади, але паразит здатний проникати і в органи, і в кров.

Особливість даного мікроорганізму полягає в здатності поглинати всередину себе збудників інших статевих інфекцією, таких як уреаплазми, хламідії, гонококи, гриби кандида, цитомегаловірус, віруси герпесу, і забезпечувати останнім захист від впливу ліків і клітин імунної системи. Більше того, рухливі трихомонади здатні розносити патогенних збудників по всьому організму, викликаючи системні ураження і серйозне зниження імунітету.

Оскільки трихомонади паразитують на епітеліальних клітинах сечостатевого тракту, вони активно руйнують його і тим самим сприяють безперешкодному проникненню в організм все нових і нових вірусів і бактерій. Люди, що страждають трихомоніазом, піддані підвищеному ризику зараження ВІЛ-інфекцією.

Діагностика трихомоніазу у чоловіків

Діагностика трихомоніазу у представників сильної статі грунтується на об'єктивних та інструментальних методах діагностики, що дозволяють виявити збудника інфекції.
Скарги і візуальний огляд пацієнта дозволяють лише припустити даний діагноз. Підтвердження діагнозу трихомоніаз відбувається тільки на підставі даних лабораторних досліджень:

мікроскопічного дослідження мазків з уретри;
мікробіологічного методу, що включає вирощування збудника інфекції на живильному середовищі
штучного походження;
імунологічного методу;
високоточної полімеразної ланцюгової реакції.

Трудність виділення трихомонади у чоловіків пояснюється можливістю паразита придбавати амебоподібну форму.

Симптоми трихомоніазу у чоловіків

Органами-мішенями інфекції у чоловіків є уретра, яєчка і їхні придатки, простата, сім'яні пухирці. Дуже часто чоловіки, не маючи явної симптоматики хвороби, є носіями трихомонад і активно передають їх статевим партнерам. Наслідком довгостроково персистирующего в організмі збудника інфекції стають такі неприємні ускладнення, як негонококовий уретрит, хронічний простатит, хронічне запалення придатка яєчка і безпліддя.

Інкубаційний або прихований період варіюється в межах 2-200 днів. Стерта форма трихомоніазу обумовлює пізній початок клінічних проявів, які виникають внаслідок зниження імунітету або нашарування інфекцій одна на іншу.

Трихомоніаз перебігає в наступних формах:

гостра, подстро, хронічна
і тріхомонадоносітельство (найбільш ймовірна форма інфекції у чоловіків).

Найчастіше при трихомоніазі у чоловіків, симптоми проявляються неприємними відчуттями, супроводжуючими процес сечовипускання:

Печіння і різь, незначна біль при сечовипусканні
Відзначаються і часті позиви до сечовипускання, особливо в ранковий час, які є помилковими
Можливі незначні виділення з сечівника слизового характеру

У вкрай рідкісних випадках дана симптоматика має виражений характер, що позбавляє чоловіка можливості нормальної життєдіяльності та змушує екстрено звернутися до медиків. А ось слабка вираженість симптомів пояснює причину пізнього звернення за лікуванням. Якщо ж чоловік страждає хронічним простатитом, то він і зовсім не помічає змін у своєму стані, приймаючи симптоми трихомоніазу за загострення простатиту.

Симптоми трихомоніазу у чоловіків при протіканні інфекції у вигляді трихомонадного уретриту з ураженням сечовипускальний канал - це слизово-гнійні виділення, слабо виражені свербіж і печіння після сечовипускання або відразу після статевого акту. При обстеженні уретри спостерігаються її зміни - стриктура, тверді інфільтрати. Уретра поступово звужується, і сечовипускання протікає все з великим дискомфортом.
При висхідному типі інфекції уражаються сечовий міхур і нирки.

При ураженні передміхурової залози проявляються симптоми простатиту - тягне біль в залозі, часті і хворобливі сечовипускання із залишковим відчуттям неповного спустошення сечового міхура, помилкові позиви до сечовипускання.

У вкрай рідкісних випадках на фоні зниженого імунітету можуть виявлятися виразкові ураження слизової уретри і серединного шва.

Свіжий трихомоніаз протягом приблизно двох місяців переходить у хронічний перебіг або в тріхомонадоносітельство.

Хронічний перебіг трихомоніазу у чоловіків характеризується дуже малими симптомами або відсутністю таких. Ймовірно розвиток дизурії з незначними больовими відчуттями і розлад статевої функції.

Тріхомонадоносітельство характеризується присутністю в організмі збудника інфекції без будь-яких клінічних проявів його паразитування.

Ускладнення трихомоніазу

Ускладнення трихомоніазу свідчать про тривалу протіканні інфекції. До них відносяться: запалення насіннєвого горбка і насінних бульбашок, простатит із запаленням вивідних проток простати, цистит, пієлонефрит, безпліддя.

Існує припущення, що трихомонада може сприяти розвитку раку простати

Вчені дослідники Онкологічного центру ім. Елвіна Дж. Сайтмана в США припускають, що персистуюча трихомонадний інфекція є одним з факторів виникнення раку передміхурової залози. Фахівці виявили пряму взаємозалежність ступенем гостроти і тривалістю сечостатевого трихомоніазу у чоловіків і рак простати, встановивши, що хронічний трихомоніаз збільшує ризик онкології передміхурової залози на 40%. Тривалість і гострота персистенції інфекції оцінюється за допомогою ІФА (імуноферментного аналізу крові), який визначає концентрацію антитіл до трихомонаде. Було також встановлено, що трихомонади здатні впливати на протоонкоген PIМ 1 і він може трансформуватися в онкоген і провокувати розвиток раку простати.

Лікування трихомоніазу у чоловіків

Лікування призначається лікарем в індивідуальному порядку. Ні в якому разі не слід займатися небезпечним самолікуванням, оскільки це загрожує переходом трихомонад в більш агресивну і патогенну форму і протіканню хвороби в атипових і прихованих формах.

При трихомоніазі у чоловіків, лікування проводиться за будь-яких клінічних формах інфекції, незалежно від того, є явна симптоматика чи ні.
Обов'язкова терапія обох статевих партнерів, у тому числі при негативних аналізах, оскільки імунітет до тріхомоніазу вкрай нестійкий і можливе повторне зараження.
Тривалість лікування в середньому становить 8-12 днів, але при наявності ускладнень і тривало протікає інфекції воно може бути більш затяжною.

Для медикаментозної терапії трихомоніазу використовують препарати з групи 5-нітроімідазолів - метронідазол, тинідазол, німоразол, орнідазол, тернідазол та інші, які призначаються для прийому всередину. А також місцеве лікування кремами Розамет, Розекс.

У деяких випадках проводиться додаткове місцеве лікування препаратами, що мають у складі нітроімідазол, проте тільки місцевого лікування недостатньо. Препарати з цієї групи несумісні з алкоголем, тому під час всього лікування і протягом одного місяця після завершення протівопаразітное терапії заборонено вживання спиртовмісних напоїв.

В Україні у відділенні сексопатології Інституту урології АМН вивчали ефективність і безпеку декількох протівотріхомонадних препаратів у чоловіків з хронічним урогенітальним трихомоніазом - 370 людина, віком 21-48 років і тривалістю хвороби від 3 місяців до 8 років. Всі хворі були розділені на 6 груп:

Кількість пацієнтів	Найменування препарату	Клінічне одужання - абсолютне число	Клінічне одужання у%
44	Орнідазол + Тенонітрозол	43	97,7
49	Орнідазол	45	93,3
126	Тенонітрозол	113	89,7
56	Німоразол	48	85,7
43	Тинідазол	19	44,1
52	Метронідазол	21	40,4

Стимулююча терапія призначається при лікуванні хронічних і ускладнених форм трихомоніазу. Це можуть бути імуностимулятори і імунокоректори, які підбираються індивідуально.

Для корекції імунного статусу призначався Кагоцел (див. противірусні препарати та імуномодулятори), А також гепатопротектор - Легалон (див. огляд всіх гепатопротекторів, ліків для печінки). Для посилення антибактеріального ефекту через наявність TANK-функції у трихомонади, пацієнтам призначали Кларитроміцин (макролід) протягом 10 днів.

При значно вираженій клінічній картині призначається симптоматична терапія (знеболюючі, спазмолітики) для нівелювання неприємних відчуттів і фізеотерапії.

Критерії излеченности трихомоніазу - cпустя 5-7 днів після закінчення етіотропної терапії проводять контроль излеченности - посів на штучне середовище і дослідження ПЛР-діагностикою матеріалу мазка.

Профілактика трихомоніазу у чоловіків

Профілактика трихомоніазу включає загальні заходи, необхідні для запобігання будь статевої інфекції:

використання бар'єрної контрацепції при будь-якому вигляді статевого акту;
своєчасне профілактичне обстеження;
використання місцевих антисептиків для обробки статевих органів при випадковому пошкодженні цілісності презерватива під час статевої близькості (наприклад, мірамістину);
недопущення самостійного лікування без призначення лікаря при наявності тих чи інших симптомів статевої інфекції.

Трихомоніаз: ознаки, шляхи передачі, протягом чим небезпечний, діагностика, як лікувати

Трихомоніаз як хвороба розвивається після зараження вагінальними трихомонадами, Trichomonas vaginalis, і викликаного ними запалення. Мікроорганізми відносяться до найпростішим одноклітинним, здатні активно пересуватися самостійно за допомогою джгутиків і фіксуватися на епітелії піхви або уретри. Далі трихомонади починають розмножуватися і виділяти продукти обміну, які руйнують клітини і викликають утворення спочатку ерозій, а потім і виразок. Деструкція покривних тканин призводить до підвищеного ризику зараження ВІЛ, вірусами гепатитів В і С під час незахищеного статевого контакту.

Усього відомо близько 50 варіантів трихомонад, з них в організмі людини можуть паразитувати вагінальна (вона ж урогенітальна), кишкова і оральна (ротова). Кишкові трихомонади — особливо небезпечні, вони стають причинами запалення тонкого і товстого кишечника – ентериту і коліту, жовчного міхура – холециститу. Ознаки кишкового трихомоніазу: освіта поліпів та виразок у травному тракті, В12-дефіцитна анемія та м’язова слабкість. Трихомонади, що мешкають в порожнині рота і глотки, викликають пародонтоз і карієс, запалення мигдалин.

Trichomonas vaginalis на початку захворювання дають картину запалення піхви (у жінок) та уретриту у чоловіків.

Основний шлях передачі трихомоніазу – статевий, контактно-побутовий шлях, як-то не розглядають, хоча існує точка зору, що зараження можливе через тільки що використані лазневі приналежності, на яких могли залишитися свіжі виділення хворого трихомоніазом.

Оральний і анальний зараження надзвичайно рідко, але в принципі можливо. Трихомонади протягом двох годин зберігають рухливість поза організму людини, якщо температура зовнішнього середовища не більше 40 градусів. Інкубаційний період, який визначається як проміжок часу між зараженням і появою перших ознак хвороби, при трихомоніазі триває від 4 днів до 4 тижнів, в середньому – від тижня до півтора, однак, як і при будь-якій інфекції, він може подовжуватися до 1 – 1,5 місяця або зменшуватися до 2-3 днів.

У чоловіків виявляють збудників в уретрі, передміхурової залози і насінних бульбашках, з виділень – в спермі і секреті простати. У інфікованих жінок – у піхві і бартолінових залоз, цервікальному каналі, уретрі. Часто усередині трихомонад знаходять нейсерій та хламідій, в цих випадках гонорея і хламідіоз супроводжують трихомонозу, ускладнюючи діагностику і лікування хвороби. Тому, деякі мікробіологи вважають, що несуть загрозу не стільки самі трихомонади, скільки патогенні мікроби, які Trichomonas vaginalis транспортує.

Особливості збудника трихомоніазу

Вагінальна трихомонада первинно вражає урогенітальний тракт, проникаючи в покривні клітини і паразитуючи на них. При несприятливих умовах (зміна нижче або вище допустимих значень рН або температури) трихомонади можуть втрачати джгутики, перетворюватися в амебоподобную форму, завмирати і чекати свого часу.

Всі ці трансформації ускладнюють діагностику тріхомоноза, пацієнти не отримують потрібного лікування і дуже часто хвороба переходить у хронічну форму або носійство інфекції. В основному, носіями (і розповсюджувачами) трихомонад стають чоловіки, т. к. клінічні прояви трихомоніазу у них практично непомітні.

Ще одна неприємна особливість трихомонад – здатність адаптуватися до лікувальних препаратів, зокрема антибіотиків. Дуже часто хворі трихомоніазом не надають значення мікро-симптоматиці, пов’язаної з впровадженням і розмноженням збудників, і займаються самолікуванням. В результаті отримують приховану форму або хронічний варіант хвороби з періодичними загостреннями на стресові провокації, до яких відносяться алкоголь, куріння, переохолодження і будь-які інфекційні захворювання, включаючи банальну застуду. У жінок загострення сприяють дисбактеріоз піхви і гормональні зміни. Під час менструацій трихомонади розмножуються особливо активно, як і з настанням вагітності, оскільки рН піхвового середовища злегка зсувається в лужну сторону і стає вельми комфортною для мікроорганізму.

Трихомонади чутливі до високих температур (при температурі +43°С живе добу, а при температурі +55°С гине за півхвилини), висушування і ультрафіолету, тому речі хворого після прання досить просушити на сонце і трихомонада загине. А ось низькі температури (трохи вище нуля) мікроб переносить чудово і може зберігати свої властивості протягом майже 5 діб.

Періоди і основні симптоми захворювання

Враховуючи часові періоди проявів хвороби та їх вираженість, трихомоніаз поділяють на три клінічні форми:

Гостра фаза характеризується яскравою симптоматикою уретриту або кольпіту (запалення піхви), підйомом температури і змінами в крові, які притаманні бурхливому запального процесу (лейкоцитоз, підвищення ШОЕ).

Хронічний трихомоніаз розвивається, якщо захворювання триває більше двох місяців. Симптоматика запалення органів урогенітальної системи стерта, часто виявляють супутні статеві інфекції.

Без лікування хронічна форма може загостритися або перейти в приховану – носійство трихомонад. При носійстві ніяких проявів інфекції немає, але в зіскрібків і виділеннях з уретри та піхви завжди виявляються трихомонади.

Клінічні симптоми трихомоніазу та їх вираженість залежать від поєднання декількох чинників:

Кислотність піхви (рН), яка пов’язана з діяльністю нормальної мікрофлори, у здорової жінки перебуває в межах 4,0-4,7. Відхилення від норми відбуваються після прийому антибіотиків, змін гормонального фону (менструація, клімакс, вагітність, пероральні контрацептиви); при використанні сперміцидних вагінальних препаратів, а також після нервових перенапруг або при швидкій зміні кліматичних поясів.
Кислотність змінюється, показники зміщуються до нейтральною чи слабо-лужною, захисні властивості слизової зменшуються. При трихомонадному кольпіті рН знаходиться в межах 5,5-6,0. Ці показники ще відповідають кислому середовищі, однак такий рН вже сприяє розмноженню не тільки трихомонад, але і інших умовно-патогенних і патогенних мікроорганізмів.

Стан клітин слизової уретри та піхви. У нормі слизова чоловічої уретри вкрита переважно перехідним епітелієм, а жіноча, як піхва і шийка матки, вистелені неороговевающим багатошаровим плоским епітелієм (МПЕ). При проникненні трихомонади, несе в своєму організмі інші патогенні агенти, на шийку матки, в МПЕ можуть відбуватися диспластичні зміни, при яких клітини втрачають здатність диференціюватися, при цьому змінюються властивості епітелію і одночасно порушується його захисна функція.

Супутня мікрофлора: усередині трихомонад можна виявити хламідій і збудників гонореї. Відповідно змінюються прояви хвороби, до симптомів тріхомоноза приєднуються прояви хламідіозу, гонореї.

Головні симптоми трихомоніазу – це виділення з уретри та піхви, вхідних воріт інфекції. Серед жінок цей ознака спостерігають приблизно у 8 з 10, у чоловіків – у половині випадків тріхомоноза.

Трихомоніаз у жінок

виділення при трихомоніазі мають характерну колірну гаму

Частий ознака трихомоніазу – біль в області піхви під час статевого акту, при уретриті відчувається локальний свербіж і печіння під час сечовипускання. Можливо невелика кровотеча з піхви і поширення свербежу на шкіру внутрішньої сторони стегон. Супутні симптоми інтоксикації можна прийняти за перевтома: слабкість, невеликі головні і м’язові болі, занепад сил, температура 37,0-37,2.

Зараження трихомоніазом майже в половині випадків поєднується з мікоплазмозом, 29-30% з гарднереллезом і гонококової інфекцією, у 20% з хламідіозом та уреаплазмозом.

Тільки в 10% від усіх виявлених випадків причиною захворювання стала моно-інфікування Trichomonas vaginalis. Також порушується нормальний розподіл мікрофлори піхви: під час хвороби збільшується частка дріжджових грибків (кандидоз), стрепто — і стафілококів, а кількість молочнокислих бактерій знижується.

Причинами посилення симптоматики трихомоніазу у жінок можуть стати вразлива імунна система, супутні запалення, неповноцінний раціон і гіповітаміноз. При трихомоноз загострюються всі проблеми з сечостатевими органами, хвороба відбивається на стані шкіри: на обличчі в області навколо губ можлива гнійничкові висипання.

Трихомоніаз у чоловіків

Відмінності трихомоніазу у чоловіків – це мізерна симптоматика і прихований перебіг, часто спостерігається носійство. Перші ознаки пов’язані з уретритом: печіння та біль при сечовипусканні, можливо виділення слизу або гною з уретри, прожилки крові в спермі. Далі інфекція з уретри поширюється на передміхурову залозу і починається її запалення (простатит), потім – на насінні бульбашки (везикул). Трихомонади виділяють речовини, що позбавляють сперматозоїди рухливості, а при везикул порушується продукування чоловічих статевих клітин. Згодом все може закінчитися безпліддям.

Заражений може не підозрювати, що він – джерело поширення інфекції, і передати трихомонаду сексуальним партнерам або членам сім’ї. Тому, якщо у чоловіка спостерігаються хоч найменші ознаки урогенітальної інфекції, потрібно звернутися до уролога і здати аналізи не тільки на трихомоніаз, але і на інші ІПСШ.

Ознаки трихомонадного (та й будь-якого іншого) простатиту:

Біль в промежині, районі лобка, в пахових областях і в анусі;
Тупі болі в попереку, що віддають у внутрішню частину стегна;
Неприємні відчуття в процесі дефекації і сечовипускання;
Виділення слизу або гною з уретри при напрузі м’язів живота;
Проблеми з ерекцією (приєднуються після запалення нервів, які проходять через простату);
Постійний субфебрилітет (37-37,2°);
Неминуще поганий настрій.

Ремарка з приводу настрою: характерна ознака при хронічному простатиті – зміна психіки за типом депресивного неврозу. Чоловік незадоволений завжди і всім, дуже дратівлива, переймається лише своїм самопочуттям і абсолютно позбавлений здатності мислити критично. До того ж із-за хвороби він менше їсть; падає глюкоза в крові, що виражається агресивною поведінкою. Вважається, що для успішного лікування простатиту лікар повинен бути не тільки хорошим урологом, але і відмінним психологом.

Ускладнення трихомоніазу

Trichomonas vaginalis може нести в собі бактерії, при цьому не позбавляючи їх патогенності. У цих випадках при інфікуванні іншої людини йому передається не тільки трихомоніаз, але й інші венеричні хвороби, частіше – гонорея (більш 30% випадків ко-інфекції).

Трихомонади, потрапивши в організм людини, починають паразитувати за рахунок його клітин, активно розмножуватися і виділяти продукти обміну. Імунна система послаблюється, на тлі трихомоніазу серйозно збільшується ризик заразитися ВІЛ, вірусами папіломи, гепатитів В і С. Виникають нові або загострюються старі інфекції сечостатевої системи, приводячи до циститу і пієлонефриту, утворення виразок і ерозій на статевих органах. У чоловіків уражається головка пеніса і крайня плоть, у жінок – піхва і шийка матки. Найбільш часто трихомоніаз ускладнюється безпліддям.

Діагностика

Діагностика трихомоніазу заснована на традиційному алгоритмі – опитування, огляд, дані аналізів. Під час опитування вислуховують основні скарги пацієнта, з’ясовують зв’язок між появою симптоматики і статевим життям, намагаються визначити джерело зараження. У жінок з’ясовують наявність хронічних запалень зовнішніх і внутрішніх статевих органів, були випадки невиношування вагітності, аборти, ускладнення під час вагітності і пологів. Також запитують, чи помітила вона ознаки уретриту у сексуального партнера. Чоловіків опитують щодо ознак уретриту і простатиту, проблем з ерекцією.

Потім приступають до огляду, оцінюють стан статевих органів – є чи немає гіперемія і набряк, ерозирование або ділянки виразок, крововиливів і абсцеси. З’ясовують локалізацію і характер виділень, беруть мазок на флору і цитологію, у жінок – з каналу шийки матки, піхви і уретри, у чоловіків – з отвору уретри. При необхідності призначають бактеріологічний аналіз (бак посів).

В аналізі сечі може бути присутнім кількість лейкоцитів і еритроцитів вище допустимого рівня. Наявність циліндрів у сечі вказує на втягнення в патологічний процес сечового міхура і нирок, що буває досить рідко. Секрет простати і сперма – лейкоцити, сліди крові, малорухомі сперматозоїди.

В свіжому мазку з уретри та шийки матки видно рухливі трихомонади, забарвленому фіксованому препараті — одноклітинні грушоподібні (рідше округлі) організми з джгутиками або без них, але з характерним мигдалеподібним рожевим ядром з загостреними краями. У фіксованому препараті на великому збільшенні їх важко з чимось сплутати, хоча на малому артефакти (лусочки плоского епітелію з разрушающимися ядрами) дуже і дуже нагадують трихомонаду. Головною відмінністю артефактів від трихомонад є округлі ядра.

Культуральний метод – посів на живильне середовище, виділення трихомонад і повторний посів з метою визначення чутливості до антибіотиків. Вимагає часу від 7 до 10 — 14 днів, але надалі полегшує лікування і підвищує його ефективність. Бак посів показаний при хронічній формі трихомоніазу і при підозрі на носійство.

Лікування

Лікування трихомоніазу проводять на основі виявлення збудника, навіть якщо симптоматика захворювання відсутня. Лікувати потрібно одночасно всіх сексуальних партнерів, статеве життя і алкоголь суворо заборонені аж до повного одужання.

Для лікування гострої не ускладненої форми захворювання застосовуються антибіотики з антипротозойним (проти найпростіших) дією. Основний препарат метронідазол (трихопол), або одноразово 2 г всередину, або курс 5-8 днів по 400 мг х 2 у добу. Приймають під час або після їжі, таблетки не розжовують. Жінкам додатково призначають свічки або вагінальні таблетки з трихополом. Курс лікування повторюють через 3-4 тижні, якщо контрольний аналіз ПЛР був позитивним щодо трихомонад.

Схема лікування для дітей: курс метронидазола10 днів, добову дозу ділять на два прийоми. Для дітей від 2 до 5 років-250 мг на добу, до 10 років-375 мг/добу, старше 10 – 500 мг/добу. При вагітності призначають метронідазол одноразово 2 г, але тільки починаючи з II триместру.

Препарати для місцевого лікування допомагають впоратися з локальною інфекцією і запаленням. Переваги – зниження токсичного впливу фарм. препаратів на організм в цілому, зменшення ризику алергії і практично нульова навантаження на печінку і нирки. Жінкам призначають вагінальні кульки або таблетки метронідазол по 0,5 г х 1 у добу, курс 6 днів. Вагінальні таблетки перед введенням у піхву на 15-20 секунд опустити в склянку з водою, щоб почала розчинятися захисна оболонка. Після введення таблетки потрібно полежати хоча б півгодини. Вагінальні препарати краще використовувати на ніч, перед сном.

Для інстиляції в уретру застосовують протаргол, 1-3% розчин. Він також ефективний, якщо трихомоніаз супроводжує гонорея. Препарат хороший як антисептик, як терпкий і протизапальний ліки. Для інстиляції потрібні стерильні катетери, процедури проводяться в амбулаторних умовах.

Через тиждень після закінчення повного курсу лікування, а потім ще двічі з паузою в місяць, призначають контрольні аналізи (ПЛР). Жінкам проводять обстеження 3 циклу поспіль, після менструації. Якщо ПЛР була негативною протягом 1-2 місяців у чоловіків і 3-4 міс. у жінок, то пацієнти вважаються вилікуваними.

Народні рецепти

Народні засоби не зможуть вилікувати трихомоніаз, але цілком прийнятні настої трав для спринцювань, фіто-чаї в якості легких антидепресантів та імуномодуляторів, поживні суміші для заповнення дефіциту вітамінів і мінеральних речовин.

Столову ложку сушених квіток і трави заливають 1 л окропу, настоюють 1 годину. Приймати по склянці тричі на день. Відмінний засіб від депресії, яка розвивається при тривалій хворобі, наприклад при хронічному простатиті.

Приймають до їжі, тричі на день. Як імуномодулятор мобілізує захисні системи організму, має протизапальну дію, прискорює загоєння виразок і ерозій.

По 1 столовій ложці кори дуба, квіток ромашки аптечної, по 2 – кропиви і квіток календули. Суміш заливають 1 л окропу, настоюють 2 години. Застосовують 1 раз на добу, на курс 5-7 процедур. Дія компонентів – антисептичний, дубильну, протизапальну та знеболювальну.

Сухофрукти – чорнослив, курага, інжир; волоські горіхи і цілі лимони беруть у рівних пропорціях, пропускають через м’ясорубку. Масу змішують з медом, щоб отримати консистенцію густого пюре. Приймають з ранку по 1 столовій ложці. Суміш тонізує, додає енергії.

Читайте также: