Скарлатины у детей украина

Скарлатина в дитини – це гостра інфекція, що уражає переважно ротоглотку та характеризується сильною інтоксикацією і специфічним висипом. Збудником цього захворювання є стрептокок групи А, який може поширюватись між дітьми контактним та повітряно-крапельним шляхом. Перебіг скарлатини супроводжується скарлатинозною ангіною, загальною інтоксикацією, регіонарним лімфаденітом, лихоманкою, дрібноточковим висипом, який згодом переходить у лущення шкіри. Діагностика скарлатини у дітей проводиться при наявності типових клінічних симптомів.

Скарлатину в дітей викликає попадання в організм бета-гемолітичного стрептококу групи А, який належить до факультативно-аеробних, грампозитивних, овоїдної форми бактерій групи Streptococcus. Основним джерелом поширення скарлатини, так само, як і всіх інших стрептококових інфекцій, є люди, які можуть бути також носіями збудників. Найбільшу небезпеку становлять при цьому діти та дорослі, що хворіють скарлатиною. Максимальна небезпека передачі інфекції спостерігається в перші дні захворювання, а повністю ймовірність зараження скарлатиною зникає приблизно через три тижні від початку розгортання клінічних симптомів.

Приблизно 15-20% від загальної кількості дітей та дорослих належать до безсимптомних носіїв скарлатини, хоча в окремих випадках діти можуть бути переносниками інфекції протягом кількох місяців або й років.

Стрептокок поширюється між дітьми аерозольним способом(дитина виділяє збудників захворювання під час чхання, кашлю, розмови), що включає повітряно-крапельний та контактний шлях зараження. Після попадання збудника скарлатини на продукти харчування може відбутись аліментарна передача інфекції.

Зараження скарлатиною дітей найбільш ймовірне при близькому спілкуванні дітей та дорослих. Природна сприйнятливість дітей до скарлатині є дуже високою. Захворювання зазвичай розвивається в дітей, що заражаються бета-гемолітичним стрептококом, якщо в них відсутній антитоксичний імунітет. Такий імунітет формується після перебігу скарлатини. Він має типоспецифічні характеристики і не захищає організм дитини ві зараження іншими різновидами стрептококів.

Спостерігається певна сезонна залежність – випадки захворювання дітей скарлатиною частішають в осінній та зимовий період. Відмічається і зв'язок з такими стрептококовими респіраторними інфекціями, як пневмонія та ангіна.

Входом в організм для бактерій скарлатини є слизова оболонка носоглотки, а також в рідкісних випадках можлива передача інфекції через статеві органи. Бактерії можуть проникнути в організм і через пошкоджені ділянки шкіри у дітей.

В місці проникнення бактерій скарлатини утворюється місцевий осередок інфекції, що має характерні некротичні ознаки. Мікроорганізми, що розмножуються в такому осередку, виділяють у кров дитини токсичні речовини, які є причиною інфекційної інтоксикації організму. Наявність токсинів у крові дитини сприяє розширенню дрібних судин різних органів та шкіри, на якій з’являється специфічна висипка. Під час цього в дитини формується специфічний антитоксичний імунітет, який зменшує поступово симптоми інтоксикації та прояви висипки на шкірі. Збудники можуть іноді потрапляти і безпосередньо в кров, що викликає ураження бактеріями всіх органів дитини, включаючи мозкові оболонки, лімфовузли, тканини скроневої кістки, та слуховий апарат. В такому випадку у дітей виникає гнійно-некротичне запалення.

Симптоми скарлатини у дітей

Інкубаційний період скарлатини у дітей триває від однієї доби до десяти днів. Захворювання має гострий початок, при якому спостерігається різке збільшення температури, проявляються ознаками підвищення інтоксикації (слабкість, головний біль, тахікардія, ломота в м'язах). Сильна лихоманка у перші дні часто супроводжується в дитини ейфорією, високою рухливістю, або протилежними проявами: млявістю, апатією, сонливістю. При значній інтоксикації іноді виникає блювота. В останні роки лікарі часто відмічають у дітей перебіг скарлатини при помірній гіпертермії, тобто, температура підвищується не критично.

Під час ковтання у дітей спостерігається болючість в горлі. При огляді зіва відзначається виражена гіперемія мигдаликів, яка є більш інтенсивною, ніж при перебігу ангіни у дітей. Також спостерігається гіперемія задньої стінки глотки, дужок язика та м'якого піднебіння. Однак гіперемія слизової оболонки є чітко обмеженою переходом м'якого піднебіння в тверде. Іноді в дитини може розвинутись фолікулярного-лакунарної ангіна з сильною гіперемією слизової оболонки мигдаликів, які покриваються дрібними або великими ділянками нальоту, що має некротичний, фібринозний або слизисто-гнійний характер. Під час цього розвивається запалення передньошийних лімфовузлів, які дещо збільшуються у розмірах, стають болючими і щільними на дотик. Язик спочатку покривається сірувато-білим нальотом, а потім (приблизно на 5 добу) стає насичено-малиновим. При важкому перебігу скарлатини у дітей такого ж кольору набувають і губи. Зазвичай в цей період починається спадання симптомів захворювання, хоча некротичні нальоти зменшуються досить повільно.

Специфічна дрібноточкова висипка на шкірі у дітей з’являється у перший або другий день захворювання. На фоні загальної гіперемії шкіра обличчя та верхньої половини тулуба дітей (з переходом на згини та поверхні рук, внутрішні поверхні стегон та боки) покривається темними цятками, яких є більше на шкірних складках та на згинах ліктів, у паху. Вони зливаються у темно-червоні смуги (симптом Паста).

В окремих випадках спостерігається об’єднання точкового висипу в велику еритему. При локалізації такої висипки на обличчі вона зазвичай з’являється на лобі, щоках або скронях. На ділянці носо-губного трикутника висипка відсутня, однак тут відмічається збліднення шкіри (симптом Філатова). При натисканні пальцями на висипку вона тимчасово зникає.

Через крихкість судин на ділянках шкіри, що піддаються стисканню або тертю, можуть утворюватись дрібні крововиливи. В деяких випадках крім типової висипки можуть з’являтись дрібні везикули, папули і макули. Також іноді буває пізня висипка, що утворюється на 3-4 день перебігу скарлатини у дітей, або ж вона взагалі відсутня.

Зазвичай на 3-5 добу після початку перебігу скарлатини у дітей починається покращення загального стану. При цьому симптоми поступово зникають, висип поступово блідне і повністю зникає під кінець першого або на початку другого тижня. Після висипки залишаються дрібні лущення шкіри. Інтенсивність висипки та швидкість зникнення залежать в основному від важкості перебігу скарлатини, а інтенсивність лущення, відповідно, залежить від інтенсивності і тривалості висипки.

Екстрабукальна форма скарлатини в дітей буває у випадках, якщо збудник потрапляє через пошкоджену шкіру (через садна, поранення, операційні розрізи). В місцях пошкодженої шкіри утворюється гнійно-некротичне вогнище, а висипка розповсюджується по тілі дитини з місця входу інфекції. При цьому поразок зіву зазивай не буває.

Найчастіше ускладненнями скарлатини у дітей є такі гнійно-запальні захворювання, як отит та лімфаденіт. Також бувають більш пізні ускладнення, які мають форму артритів, кардитів та нефритів і пов'язані з скарлатиною інфекційно-алергічним механізмом.

Висока степінь специфічності симптомів та картини перебігу скарлатини дозволяє у більшості випадків впевнено діагностувати захворювання методом фізикального огляду. До лабораторної діагностики належить загальний аналіз крові дитини, по якому визначаються ознаки бактеріальної інфекції, а саме: зсув лейкоцитарної формули вліво, нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення ШОЕ. Ще одним способом, який відноситься до специфічної експрес-діагностики, є РКА. Щодо виділення збудника - його не виконують, вважаючи таку діагностику нераціональною.

У випадку появи ускладнень з боку серцево-судинної системи дитині необхідна консультація кардіолога, а також проведення УЗД серця та ЕКГ. Якщо в дитини виник отит, виникає необхідність у зверненні до отоларинголога та здійснення отоскопії. Також, щоб оцінити стан сечовидільної системи, дітям інколи проводять УЗД нирок.

Лікування скарлатини у дітей

Лікування скарлатини в дитини найчастіше проводиться в домашніх умовах, а стаціонарному лікуванню підлягають лише діти з важкими формами захворювання та ускладненнями. Під час лікування скарлатини дитині призначається постільний режим протягом 7-10 днів, щадна дієта (рідка їжа) на період виразності ангінних симптомів, а також збалансоване вітамінне харчування, яке обов’язково повинно входити до раціону.

Для етіотропного лікування скарлатини у дітей найчастіше використовують пеніцилін, курс введення якого зазвичай становить 10 днів. Серед допоміжних та резервних препаратів слід відзначити також еритроміцин, цефазолін та інші цефалоспорини першого покоління.

При наявності протипоказань у дітей до застосування антибіотиків їм можуть бути призначені синтетичні пеніциліни або лінкозаміди. При комплексній терапії лікарі часто застосовують введення антибіотиків з антитоксичними сироватками.

Щоб зменшити вогнище інфекції застосовують полоскання горла, використовуючи розчин фурациліну в пропорції з водою 1:5000, а також настої лікарських рослин: календули, ромашки, евкаліпту.

У випадку сильної інтоксикації в дитини застосовують інфузійно розчини гемодезу та глюкози. При порушеннях роботи серця можуть бути призначені такі кардіологічні препарати, як камфора, кордіамін та ефедрин.

В наші дні сучасна медицина здатна успішно боротись із стрептококовими інфекціями, до яких, як відомо, належить і скарлатина. Успішне лікування гарантується застосуванню антибіотиків на ранніх стадіях захворювання. Найчастіше скарлатина в дитини має сприятливий прогноз. Випадки важкого перебігу бувають рідко і супроводжуються розвитком токсико-септичної форми, яка може провокувати ускладнення. При своєчасному наданні допомоги захворювання протікає сприятливо, і лише в окремих випадках можуть бути прояви токсичної або септичної скарлатини з важким перебігом. Повторно скарлатиною інфікуються не більше 2-3% дітей.

Загальні заходи профілактики скарлатини передбачають чітке визначення хворих дітей і носіїв інфекції. До ефективної профілактики також належить своєчасна ізоляція хворих дітей та прийняття карантинних мір (в школах, дитячих садках, медичних установах). При стаціонарному лікуванні дітей виписують не швидше, ніж на 10 день, після чого лікування продовжується в домашніх умовах ще 12 днів. Отже дитина після скарлатини може повернутися в свій колектив не швидше, ніж на 22 день при умові, що бактеріологічні дослідження на присутність збудника є негативними.

Діти, що ніколи раніше не хворіли скарлатиною, але були в контакті з хворими дітьми, ізолюються від колективу мінімум на 7 днів з моменту останнього контакту.

Скарлатина - це інфекційне захворювання, яке викликає ß-гемолітичний стрептокок групи А. Для хвороби характерні дрібні точечні висипання, підвищення температури і озноб, загальна інтоксикація.

Ознаки скарлатини яскраво виражені на самому початку захворювання, що дозволяє своєчасно розпочати лікування. Однак бувають випадки, коли захворювання протікає практично без симптомів і при відсутності спрямованого лікування призводить до серйозних ускладнень.

Класифікація захворювання

Скарлатина класифікується за клінічною формою і тяжкістю захворювання.

За клінічної форми виділяють:

типову скарлатину (захворювання починається з носоглотки);
атипову скарлатину (опікова, ранова, післяопераційна, післяпологова).

За тяжкістю перебігу захворювання виділяють:

легка форма;
середня форма;
важка форма (токсична, септична, токсико-септична).

Виявивши симптоми скарлатини, необхідно якомога швидше звернутися до лікарні.

Причини і наслідки

Скарлатина виникає після передачі стрептококової інфекції від інфікованої людини (найбільшу небезпеку становлять випадки невираженого перебігу захворювання), а також від людей з назофарингітом і стрептококовою ангіною. Заразність становить приблизно 40%. Основною причиною скарлатини залишається розмноження бактерій в області зіву і мигдалин на тлі зниження імунітету. Небезпека зараження зростає в осінньо-зимовий період.

Якщо пацієнт не отримує належного лікування, інфекція поширюється по всьому організму, викликаючи порушення функцій деяких органів і систем. Наслідки скарлатини негативно позначаються на роботі серця, нирок, суглобів, головного мозку тощо.

Шляхи зараження

Збудник скарлатини належить до стрептококової групи, яка може вражати суглоби, нирки, мигдалини. Якщо під час проникнення інфекції в організм у людини знижений імунітет, то розвивається це захворювання.

Джерелом зараження є людина, яка хворіє на скарлатину або є носієм стрептококів. Інкубаційний період скарлатини триває в середньому 1,5-2 тижні. Інфікована людина є джерелом поширення інфекції протягом 3 тижнів з моменту появи перших ознак захворювання.

повітряно-крапельним шляхом;
через іграшки і побутові предмети;
за допомогою продуктів харчування.

Патогенез

При типовій скарлатині у дітей і дорослих вхідними воротами інфекції є слизові оболонки носоглотки, зіву і лімфатичного кільця глотки. У деяких випадках можлива атипова форма скарлатини. В цьому випадку інфекція потрапляє в організм через рану або поверхню опіку, в яких відбувається запально-некротичні процеси.

Стрептокок продукує екзотоксин, який безпосередньо впливає на розвиток ознак скарлатини: інтоксикація, висипання, лихоманка, алергічні реакції. Після одужання у пацієнта формується антитоксичний імунітет, який нейтралізує екзотоксини стрептококів будь-якої групи при наступних проникненнях інфекції в організм.

зараження;
фаза інтоксикації і поширення бактерій;
фаза алергічних реакцій;
фаза формування імунітету.

Клінічні прояви захворювання

Симптоми скарлатини схожі з проявами ангіни або тонзиліту. Скарлатина у дітей і дорослих має схожу картину. Характерні висипання з'являються на 3-5 день з моменту захворювання. Це ознака розмноження стрептокока в організмі і його впливу на стінки дрібних судин.

Характерна ознака скарлатини - чистий носогубний трикутник на тлі почервонілих щік.

Скарлатина на ранніх термінах вагітності може стати причиною викидня, а на більш пізніх термінах викликати ускладнення. Після скарлатини може розвитися внутрішньоутробна гіпоксія і/ або запальні захворювання дихальних органів плода. Також, хвороба може стати причиною складних пологів. До прийому антибактеріальних препаратів при вагітності вдаються тільки в крайньому випадку.

Скарлатина у дорослих проявляється практично так само, як і у дітей, проте протікає набагато важче, з критичним підвищенням температури і судомами. Найчастіше симптоматика у дорослих нечітка, що ускладнює постановку діагнозу і не дає змоги вчасно розпочати лікування.

Ускладнення

Ускладнення скарлатини можна розділити за типами та термінами виникнення.

За типами ускладнення бувають:

токсичні (інфекційно-токсичний шок);
інфекційні (ангіна, лімфаденіт, отит, аденоїдит, синусит, ларингіт, бронхіт, пневмонія тощо);
алергічні (інфекційно-алергічний міокардит, синовіт, гломерулонефрит, ревматизм).

За термінами виникнення виділяють:

ранні (бувають токсичними та інфекційними, виникають в основному через відсутність антибактеріальної терапії, з'являються на перший тиждень з моменту появи симптомів);
пізні (інфекційно-алергічні і іноді септичні, з'являються на другий тиждень з моменту появи симптомів).

Скарлатина у дітей раннього віку зустрічається рідко (завдяки імунітету, отриманого від матері), інтоксикація та інші симптоми проявляються в легкій формі, частіше проходить на тлі ГРВІ.

Перша допомога

Коли проявляються симптоми скарлатини, в першу чергу потрібно контролювати стан пацієнта і вчасно звернутися до фахівця. Категорично заборонено займатися самолікуванням, давати хворому антибактеріальні препарати без погодження з лікарем.

Для підбору правильної тактики лікування необхідна точна діагностика скарлатини, виключення схожих за симптомами захворювань.

Діагностика захворювання

Діагностика скарлатини включає бакпосів слизу з носа і зіву, виділень з рани, а також диференціальну діагностику. Лікар зазначає такі ознаки:

лихоманка, слабкість, підвищення температури;
поява характерних висипань;
білий слід на шкірі живота протягом 10-15 сек. після натискання;
висип на обличчі і блідість носогубного трикутника;
білий наліт на корені язика;
яскравий рум'янець на щоках;
малиновий язик з характерно збільшеними сосочками;
лущення шкіри в місцях висипань;
локалізація висипань в місцях згинів.

Лікування скарлатини

Лікування скарлатини на початковій стадії проводиться виключно симптоматично. Якщо хвороба протікає в легкій формі, пацієнт перебуває вдома. Госпіталізація потрібна в серйозних випадках при розвитку ускладнень. Протягом 10 днів пацієнт повинен дотримуватися постільного режиму. При скарлатині призначається курс антибактеріальної терапії для пригнічення росту кількості стрептокока і поширення його в інші органи і системи. Для полегшення стану всім хворим рекомендовано:

полоскати ротову порожнину відваром ромашки або розчином фурациліну;
приймати антигістамінні препарати для зняття свербіння в місцях висипань;
пити вітаміни для зміцнення імунітету і для профілактики ускладнень.

Контроль вилікуваності

Після успішного лікування скарлатини за пацієнтом потрібен нагляд, щоб вчасно діагностувати ускладнення. Так, слід стежити за характеристиками сечі і станом суглобів - основними ускладненнями після скарлатини є гломерулонефрит і ревматизм.

Карантин при цьому захворюванні триває 10 днів, якщо захворювання проходить у легкій формі. Але і після зникнення симптомів і повної вилікованості заборонено відвідувати місця скупчення людей (дитячі садки, офіси, школи) ще протягом 12 днів. Таким чином, контроль над станом пацієнта займає не менше 3 тижнів.

Профілактика скарлатини

Основними методами профілактики скарлатини є ізоляція хворого, а також тижневий карантин в класі шкільного або дошкільного закладу, який відвідує дитина (або в офісі, якщо захворів дорослий). На жаль, від скарлатини не існує вакцини і попередити зараження неможливо.

дотримання правил особистої гігієни;
дезінфекцію особистих речей;
регулярне вологе прибирання і провітрювання приміщень;
обмеження перебування в місцях масового скупчення людей.

До якого лікаря звернутися?

Лікарі

Ефективне лікування скарлатини в м. Київ проводять в медичному центрі МЕДІКОМ (Оболонь, Печерськ). Досвідчені фахівці підбирають для кожного випадку максимально щадну і ефективну тактику лікування. Зателефонуйте нам і ви зможете дізнатися вартість консультації фахівців, записатися на прийом і отримати відповіді на ваші запитання. Пам'ятайте, що своєчасний початок лікування - запорука швидкого одужання без ускладнень!

При цьому головним збудником захворювання виступає бета-гемолітичний стрептокок, що відноситься до групи А, але все прояви хвороби обумовлені не їм, а токсином, які виділяються бактеріями даної групи в кров.

Як правило, джерелом захворювання скарлатина є інфіковані хворі на скарлатину, ангіну, а також носії стрептококової інфекції.
Зазвичай зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом, рідше контактно-побутовим, через дотики до предмету загального користування, іграшки і т.д.
Крім цього, інфікуватися скарлатиною можна і через дрібні пошкодження на шкірі – садна, подряпини, порізи, причому в цьому випадку симптоматична картина буде неповною, а саме вона виключає прояви ураження горла.

У більшості випадків скарлатина починається гостро з різкого підняття температури тіла, до 39 градусів, відзначається лихоманка. При цьому хворий скаржиться на сильний головний біль, інтоксикацію, нудоту, загальну слабкість, запаморочення і сильні, схожі з ангіною, больові відчуття в горлі, особливо при ковтанні слини, рідини або їжі.

Опис хвороби

Симптоми Збудник Інкубаційний період Як лікувати Ускладнення Щеплення

По закінченню першої доби недуги, до перерахованих вище симптомів додається характерна для скарлатини дрібнокрапковий червоний висип, який швидко покриває все тіло. При цьому він викликає сильне свербіння і поступово згущується в щільні смуги на шкірі, особливо в області складок і місцях згинів, наприклад, в пахових складках, під пахвами, ліктьових згинах і т.д. На дотик шкіра в області висипання стає сухою, в’ялою, нагадує наждачний папір.

Виявляються характерні ознаки захворювання і на горлі хворого.
Вся слизова гортані набуває яскраво-червоного кольору, стає запаленою і набряклою.
Також спостерігається гнійний наліт на піднебінних мигдалинах, а язик стає яскравого малинового кольору з вираженими збільшеними сосочками, що нагадує за текстурою стиглу полуницю.

Висип при скарлатині на обличчі – ще один незмінний симптом хвороби, зазвичай проявляється в основному на щоках і лише трохи на скронях і лобі, а ось носогубний трикутник, навпаки, залишається ураженим. Шкіра тут, як правило, сильно контрастує з рештою і має блідо-синюватий відтінок.

Ще одною явною ознакою скарлатини є сильне лущення шкіри долонь хворого. Проявляється це зазвичай на 3-5 день в ході перебігу захворювання.

Хвороба скарлатина: визначення і етіологія захворювання

Як уже було відзначено вище, горло при скарлатині спочатку за симптомами нагадує таке захворювання, як катаральна ангіна і тонзиліт, причому мигдалини не завжди покриваються гнійним нальотом, але при цьому вони уражаються та запалюються і набрякають симетрично і тільки яскравий малиновий язик з розпухлими сосочками підтверджує наявність недуги в організмі.

Рідко, в основному при важкій формі, скарлатина проявляється у вигляді некротичних змін на мигдалинах, далі поширюються на піднебінні дужки. Як правило, через певний час, зазвичай до кінця першого тижня, інтенсивність прояву всіх супутніх симптомів стихає, і спостерігаються певні покращення стану хворого.

Досить часто на форумі, в бесіді батьків між собою або з лікарем, можна почути питання про те, чи буває захворювання скарлатина без температури у дітей. Насправді, таке явище цілком може бути при стертій формі захворювання або при її слабкій виразності.

Зазвичай виділяють три ступеня вираженості недуги:

Легка ступінь. При цьому температура залишається в нормі або підвищується незначно, інтоксикація також слабовиражена, болі в горлі помірні, спостерігаються не яскраво виражені прояви катаральної ангіни, висип на тілі рідкісний або відсутній повністю.
Середня ступінь. Зазвичай протікає протягом тижня, температура при цьому підвищується до 38.5-39.5 градусів. Висип на шкірі яскраво-виражений, відзначається катаральна ангіна, а також в окремих випадках гнійний наліт на мигдалинах.
Важка ступінь. В першу чергу обумовлена високою температурою тіла 39.5-41.0 градусів, сильною інтоксикацією, ускладненою гнійною ангіною. Також у дітей з подібною формою недуги можливе ускладнення у вигляді судом, блювоти, непритомності.

Заразна чи ні скарлатина?

З огляду на той факт, що етіологія скарлатини полягає в активному прояві бета-гемолітичного стрептокока групи А, дане захворювання є заразним і легко передається від хворої людини до здорової повітряно-крапельним шляхом, контактно-побутовим, через відкриті рани. Тому так часто при скарлатині у дітей виникають масові спалахи захворювання, особливо в дитячих садах і початковій школі. Вважається, що саме діти до 12 років найбільше схильні до даного недугу.

Організм людини влаштований так, що при попаданні в нього хвороботворних мікробів він відразу ж реагує на них, виділяючи антитіла, здатні боротися з інфекцією, розвиваючи, таким чином, специфічний імунітет, який є своєрідним захистом від повторних заражень подібного роду. Як правило, у більшості дітей і дорослих після перенесеного захворювання скарлатина, виробляється саме такий специфічний стійкий імунітет, який не дозволяє виникнути подібному недугу вдруге. Однак якщо з якихось причин стійкий імунітет при першому інфікуванні не виробився, то захворіти на скарлатину можна і другий і третій раз.

Слід знати, що якщо у вас сталося спілкування з носієм хвороби, якому пізніше поставили остаточний діагноз – скарлатина – інкубаційний період зараження при даній недузі становить від одного дня до двох тижнів, тому важливо вчасно відреагувати на перші симптоми, звернутися за допомогою до лікаря і почати належне лікування.

Як уже було відзначено вище, в більшості випадків на скарлатину хворіють один раз в житті, проте зустрічаються і повторні спалахи захворювання, найчастіше за таких умов.

По-перше, якщо інтенсивне лікування першого інфікування за допомогою антибіотикотерапії розпочато занадто рано і організм просто не встиг адекватно відреагувати на хвороботворні бактерії, а значить, не виробив стійкий імунітет.

Як правило, першим сигналом того, що у хворого почали вироблятися антитіла до вражаючої його недуги є підвищення температури тіла. Саме з цього моменту організм починає формувати свій стійкий імунітет по відношенню до даного збудника і вже через кілька годин належний захист на майбутнє буде забезпечений. Ось тоді і можна починати допомагати організму боротися з недугою за допомогою медикаментозних засобів.

Організм кожної людини, і дитини, і дорослого, реагує абсолютно по-різному на той чи інший збудник, тому не рекомендується визначати самостійно період інтенсивного початку лікування скарлатини, а надати це кваліфікованому фахівцю в даній області – лікарю.

По-друге, якщо у хворого сильно ослаблений імунітет, наприклад, після перенесених недавно важких інших захворювань. В цьому випадку імунні клітини через сильне навантаження не зможуть виробитися на належному рівні, не зможуть повністю розпізнати і протистояти хвороботворним бактеріям скарлатини, в результаті, стійкий імунітет не виробиться.

По-третє, якщо у пацієнта наклалося одразу кілька інфекційних захворювань одне на одне. Наприклад, дитина або дорослий одночасно інфікувалися скарлатиною і на вітрянку. В цьому випадку імунна система може просто не впорається з масивною атакою збудників і направити свою дію тільки на одне захворювання, при цьому для другого антитіла не виробляться.

Важливо
Щоб не захворіти на скарлатину повторно, медики рекомендують при нормального перебігу захворювання, починати прийом антибіотиків не раніше ніж через 5-7 годин після першого підвищення температури. За цей час імунні клітини встигнуть виробити потрібну кількість захисних антитіл і тим самим забезпечити стійкий імунітет до даного недугу.

Як можна заразитися скарлатиною?

Детально про те, що таке скарлатина, шляхи передачі її та причини виникнення описано в даній статті вище, хотілося б тільки ще раз нагадати, що головним об’єктом передачі захворювання є в першу чергу хвора людина. Тому при найменшому прояві у когось з близьких симптомів, характерних для скарлатини, його слід ізолювати в окреме приміщення, виділити індивідуальні предмети загального користування (рушник, посуд і т.д.), а також в терміновому порядку звернутися до лікаря.

Чи може дорослий захворіти на скарлатину від дитини?

Незважаючи на те, що скарлатину прийнято вважати дитячою хворобою, дана недуга може вразити і будь-яку дорослу людину і особливо тих, чия імунна система сильно ослаблена. На відміну від дітей, у дорослих симптоми даної хвороби, як правило, проявляються в стертій формі, токсин, що вражає організм, викликає помірну катаральну ангіну, призводить до невеликої інтоксикації і короткочасного блідого висипу.

Однак, з огляду на той факт, що дорослі досить часто халатно ставляться до свого здоров’я і, можливо, не припускають, що здатні захворіти дитячою хворобою, а значить і не вживають вчасно належних заходів по лікуванню, у подібних пацієнтів може проявитися і вкрай важка форма скарлатини з серйозними ускладненнями і наслідками.

Чи може дорослий бути переносником скарлатини?

Будь-яка людина, котра захворіла на скарлатину, є її безпосереднім переносником. Причому, на відміну від дитини, прояви захворювання у якого характеризують скарлатину практично відразу, у дорослого при стертій формі вона може нагадувати звичайну застуду або ангіну, що погіршує становище оточуючих його людей і збільшує ризик зараження.

Незважаючи на те, що скарлатина є досить старою хворобою і колись масово приводила до летальних наслідків, на сьогоднішній день справжні причини скарлатини залишаються не до кінця вивченими.

Головною причиною вважається гемолітичний стрептокок, в результаті ураження бактеріями окремих ділянок людського організму виробляються еритрогенні токсини.

Також, на думку деяких фахівців, джерело скарлатини може критися в числі хронічних захворювань горла і мигдаликів, особливо при ослабленому вродженому або набутому імунітеті.

Незалежно від того, в якій формі протікає недуга – в середній, важкій або стертій – за міжнародною класифікацією захворювань, хвороба скарлатина МКБ-10, позначається А38, стрептококова ангіна при цьому виключається.

Слід зазначити, що легка або стерта форма недуги характерна не тільки для дорослих, про що було зазначено раніше, але і для дітей з міцним імунітетом. При цьому можуть частково бути відсутнім або не яскраво виражатися окремі симптоми захворювання, наприклад, спостерігатися незначний висип, відсутність температури і несильне почервоніння горла.

Слід зазначити, що скарлатина, код за МКХ-10 якої А38, визначає саме захворювання у всьому світі як інфекційне, сьогодні не є настільки небезпечною, як ще кілька століть тому. Смертність при скарлатині в ті часи обчислювалася тисячами, епідемії масово охоплювали більшість країн Європи і забирали життя як дітей, так і дорослих. Навіть для тих, кому вдавалося вижити, дана недуга не проходила безслідно, залишаючи масу ускладнень у вигляді ревматизму, захворювань серця і головного мозку.

В даний час летальні випадки в результаті перенесеної скарлатини зводяться практично до нуля, в першу чергу, завдяки сучасному якісному лікуванню за допомогою належних медикаментів, а також проведення профілактичних заходів, в тому числі і вакцинації.

Читайте также: