Альбера камю чума твір роздум
Протягом своєї тисячолітньої історії людство засвоїло багато страшних уроків. Вічні цінності виявилися непевними, людина — сповненою егоїзму та пристрасті, природа — утіленням апокаліпсису. Але тільки XX століття принесло людству справжнє розуміння марності життя. Друга світова війна продемонструвала найстрашніше з того, що є в природі людини як мислячої істоти. Поблякли ікони нової філософії. Учення Ніцше і Шопенгауера дало потворно недозріле галуззя. За цих умов створення нової концепції, яка б виправдовувала існування людини, стало конче необхідним. У повоєнні роки світ дізнався про свого нового духовного керманича — французького мислителя, прозаїка, есеїста, публіциста Альбера Камю. Нобелівська премія 1957 року підтвердила такий статус письменника.
Найвідоміший твір Альбера Камю — роман-притча під назвою „Чума”. У буквальному значенні в романі розповідається про жахливу епідемію чуми в одному з міст французької Північної Африки, а в алегоричному — про боротьбу європейського Опору проти фашизму. Найбільш загальним сенсом „Чуми” є боротьба з будь-яким злом взагалі. Треба зазначити, що на відміну, скажімо, від Радянського Союзу, де боротьба з фашизмом дійсно була питанням життя і смерті, для мешканців Європи участь в Опорі була швидше справою честі й совісті. Тому однією з центральних проблем роману є проблема вибору між байдужістю та конформізмом з одного боку і живим прагненням до свободи, звільнення — з іншого.
Роман „Чума” має форму хроніки. Автором цього часопису є лікар — доктор Ріє. Він визначає самі лише факти, і тому у його викладенні події втрачають будь-який домішок художнього прикрашення. Узагалі боротися з чумою — справа майже безнадійна. Тверезо розуміючи це, доктор Ріє ані на хвилину не припиняє своєї роботи, ризикуючи власним життям. Лише завдяки логіці та серйозності доктора ми дізнаємося про реальну картину епідемії.
По місту розносять інфекцію пацюки, які конають у муках. Так само, як і пацюки, умирають сотні людей, які заразилися бацилами чуми. Тривають протиепідемічні заходи, мертвих ховають вже у братських могилах, а міські трамваї стають засобом для перевезення трупів. Звичайно, це жахливі картини. Але набагато жахливішим виявляється те, що городяни, узяті в облогу карантинними постами, внутрішньо змінюються. У них з’являється якась дивна байдужість до долі навіть близьких людей, вони прагнуть якомога гучніше розважатися, ніби це спроможне відігнати хворобу. Камю вирішує питання остаточно й однозначно: чума вражає не тільки тіло, але й душу. Чума є станом мислення, яке замкнулося на собі самому. При тому Камю згоджується, що люди взагалі „швидше добрі, ніж злі”, але лінощі духовного порядку теж здатні до руйнування. Єдино правильною є точка зору, згідно з якою людина „повинна протистояти злу навіть у тому випадку, коли немає ніякої перспективи і ніякої надії”. Навколо доктора Ріє гуртуються інші герої „Чуми” — Тарру, Рамбер, Гран. Ці люди теж виконують свій професійний і громадський обов’язок, нехтуючи подружніми почуттями, затишком рідної оселі, власною безпекою. Особливо цікавою є доля паризького журналіста Рамбера, який, опинившись у зачумленому місті, спершу по-ривається виїхати звідси, потрапити додому, до коханої. Але невдовзі Рамбер зрозумів, що може бути корисним людям лише тут, у пеклі епідемії. Тому паризький журналіст залишився працювати в санітарній дружині.
Альбер Камю був учасником французького Опору і мав змогу на власному досвіді вивчити закономірності розвитку епідемії фашизму. Недаремно письменник вирішив описати саме епідемію чуми, адже збуджувач цієї небезпечної хвороби може протягом десятків років спокійно чекати на слушний час, щоб послати пацюків конати на вулиці щасливого міста. У романі „Чума” епідемія завершується більш-менш благополучно і життя починає йти, як і раніше. Але ж не зовсім так: кожен з тих, хто лишився живий, кожен, кого не торкнулося чорне крило хвороби, тепер до самої смерті буде пам’ятати про чуму в Орані.
Чума всесвітнього зла причаїлася десь за високими вежами сучасних міст. Вона чекає лише слушного часу, щоб блискавично розповсюдитися по світу у вигляді війн, розбрату, епідемій, економічних криз тощо. Яку пораду можна дати людству, яке живе в чеканні чуми? Прислухаємося ще раз до мужнього виваженого голосу Альбера Камю: „Для людини без шор немає видовища прекраснішого, ніж свідомість у двобої з дійсністю, яка перемагає”. І ще: „Солідарність зміцнює і звеличує все найкраще в людині”.
Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.
Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.
Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.
Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.
Шкільний твір
Роман Альбера Камю "Чума" — це скупа розповідь, не тільки про епідемію жахливої хвороби, а в першу чергу про моральний вибір кожним із героїв твору свого місця в ситуації, коли існує реальна загроза смерті.
Події у місті Орані відбуваються 194. року. Який же рік мав на увазі автор? У роки Другої світової війни чи тоді, коли вона тільки-но закінчилася? Тоді назва "Чума" може означати не тільки конкретну хворобу. Вимикає асоціація з "коричневою чумою", що поширилася в Європі на початку 30-х років XX століття, прогриміла танками по всьому світу, знищуючи мільйони жителів, а потім недобитою до кінця змією заповзла в темні щілини зализувати рани й відновлювати сили.
За свідченням самого Камю, "Явний зміст "Чуми"" — це боротьба європейського Опору проти фашизму. "За допомогою чуми я хочу передати атмосферу задухи, від якої ми потерпали, атмосферу небезпеки й вигнання, в якій ми жили тоді. Водночас я хочу поширити це тлумачення на існування взагалі. Чума покаже моральне обличчя тих, кому минулої війни випало думати, мовчати і страждати".
Образ чуми — це не тільки символ війни. Це універсальна метафора зла. Герой роману інтелектуал Тару говорить: "Чума — не тільки хвороба, не тільки війна, це також смертні судові вироки, розстріл переможених, фанатизм церкви і фанатизм політичних сект, загибель безневинної дитини в лікарні, суспільство, влаштоване геть погано, так само як і спроби, всупереч опору влади, улаштувати його заново. " Мікроби чуми гніздяться повсюди, підстерігають кожен необережний крок людини, влади, суспільства. Усе людство в цілому й кожна людина зокрема може перебувати в стані "зачумленості". Того стану майже нікому не вдалося уникнути, але його треба долати, мобілізуючи волю, духовні й моральні сили особистості. Бути "зачумленим" — це не лише готовність убивати, а й непротистояння насильству, примирення з тими, що вбивають.
Прикладів такої "зачумленості" XX століття знає багато: фашистська Німеччина, більшовицький СРСР, червоний Китай. І як тільки люди доброї волі перемагають зло в одному місці, воно піднімає голову в іншому. Доктор Ріє переконаний, що "чума — це нескінченна поразка". Дослухаючись до радісних криків жителів Орана, яке нарешті звільнилося від хвороби, від кордонів навколо міста, Ріє думав, що радість знаходиться під постійною загрозою. Він знав те, про що забула ця щаслива юрма: "бацила чуми ніколи не вмирає, десятиліттями вона може дрімати десь у закутку меблів або в столі білизни, вона терпляче вичікує своєї години в спальні, в підвалі, у валізі, в носовичках та в паперах, і, можливо, настане день, коли на лихо і в науку людям чума розбудить пацюків і почне їх конати на вулиці щасливого міста".
Чума — це уособлення всесвітнього зла, яке повністю перемогти неможливо. Остаточна перемога над ним недосяжна, але усвідомлення цього не повинно паралізувати волю й розум людей, їхньої готовності до боротьби.
А. Камю шукає в людині сили, що піднімають супроти зла, і знаходить їх у самій природі людини, яка здатна кинути виклик Богові й Долі й одвічному хаосу.
Що, на думку А. Камю, може врятувати людство від чуми і від зла взагалі?
Альбера Камю ще за його життя часто називали філософом, але сам письменник так не вважав і скоріше волів називатися літератором. Головним предметом його творчості була людина, її психологія, поведінка в різних життєвих ситуаціях.
Письменник добре знав життя, бо виріс у кварталах алжирської бідноти, сам пробивав собі дорогу.
Навчався в Алжирському університеті, захоплювався філософією Шопенгауера, К'єркегора, Ніцше, зачитувався романами Достоєвського.
Пізніше Альбер Камю займається політичною діяльністю, вступає в компартію і активно виступає проти впливу фашизму на літературу, а в роки війни бере участь у роботі антифашистської підпільної організації "Комба". Він не рветься на вершину слави. Уже сама боротьба, прагнення дійти до вершини робить його щасливим.
У центрі всіх творів Альбер Камю ставить людину, яка обов'язково має діяти, приймати рішення, робити вибір. Його герої стоять на роздоріжжі й вирішують проблему власного індивідуального існування в моменти, коли спокійний плин життя порушується якоюсь кризовою ситуацією. Для жителів невеликого міста Орана цю кризову ситуацію створила чума. До цього люди живуть кожен сам по собі. Вони багато працюють, але думають тільки про комерцію і бариші, вечори просиджують у кав'ярнях, але розмови точаться лише про угоди, морські фрахти й дисконти. Здається, ніхто й ніщо не зможе об'єднати цих людей, що, мов далекі зірочки чи планети, крутяться кожен по своїй орбіті й навколо своєї осі.
Та чума, що стала загрозою кожному життю, поставила всіх перед вибором: позакривати вікна, двері, відгородитися від світу чи об'єднатися і всім разом протистояти злу. Звичайно, багато людей вибрали перший варіант, але більшість жителів зрозуміли, що перемогти епідемію вони зможуть тільки разом. Взаємодопомога, бажання підставити плече ближньому вирвали з обіймів смерті ціле місто.
Та були в Орані й такі люди, які на нещасті зуміли розбагатіти. Це контрабандисти, що таємними стежками привозили у місто товари й допомагали декому з городян вислизнути з міста. .
Кожен робив свій вибір. На цій землі існують лихо і жертви, і чесна, порядна людина не має права ставати на бік зла, в чому б воно не проявлялося. Треба чинити опір, навіть якщо для цього доводиться робити над собою неймовірні зусилля. Зло панує не там, де його аж занадто багато, а там, де люди не борються, не чинять йому опору. Альбер Камю у своїх творах учить нас пліч-о-пліч захищати добро, справедливість, людську гідність, разом протистояти злу і насильству.
- Play
Альбер Камю твір "Чума"
Презентація по слайдам:
Тема: “ Єдине,що важливе, - це бути людиною” . Персоніфікація різних можливостей морального вибору в образах роману А.Камю “ Чума” . Символіка чуми.
Мета: Виявити найсуттєвіші особливості світобачення Альберта Камю,розкрити екзистеціальний зміст роману “Чума”, розглянути систему образів, простежити , як вирішується проблема вибору у романі , розкрити символічне значення образу чуми; розвивати вміння аналізувати образи героїв , добирати цитати , складати плани до образу, робити висновки. Виховувати активну життєву позицію , людяність; збуджувати почуття відповідальності за власну долю і долю людства.
Образом чуми я хочу передати атмосферу задухи, в якій ми томились, атмосферу загрози й вигнання, в якій ми жили Водночас я поширюю його значення на буття в цілому. Це дає можливість уявити собі тих, кому судилося минулої війни зазнати страждань і душевних мук Альбер Камю
Навіть у тому випадку, коли для людини немає виходу, вона повинна хоча б спробувати зберегти повагу до себе і тієї справи, на яку прирікає її сліпий рок А. Камю
План опрацювання теми: 1.Зображення в романі людської спільноти в образі Орана і оранців. 2.Персоніфікація різних можливостей морального вибору в образах роману А.Камю “ Чума “ 3.Символіка чуми. 4.Особливості художнього часу і простору , образу автора та жанру “роману-хроніки”
Словник термінів - Гуманізм- система поглядів ,які визначають цінність людини як особистості. - Екзистенціалізм- літературна течія , в основі якої лежить зосередженість на особі , яка залишилась наодинці з буттям. - Роман –притча – великий епічний твір із моральною повчальною ідеєю. - Хроніка – запис історичних подій у хронологічній послідовності. - Фатальність- невідтворність подій у світі. - Абсурд- безглуздя, нісенітниця.
Явний зміст “Чуми” – це боротьба європейського руху Опору проти фашизму
Рід діяльності персонажу Його ставлення до чуми Його дії під час чуми Результати цих дій Оцінка автором і героями твору
ВСЕСВІТ мир = гармонія = любов = спокій = злагода = добро = життя без чуми Отець Панлю: кожен гріх смертний, будь-яка байдужість злочинна Тарру: співчувати іншим, служити людям Ріє: бути людиною Рамбер: Соромно бути щасливим одному Гран: світ без любові – це мертвий світ
Ім’я Рід занять Характе-ристика Пошук сенсу буття Ставлення до чуми,чого став боротися Підсумки Ріє Тарру Гран Рамбер Панлю
Зміна побуту: черги, нестача продуктів, води, мародерство І чума і війна – це “ погранична ситуація” Кожен робить свій вибір Виникає “проблема героїзму”: чи вважати героями тих, хто просто чесно виконує свої обов’язки Виникає проблема “позитивного вчинку” І чума, і війна торкається усіх, не вибираючи за становищем у суспільстві, багатством, віросповіданням Перемогти їх можна тільки об’єднавшись разом Їх можна перемогти, але немає гарантії, що вони не повернуться
Історичне і соціально-політичне Коричнева чума фашизму Морально-духовне, філософське Сукупність несприятливих обставин, які, немов чума, знецінюють вартість людського життя, бо, наступаючи, топчуть і руйнують людські надії, прагнення, сподівання Сюжетне Місто Оран охоплене чумою
Заповнити таблицю “Персоніфікація різних можливостей морального вибору героїв у р. “Чума”. Написати письмову роботу на тему: “Роман А. Камю “Чума” і сучасність” (твір-роздум). Волощук Є. Зарубіжна література 11кл.- К.:Юридична книга, 2002,с.271-286. Ніколенко О.М. Зарубіжна література ХХ століття. Посібник.- К.: Академія 1999, с. 252-257. Домашнє завдання
Роман Альбера Камю “Чума ” розповідає про жахливий відрізок з життя невеликого французького містечка Оран. До нещастя для жителів цього міста, в ньому розгорілася епідемія страшного захворювання, чуми, ліки проти якої тоді ще створено не було, і яка відбирала життя у величезної кількості городян. Вмирали літні і зрілі люди, але вмирали також ні в чому не винні діти, які особливо страждали і своєю смертю приносили страждання всім оточуючим. Але були серед жителів міста і ті, кому ця епідемія була навіть вигідна. Одним з таких людей був чоловік
Як відомо, під час різних екстремальних ситуацій, у тому числі і під час епідемій різних хвороб, місцева і державна влада має вкрай багато роботи. Вона повинна організовувати місця для розміщення хворих, шукати кошти на ліки, працювати з населенням, щоб не допустити серед нього паніки. Але сили навчених людей з поліції та інших правоохоронних служб обмежені, тому, щоб впоратися з новими актуальними завданнями, працівники повинні забути про свої старі справи і завдання. У тому числі це стосується і оперативної
Не можна сказати, що єдина людина, яка була щасливою в Орані під час чуми, Коттар, так вже сильно соромилася свого становища. Так, іноді проблиски совісті у нього можна було спостерігати, але все ж це відбувалося вкрай рідко і навряд чи справляло сильне враження. Звичайно, насправді таким людям дійсно має бути соромно. Вони наживаються на чужому горі, збагачуються завдяки смертям інших. Втім, в той же час не можна заперечувати, що попит на свої послуги створював собі аж ніяк не сам Коттар.
Твір на тему: “Соромно бути щасливим одному” за романом А. Камю “Чума” Творчість Альбера Камю є прикладом гармонійного поєднання талантів видатного філософа і письменника в одній особистості. У своїх творах письменник розмірковує над сенсом життя людини і абсурдністю оточуючого світу. При цьому.
Твір на тему: “Образ контрабандиста Коттара з твору “Чума” Альбер Камю Роман французького письменника Альбера Камю розповідає про короткий період існування невеликого французького міста Оран, де в часи, описані в романі, розгорілася епідемія страшної хвороби – чуми. Роман повниться цікавими характерами.
Людина на зачумленій землі (за романом Альбера Камю “Чума”) Протягом своєї тисячолітньої історії людство засвоїло багато страшних уроків. Вічні цінності виявилися непевними, людина – сповненою егоїзму та пристрасті, природа – утіленням апокаліпсису. Але тільки XX століття принесло людству справжнє.
Не розкидайте каміння (за романом Альбера Камю “Чума”) Роман Альбера Камю “Чума” є вершиною творчості письменника. У ньому втілилося все, що пережив і осмислив автор у роки сурових випробувань. “Чума” – хроніка одного трагічного року в Орані, центрі.
Твір на тему: “Чума як прояв світого зла в однойменному творі Альбера Камю” Альбер Камю – видатний мислитель, письменник та філософ свого часу. Гадаю, ніхто не заперечуватиме, що Нобелівську премію він отримав саме за свій неймовірний талант, вдумливі твори та несподіваний погляд на.
Чи можна назвати доктора Ріє переможцем у двобої з чумою? (За романом Альбера Камю “Чума”) Роман-притча А. Камю “Чума” побудовано як низку монологів різних героїв, але в цілому розповідь ведеться від імені доктора Ріє. Чому? Спадає на думку, що багато в чому саме Ріє виступає.
Твір на тему: “Єдине, що важливо, це бути людиною (“Чума” А. Камю)” Що в цьому житті є найважливішим? Статус, маєтки, дорогоцінності. Розібратися в цьому питанні допомагає роман-притча Альберта Камю “Чума”. В кожного з нас є своя історія, своя правда, і крім радості.
Твір на тему: “Немає на світі таких речей, заради яких варто було відвернутися від того, кого любиш” за романом А. Камю “Чума” Французький письменник А. Камю народився у Алжирі – тогочасній колонії Франції. Своєю творчою діяльністю письменник залишив читачам яскраві модерністські твори. Він філософськи вдивлявся у світ, в якому “немає Бога”, світ.
Пересторога Альбера Камю роман-хроніка “Чума” “Чума” – роман філософський. Зрозуміло, що на першому плані стоїть філософська проблематика, філософське узагальнено-універсальне трактування зла в контексті людського існування. Саме так осмислюється чума головними героями твору, інтелектуалами Ріє і.
Твір на тему: “Моє враження від твору “Чума” Є такі твори, які можуть назавжди запам’ятатися завдяки незвичайному і захоплюючому сюжету, одним з таких творів є роман “Чума” авторства Альбера Камю. Французькому письменникові в цьому романі вдалося об’єднати цікаву.
Твір на тему: “Кожен носить чуму у собі” за романом А. Камю “Чума” Роман-притча “Чума” відомого французького письменника А. Камю вважається вершиною його творчої діяльності. Перші його начерки були зроблені ще на початку 1941 року, коли письменник вчителював у Алжирському Орані. Перший варіант.
Твір за романом А. Камю ” Чума” Нові засоби зображення внутрішнього світу людини в модерністській прозі XX століття. У кінці XІX – і-і – на качану XX ст. у мистецтві відбувається глобальний переворот, пов’язаний із пошуком нових.
“Виконання своєї роботи’ – гідний спосіб кинути виклик смерті (за романом А. Камю “Чума”) Роман Альбера Камю “Чума” – це хроніка одного тяжкого року у звичайному місті Орані, французькій префектурі на алжирському узбережжі. У цьому місті, як і в інших містах світу, люди багато.
Твір на тему: “Чи загрожує чума сучасному світу?” Читаючи про всі ті жахи хвороби під назвою чума, які описував у своєму романі Альбер Камю, багато хто напевно замислюється і, бути може, навіть лякається опинитися в ситуації або місті.
Твір на тему : “Людина – борець!” за творами Альбера Камю Відомий французький письменник і філософ Альбер Камю вважав, що людина, яка бунтує – це людина, яка, перш за все, каже “ні”. Протестуючи проти існуючого порядку речей, людина в той же.
Проблема вибору людини в межовій ситуації (за романом А. Камю “Чума”) – А що таке чесність? – …спитав Рамбер, – …бути чесним – значить робити свою справу. А. Камю “Чума” Альбер Камю – французький письменник, лауреат Нобелівської премії, філософ, учасник руху.
Твір на тему: “Знищивши байдужість, можна змінити все” ( за мотивами творами А. Камю “Чума”) Часто мені здається, що наше життя іноді до болю схоже на події, що змалював у своєму славетному романі “Чума” Альбер Камю. … Останній день перед катастрофою. Ніщо не віщує біди.
Согласно информации статистического портала Edistat, книгу покупают почти в четыре раза чаще, чем в прошлом году. В Италии, которая в Европе лидирует по количеству заразившихся новым вирусом, за месяц Чума с 71-го места в рейтинге продаж взлетела на 3-е место.
Краткое содержание книги
Роман представляет собой свидетельство очевидца, пережившего эпидемию чумы, разразившейся в 194… году в городе Оране, типичной французской префектуре на алжирском берегу. Повествование ведётся от лица доктора Бернара Риэ, руководившего противочумными мероприятиями в заражённом городе.
Чума приходит в этот город, лишённый растительности и не знающий пения птиц, неожиданно. Все начинается с того, что на улицах и в домах появляются дохлые крысы. Вскоре уже ежедневно их собирают по всему городу тысячами, В первый же день нашествия этих мрачных предвестников беды, ещё не догадываясь о грозящей городу катастрофе, доктор Риэ отправляет свою давно страдающую каким-то недугом жену в горный санаторий. Помогать по хозяйству к нему переезжает его мать.
Первым умер от чумы привратник в доме доктора. Никто в городе пока не подозревает, что обрушившаяся на город болезнь — это чума. Количество заболевших с каждым днём увеличивается. Доктор Риэ заказывает в Париже сыворотку, которая помогает больным, но незначительно, а вскоре и она заканчивается. Префектуре города становится очевидна необходимость объявления карантина. Оран становится закрытым городом.
Однажды вечером доктора вызывает к себе его давний пациент, служащий мэрии по фамилии Гран, которого доктор по причине его бедности лечит бесплатно. Его сосед, Коттар, пытался покончить жизнь самоубийством. Причина, толкнувшая его на этот шаг, Грану не ясна, однако позже он обращает внимание доктора на странное поведение соседа. После этого инцидента Коттар начинает проявлять в общении с людьми необыкновенную любезность, хотя прежде был нелюдимым. У доктора возникает подозрение, что у Коттара нечиста совесть, и теперь он пытается заслужить расположение и любовь окружающих.
Сам Гран — человек пожилой, худощавого телосложения, робкий, с трудом подбирающий слова для выражения своих мыслей. Однако, как потом становится известно доктору, он в течение уже многих лет в свободные от работы часы пишет книгу и мечтает сочинить поистине шедевр. Все эти годы он отшлифовывает одну-единственную, первую фразу.
В начале эпидемии доктор Риэ знакомится с приехавшим из Франции журналистом Раймоном Рамбером и ещё довольно молодым, атлетического сложения человеком со спокойным, пристальным взглядом серых глаз по имени Жан Тарру. Тарру с самого своего приезда в город за несколько недель до разворачивающихся событий ведёт записную книжку, куда подробнейшим образом вносит свои наблюдения за жителями Орана, а затем и за развитием эпидемии. Впоследствии он становится близким другом и соратником доктора и организует из добровольцев санитарные бригады для борьбы с эпидемией.
С момента объявления карантина жители города начинают ощущать себя, словно в тюрьме. Им запрещено отправлять письма, купаться в море, выходить за пределы города, охраняемого вооружёнными стражами. В городе постепенно заканчивается продовольствие, чем пользуются контрабандисты, люди вроде Коттара; возрастает разрыв между бедными, вынужденными влачить нищенское существование, и состоятельными жителями Орана, позволяющими себе покупать на чёрном рынке втридорога продукты питания, роскошествовать в кафе и ресторанах, посещать увеселительные заведения. Никто не знает, как долго продлится весь этот ужас. Люди живут одним днём.
Рамбер, чувствуя себя в Оране чужим, рвётся в Париж к своей жене. Сначала официальными путями, а затем при помощи Коттара и контрабандистов он пытается вырваться из города. Доктор Риэ между тем трудится по двадцать часов в сутки, ухаживая за больными в лазаретах. Видя самоотверженность доктора и Жана Тарру, Рамбер, когда у него появляется реальная возможность покинуть город, отказывается от этого намерения и примыкает к санитарным дружинам Тарру.
В самый разгар эпидемии, уносящей огромное количество жизней, единственным человеком в городе, довольным положением вещей, остаётся Коттар, поскольку, пользуясь эпидемией, сколачивает себе состояние и может не волноваться, что о нем вспомнит полиция и возобновится начатый над ним судебный процесс.
Многие люди, вернувшиеся из специальных карантинных учреждений, потерявшие близких, теряют рассудок и жгут свои собственные жилища, надеясь таким образом остановить распространение эпидемии. В огонь на глазах равнодушных владельцев бросаются мародёры и расхищают все, что только могут унести на себе.
Поначалу погребальные обряды совершаются при соблюдении всех правил. Однако эпидемия приобретает такой размах, что вскоре тела умерших приходится бросать в ров, кладбище уже не может принять всех усопших. Тогда их тела начинают вывозить за город, где и сжигают. Чума свирепствует с весны. В октябре доктор Кастель создаёт сыворотку в самом Оране из того вируса, который овладел городом, ибо этот вирус несколько отличается от классического его варианта. К бубонной чуме добавляется со временем ещё и чума лёгочная.
Сыворотку решают испробовать на безнадёжном больном, сыне следователя Отона. Доктор Риэ и его друзья несколько часов подряд наблюдают агонию ребёнка. Его не удаётся спасти. Они тяжело переживают эту смерть, гибель безгрешного существа. Однако с наступлением зимы, в начале января, все чаще и чаще начинают повторяться случаи выздоровления больных, так происходит, например, и с Граном. Со временем становится очевидным, что чума начинает разжимать когти и, обессилев, выпускать жертвы из своих объятий. Эпидемия идёт на убыль.
Жители города сначала воспринимают это событие самым противоречивым образом. От радостного возбуждения их бросает в уныние. Они ещё не вполне верят в своё спасение. Коттар в этот период тесно общается с доктором Риэ и с Тарру, с которым ведёт откровенные беседы о том, что, когда закончится эпидемия, люди отвернутся от него, Коттара. В дневнике Тарру последние строки, уже неразборчивым почерком, посвящены именно ему. Неожиданно Тарру заболевает, причём обоими видами чумы одновременно. Доктору не удаётся спасти своего друга.
Однажды февральским утром город, наконец объявленный открытым, ликует и празднует окончание страшного периода. Многие, однако, чувствуют, что никогда не станут прежними. Чума внесла в их характер новую черту — некоторую отрешённость.
Однажды доктор Риэ, направляясь к Грану, видит, как Коттар в состоянии помешательства стреляет по прохожим из своего окна. Полиции с трудом удаётся его обезвредить. Гран же возобновляет написание книги, рукопись которой приказал сжечь во время своей болезни.
Доктор Риэ, вернувшись домой, получает телеграмму, в которой говорится о кончине его жены. Ему очень больно, но он осознает, что в его страдании отсутствует нечаянность. Та же непрекращающаяся боль мучила его в течение нескольких последних месяцев. Вслушиваясь в радостные крики, доносящиеся с улицы, он думает о том, что любая радость находится под угрозой. Микроб чумы никогда не умирает, он десятилетиями способен дремать, а затем может наступить такой день, когда чума вновь пробудит крыс и пошлёт их околевать на улицы счастливого города.
Цитаты из книги
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця
Ямпільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2
Ямпільської районної ради Сумської області
Урок світової літератури в 11 класі
учитель зарубіжної літератури
Тип уроку: комбінований .
І. Мотивація навчальної діяльності учнів
ІІ. Оголошення теми й мети уроку
ІІІ. Актуалізація опорних знань .
Учитель. Але перш, ніж ми почнемо з’ясовувати ці питання, давайте пригадаємо все те, що ми обговорювала на минулих уроках.
І V . Формування вмінь і навичок
Бесіда з елементами дискусії
Учитель. Отже, філософія, яку вподобав і яку розробляв Камю, об’єктивно, та й суб’єктивно утверджує життя. Тоді чому один з його найкращих творів названо і присвячено явищу, яке однозначно і безпосередньо асоціюється зі смертю?
Відповідь лежить на поверхні, адже трагічна особливість життя саме і полягає у тому, що воно завжди закінчується смертю. Проте, виявляється, що смерть, попри всю свою очевидність, може бути різною. Внаслідок цього виникає наступне питання:
Чому Камю саме чуму обрав для своїх літературно-філософських досліджень?
І все ж таки. Чому саме чума?
Так що ж таке чума в романі?
3 – вселенське зло.
Тобто, експеримент, який ставить у романі Камю: хто переможе чума або людина?
З допомогою яких літературних прийомів досягається так звана чистота експерименту?
Прийом хронікального викладу подій. Оповідання ведеться абсолютно нейтральним, безпристрасним тоном, так, ніби йдеться не про жахливі події, пов’язані зі смертю безневинних людей, а про звичайні, побутові речі. І це також додатково засвідчує правдивість розповіді. Досягається це завдяки хронікальному характеру викладення подій, адже за допомогою хронік традиційно передавалися найдостеменніші відомості про реальні історичні події. Здебільшого це опис подій та роздуми про них лікаря Ріє. Це його монолог, який подекуди переривається словами й думками Тарру та — значно рідше — роздумами інших персонажів.
В чому, на вашу думку, полягає особливість образу автора в романі?
Образ автора відзначається тим, що розповідь веде один із героїв – доктор Ріє, який є свідком усіх подій, і що додатково засвідчує правдивість розповіді. Інтелектуали Ріє й Тарру часто говорять від імені автора, їм він доручає право формулювати ключові думки, їхніми устами описує найважливіші події).
У чому полягають особливості художнього часу та простору у романі, і як вони співвідносяться з тими прийомами, про які йшлося раніше?
Особливістю організації художнього часу та простору у романі є те, що події ніби консервуються у часі і виокремлюються з простору. Тобто Оран, який через епідемію чуми відділили карантином від усього світу, ніби залишається єдиним місцем у світі, себто місцем, де і сконцентровано весь світ з усіма його проблемами. Час у цьому місці наче зупиняється, а отже – зникає, і людина залишається перед потворною чумою там, де більше нічого нема, а можливо, і не буде.
А відтак, співвідносячи все це з вірогідністю описуваних подій, лишається тільки дійти висновку, що у романі йдеться не про історію міста Оран, а про історію, яка трапилася з людством взагалі і з людиною зокрема.
А як поводиться людина у цій ситуації ми певною мірою дізналися на попередньому уроці, проаналізувавши поведінку героїв роману.
Складання моделі Всесвіту (виходячи з міркувань попередньої вправи)
Чому ж оранці так дивно поводяться, коли вже знято карантин?
Зміст фінального уривка , як і зміст усього твору, вражає невідповідністю теми чуми новітнім часам, у які людство чумою начебто впоралося!
То, можливо, бацили смерті криються не в білизні або у підвалах, а в самій людині? Чи можна погодитися з думкою автора, яка приховується між рядками роману, що саме людина є носієм смерті?(учні дають свої відповіді)
Учитель. Звісна річ, погодитися з цим твердженням важко. Однак не погодитися – ще важче! Адже, по-перше, неможливо заперечити той факт, що людина є смертною, а отже, з цієї точки зору життя вже за самою суттю несе у собі неминучу смерть, інакше кажучи, той, хто не народився, не може померти, ну, а той, хто народився, водночас приречений на смерть.
Але якби справа обмежувалася тільки цим, то це було б ще півбіди. Натомість найбільшою і найболючішою проблемою є та, що людина здатна заподіювати смерть іншим і аж ніяк не соромиться повсякчас використовувати цю свою здатність, причому інколи це і справді набуває характеру епідемії і виходить за рамки здорового глузду. Особливо прикметним у цьому стало ХХ століття.
Але невже все так страшно, немає жодного виходу? Невже людству нічого протиставити цьому вселюдському злу, смерті, чумі?
V . Підсумки уроку.
Учитель. У фіналі роману зазначено, що бацили чуми не щезнуть ніколи, отже і зло також н коли не залишить світ, але боротьба проти зла об’єднує людей, а найсильніше почуття, яке дає людям сили жити в абсурдному світі – це любов. І мені хотілось би, щоб ви про це пам’ятали.
V І. Домашнє завдання.
Читайте также:
