Вірусний гепатит с класифікація

Гостре інфекційне захворювання, тривалість початкового періоду 5-7 днів, продромальний період протікає у вигляді псевдогрипозного (підвищення температури протягом 1-2 діб, головний біль, загальна слабкість, як правило, без катаральних проявів) або диспепсичного (відсутність апетиту, нудота, блювання, дискомфорт, тяжкість у епігастрії й правому підребер'ї, особливо післі їжі, біль в животі) варіантів, спочатку потемніння сечі, потім знебарвлення калу (наприкінці дожовтяничного періоду), пожовтіння слизових оболонок (при рівні білірубіну близько 40 мкмоль/л), шкіри (при рівні білірубіну близько 60-70 мкмоль/л), на тлі швидко зростаючої жовтяниці покращення самопочуття; гепатомегалія, іноді спленомегалія; жовтяничний період від декількох днів до 1-2 тижнів.

Епідеміологічний анамнез.

Спілкування з особами, хворими на вірусний гепатит "А" (наявність спалаху в частині, серед членів родини, співробітників, в місці проживання) та на жовтяницю, за 15-45 днів до захворювання, відсутність парентеральних втручань протягом останніх 6 місяців, сезонність (літо-осінь), вживання води з річок, струмків, колодязів.

Класифікація гострих гепатитів.

За збудником: А (В15), В (В16), С (В17.1), D (В17.0), E (В17.2), F, G (В17.8), неуточнений (В19).

Клінічні форми: жовтянична, холестатична, безжовтянична, субклінічна (інапарантна) (Z22.5), фульмінантна.

Перебіг: гострий, затяжний, хронічний (В18).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий, дуже тяжкий.

Ускладнення: гостра печінкова енцефалопатія (I, II, ІII, IV стадії) (В15.0; В16.0; В16.2; В19.0), загострення (клінічне, ферментне), функціональні та запальні захворювання жовчовивідних шляхів.

Наслідки: одужання, залишкові явища (астеновегетативний синдром, гепатомегалія), затяжна реконвалесценція, гіпербілірубінемія, хронічний гепатит (В 18), цироз печінки, первинний рак печінки.

Класифікація хронічних вірусних гепатитів (Всесвітній конгрес гастроентерологів, 1994 р., м. Лос-Анджелес).

Етіологія: В, С, D, мікст-гепатит, неверифікований.

Фаза:

верифікований – реплікації, інтеграції;

неверифікований – загострення, ремісії.

Ступінь активності: мінімальна, слабковиражена, помірна, виражена.

Стадія: без фіброзу, слабковиражений фіброз, помірний фіброз, тяжкий фіброз, цироз.

Порушення функцій печінки: без порушення, незначне, помірне, значне.

Підтвердження діагнозу.

  • • Серологічні дослідження за допомогою Р1А або ІФА: виявлення антитіл до вірусів (анти-HAV, анти-HBs, анти-НВе, анти-НВс, антиHDV, анти-HEV, анти-HCV), що належать до імуноглобулінів класу М (гострий період), G або антигенів вірусного гепатиту (HBsAg, HBeAg, HDV Ag, HEV Ag, HCV Ag), а також РГА, ПЛР, радіоімунні дослідження.
  • • Біохімічний аналіз крові: підвищення рівня загального білірубіну за рахунок прямої фракції, підвищення активності АЛТ, ACT (у 10 разів й більше з переважанням АЛТ), зменшення кількості білка.
  • • Загальний аналіз крові: помірна лейкопенія, відносний лімфомоноцитоз, нормальна чи уповільнена ШОЕ.
  • • Загальний аналіз сечі: наявність жовчних пігментів.
  • • При холестатичній формі: відсутність стеркобіліну в калі, уробіліну в сечі, підвищення рівня ЛФ й ГГГП у сироватці крові.

Диференційна діагностика жонтяниць.

Розрізняють жовтяниці: надлечінкові, підпечінкові, печінкові.

  • - Надпечінкова набута (гемолітична) жовтяниця: обумовлена підвищеним розпадом еритроцитів у зв'язку з переливанням несумісної крові, дією паразитів на еритроцити (малярія), токсичним впливом на еритроцити алкоголю, деяких медикаментів, хімічних речовин, факторів патогенності мікроорганізмів та метаболітів при важких інфекціях (сепсисі), токсикозі вагітних. Прояви: лимонно-жовтий відтінок шкіри, анемія різного ступеня, тахікардія, світла сеча, відсутність диспепсичних проявів; важкість стану і особливості клініки зумовлені ступенем анемії і причиною, яка її викликала; може спостерігатися збільшення селезінки без збільшення печінки, рівень білірубіну підвищений (за рахунок непрямого), АЛТ та ACT нормальні чи незначно підвищені, лужна фосфатаза нормальна.
  • - Підпечінкова жовтяниця: може бути зумовлена порушенням відтоку жовчі: обтурація жовчної протоки каменем, пухлиною, ехінококовим міхуром; абсцес печінки або важкий сепсис, з наявністю метастатичних гнійних вогнищ в ділянці воріт печінки; ураження підшлункової залози, переважно голівки (гострий панкреатит, пухлина); збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, які стискають жовчну протоку; різноманітні гематологічні захворювання. Характерні: початок може бути гострий і поступовий, яскрава жовтяниця, можливе виражене свербіння шкіри, не характерне збільшення печінки та селезінки, збільшена печінка може пальпуватись при наявності пухлини. Якщо обтурована загальна жовчна протока, то відбувається підвищення рівня білірубіну (переважно за рахунок прямого), спостерігається темна сеча, частково чи повністю знебарвлений кал, нормальні чи незначно (у 2-3 рази) підвищені показники АЛТ та ACT, різко підвищена лужна фосфатаза.
  • - Печінкова жовтяниця. 1) При вродженому дефіциті ферменту глюкуронілтрансферази (підвищується рівень непрямого білірубіну): синдром Кріглера-Найяра, який проявляється з перших днів народження (виражена жовтяниця, ураження ЦНС); синдром Жильбера. Характерні прояви: переважання непрямого білірубіну, нормальна активність АЛТ і ACT, печінка та селезінка не збільшені, сеча світла, анемія не характерна. 2) При нсінфекційній паренхіматозній жовтяниці, яка перебігає з явищами цитолізу. При ній можливе збільшення печінки, переважає прямий білірубін, можливе підвищення грам саміназ, в сечі виявляється уробілін та жовчні пігменти.

Токсичне ураження печінки викликають: а) медикаменти – аспірин, сульфаніламіди, туберкулостатики, деякі анестетики та кардіоваскулярні засоби (помірна жовтяниця, активність АЛТ перевищує норму іноді більше ніж в 5 разів, можливі навіть фульмінантні форми захворювання);

б) отруєння хімічними речовинами (фосфором та ін.), блідою поганкою. Характерна швидка, не пізніше ніж через 10-12 годин після вживання грибів, поява жовтяниці зі швидко прогресуючими ознаками печінкової недостатності (протягом 2-3 діб можлива смерть), селезінка не збільшена; в) гостра жирова дистрофія печінки у вагітних в останньому триместрі, частіше на тлі токсикозу вагітних. Прояви: бурхливий початок зі швидким розвитком печінково-ниркової недостатності, можливі масивні кровотечі, печінка не збільшена, рівень білірубіну високий за рахунок прямої фракції, рівні АЛТ та ACT нормальні чи помірно підвищені, збільшений рівень аміаку та сечової кислоти. При важких пневмоніях, бруцельозі, туляремії, легіонельозі можливе підвищення АЛТ в 2-3 рази без жовтяниці.

Виражена жовтяниіія виникає при лептоспірозі (характерні загально- інтоксикаційний і можливий катаральний синдроми, гепаторенальний синдром з переважанням в перші дні ураження нирок (навіть до ниркової недостатності), розвиток важкого геморагічного синдрому, наявність екзантеми, специфічна міалгія м'язів нижніх кінцівок, збільшення АЛТ і ACT, виражений лейкоцитоз, значне збільшення ШОЕ).

При вірусних гепатитах, викликаних вірусами Епштейн-Барр, цитомегаловірусами, вірусами кору, краснухи, паротиту, жовтої лихоманки можливі на тлі клінічних ознак, властивих даним захворюванням, прояви жовтяниці, збільшення печінки, іноді селезінки, зростання білірубіну (за рахунок прямої фракції), підвищення АЛТ і ACT у 2-5 разів.

Більшу частку жовтяниць паренхіматозного характеру займають вірусні гепатити, викликані вірусами гепатитів А, В, С, Д, G, TTV та ін. Для них характерні: інтоксикаційний синдром (слабкість, підвищена стомлюваність, зниження працездатності, іноді запаморочення, головний біль); диспепсичні явища (відсутність апетиту, нудота, при важкому перебігу – відраза до їжі, блювання, відчуття важкості в правому підребер'ї); жовтушність шкіри та склер (при жовтяничній формі) з червонуватим відтінком жовтяниці, збільшення печінки і селезінки, темна сеча (при дослідженні виявляють жовчні пігменти), світлий чи повністю знебарвлений в розпал хвороби кал (через відсутність стеркобіліну); рівень білірубіну підвищується переважно за рахунок прямої фракції, значно підвищені АЛТ і ACT, збільшена тимолова проба, активність лужної фосфатази нормальна чи (рідко) незначно підвищена; лейкопенія, відносний лімфоцитоз, нормальна чи сповільнена ШОЕ.

Для ВГА характерні:

  • - літньо-осіння сезонність;
  • - можливість групових спалахів;
  • - переважно молодий вік хворих;
  • - гострий початок (частіше по псевдогрипозному чи змішаному типу);
  • - короткочасна лихоманка (1-3 дні) в переджовтяничний період;
  • - покращення самопочуття хворих при появі жовтяниці;
  • - у більшості хворих – легкий перебіг захворювання;
  • - відсутність хронізації, наявність в крові анти-HAV IgM.

Приклади формулювання діагнозу.

  • 1. Вірусний гепатит "А" (анти-HAV IgM), жовтянична форма, легкого ступеня.
  • 2. Вірусний гепатит "В" (HBsAg+, анти-HBs IgM), жовтянична форма, тяжкий перебіг. Гостра печінкова енцефалопатія, II стадія
  • 3. Гострий гепатит "С" (анти-HCV IgM, HCV-PHK), безжовтянична форма, легкий перебіг.

Алгоритм дій.


Ізоляція та термінова евакуація хворого до спеціалізованого лікувального закладу.

  • 1. При тяжкому стані та вираженому інтоксикаційному синдромі:
    • - в/м 60-90 мг преднізолону;
    • - в/в 1000-1500 мл розчину Рінгера (5% розчину глюкози) або 200-400 мл реосорбілакту / реополіглюкіну.
  • 2. При кровотечі або підозрі на неї:
    • - в/в 200 мл 5 % розчину амінокапронової кислоти;
    • - в/м етамзилат натрію 12,5 % 2 мл;
    • - холод на живіт.
  • 3. При інфекційному психозі:
    • - в/в 2 мл 0,5% розчину діазепаму (повільно).

Лікування на госпітальному етапі.

Базисна терапія: дієта №5 або 5а із підвищеною кількістю рідини до 3 л на добу.

Постільний режим до посвітлення і збільшення об'єму сечі.

У випадку ВГВ, ВГД, ВГС при затяжному перебігу, хронізації – призначення противірусних препаратів (рекомбінантних інтерферонів альфа-2а або альфа-2в, рибавірину, ламівудину, боцепревіру, телапревіру).

Дезінтоксикаційна терапія: ентеросорбенти – ентеросгель, полісорб, діоксид кремнію, 5-10% розчин глюкози, ізотонічний розчин хлориду натрію до 2-3 л; при тяжкому перебігу – глюкокортикостероїди (преднізолон), препарати L-орнітин L-аспартату (гепа-мерц, ларнамін, орнітокс), інгібітори протеолізу – апротинін.

При тяжкому перебігу – гемосорбція, плазмоферез, гемодіаліз, сифонні клізми з сорбентами, лактулозою.

Ферментні препарати (панкреатин, креазим, пангрол), гепатопротектори (легалон, карсіл, гепарсил, ессенціалє, енерлів, л'есфаль), лактулоза (лактувіт, лактупакс, дуфалак, нормазе).

Симптоматична терапія. При геморагічному синдромі – заморожена плазма, етамзилат. При холестатичному компоненті – урсодезоксихолева кислота (урсохол, урсофальк, урсолів, урсосан та ін.), холестирамін.

Гіпербарична оксигенація 1,5-2 атм 45 хвилин протягом 7-10 днів.

Критерії ефективності лікування: зникнення клінічної симптоматики; нормалізація лабораторних показників (рівень АЛТ не повинен перевищувати норму в 2 рази, вміст білірубіну 20-30 мкмоль/л).

Печінка – це найбільша залоза в організмі. Часто цей орган називають природним фільтром, т. к. він здійснює процес очищення крові, нейтралізує токсини. Крім того, печінка забезпечує нормальну роботу організму. Тому будь-які порушення в її роботі позначаються на здоров’ї людини. Найнебезпечнішою вірусною хворобою печінки є гепатит.

Що таке гепатит

В епідеміології вірусного гепатиту збудником, як правило, виступає ДНК-містить гепаднавирус, який стійкий до впливів навколишнього середовища. Існують і неінфекційні форми недуги, які сильно відрізняються від вірусних різновидів. Різниця полягає в тому, що джерелом запалення виступають ліки та алкоголь. Можна заразитися і від отруйних грибів.

Класифікація вірусних гепатитів

У медицині з тривалості процесу виділяють наступні види гепатиту:

  • Хронічний. Може протікати більш 6 місяців (В, С, D).
  • Гострий. Захворювання триває близько 3 місяців (А або хвороба Боткіна).
  • Затяжний. Недуга триває приблизно 6 місяців (В, С).

По тому, наскільки виражені клінічні прояви, виділяють:

  1. Манифестные форми (безжовтяничні, преджелтушные і жовтяничні).
  2. Безсимптомні форми (субклінічна і вірусоносійство).


Як передається вірусний гепатит

У будь-якої людини може виникнути вірусний гепатит (hepatitis viruses), незалежно від соціального положення і расової приналежності. Крім того, захворіти можуть як дорослі люди, так і діти. Причиною поразки організму вірусами може бути голковколювання, прокол вух, нанесення татуювання. Хвороба здатна потрапити в організм ще наступними способами:

  1. Фекально-оральним. Хворий з фекаліями виділяє вірус, далі той з водою або їжею потрапляє в кишечник інших людей. Даний шлях передачі виникає через недотримання гігієни або за поганої роботи системи водопостачання. Такий спосіб часто характерний для дитячих установ.
  2. Гематогенний (парентеральний). Безпосередній контакт людини з зараженою кров’ю. Такий шлях передачі загрожує виникненням вірусів В, С, D, G.

Інші шляхи передачі вірусного гепатиту:

  • застосування різними людьми однієї голки збільшує ризик інфікування (заражатися таким способом можуть наркомани);
  • переливання крові (вся кров перевіряється на наявність вірусів, але іноді можуть виникнути помилки з перевіркою донорів);
  • вірус гепатиту B (D,С,G) здатний передаватися при сексі;
  • вертикальний механізм зараження (від мами до дитини).

Вірусний гепатит – симптоми

Багатьох пацієнтів часто цікавить питання, як проявляється гепатит? Як правило, інкубаційний період від моменту зараження до виникнення перших симптомів хвороби становить приблизно від 2 тижнів до декількох місяців. Після цього періоду, вірус вже адаптується в організмі, і недуга може себе проявити. Спочатку симптоми гепатиту можуть нагадувати ГРЗ: температура підвищується, з’являється головний біль, відзначається загальне нездужання. Далі, незалежно від форми, симптоми вірусного гепатиту можуть бути такі:

  • біль у правому підребер’ї (гострий, тупий, тривалий, ниючий);
  • диспептичні розлади (втрата апетиту, блювання, нудота, гіркий присмак у роті, відрижка);
  • пожовтіння шкіри (це типова ознака захворювання);
  • знебарвлення калу;
  • збільшення печінки і селезінки;
  • потемніння сечі;
  • поява судинних зірочок;
  • шкірний свербіж.


Діагностика вірусних гепатитів

Самим несприятливим результатом гострого захворювання печінки є хронізація недуги. Тому рання діагностика вірусного гепатиту здатна не допустити його переходу в хронічну форму, а також запобігти розвитку раку і цирозу печінки. Як правило, діагностика передбачає визначення збудника, встановлення типу захворювання та ступеня порушення роботи печінки. Основними діагностичними методами є:

  • огляд пацієнта (лікар може зробити пальпаторне обстеження в клініці);
  • збір анамнестичних даних;
  • лабораторні дослідження (біохімічне дослідження печінки на білірубін, загальний аналіз сечі, крові);
  • проведення УЗД черевної порожнини;
  • гістологічне дослідження;
  • лабораторні синдроми (цитоліз, холестаз).

Встановлювати точний тип захворювання може лише фахівець після проведення аналізів. Одним з найбільш достовірних вважається забір крові. Це дослідження визначає у хворого наявність вірусних часток (антигенів) і антитіл до цих антигенів, допомагає точно встановити збудника хвороби і оцінити активність запального процесу. Аналіз на вірусний гепатит береться з вени натщесерце, вранці з 8 до 11. Крім того, додатково можуть бути проведені наступні дослідження:

  • загальний аналіз сечі;
  • імунологічне дослідження;
  • біохімічний аналіз крові;
  • гістологічні дослідження матеріалу біопсії, взятого з печінки;
  • аналізи ПЛР (для виявлення ДНК збудників інфекції);
  • тести, які замінюють гістологічне дослідження.


Лікування вірусних гепатитів

Гепатит печінки, залежно від різновидів, має різне лікування:

  1. Тривалість хвороби Боткіна у дорослих чоловіків і жінок у середньому становить один місяць. У дитини може затягнутися на 8 тижнів. Дана форма має виражену сезонність (осінь або зима) і хороший прогноз на одужання. Як правило, спеціальних противірусних процедур при цьому виді хвороби не потрібно, але необхідно дотримуватися карантин, дієту, постільний режим.
  2. Лікування вірусного гепатиту В з вираженими симптомами у 80% випадків закінчується видужанням. Лікуватися треба починати відразу після встановлення діагнозу. За умови виконання рекомендацій щодо режиму харчування, відпочинку, психоемоційних навантажень, при прийомі спеціальних препаратів можна досягти сприятливого перебігу хронічного захворювання.
  3. Форма вимагає екстреної допомоги, оскільки це захворювання вважається самим небезпечним для організму. Основою схеми лікування є інтерферон альфа. Препарат запобігає інфікуванню нових клітин печінки. Використання інтерферону не гарантує повного одужання, але лікування їм запобігає рак печінки.
  4. D протікає лише на тлі форми B. Терапія даного захворювання проводиться в стаціонарі. Потрібно противірусну і базисне лікування.
  5. Форму E не лікують, оскільки організм в силах самостійно позбавитися від вірусу. Через місяць вже може настати повне одужання. Рідко лікар може призначити симптоматичну терапію для усунення нудоти і головного болю.

Ускладнення вірусних гепатитів

Вірно поставлений діагноз, своєчасне лікування гепатитів допоможе швидко впоратися з хворобою. Найголовніше – не допустити того, щоб захворювання з гострої форми перейшло в хронічну, оскільки це може призвести до сумних наслідків: цирозу або раку печінки. Крім того, виділяють наступні ускладнення вірусного гепатиту:

  • анемію;
  • дискінезію жовчовивідних шляхів;
  • печінкову недостатність;
  • цукровий діабет;
  • печінкову кому.


Профілактика вірусних гепатитів

Щоб уникнути зараження печінки, необхідно вживати кип’ячену воду, піддавати термічній обробці продукти, завжди мити овочі і фрукти. Крім того, профілактика гепатиту передбачає уникнення контактів з біологічною рідиною хворих людей. Не варто предмети особистої гігієни ділити з іншою людиною. Ще профілактика вірусного гепатиту включає:

  • миття рук перед прийманням їжі;
  • своєчасну вакцинацію (особливо це необхідно дитині);
  • відмова від куріння і алкоголізму;
  • лікування запальних захворювань печінки;
  • використання засобів контрацепції.

Відео: вірусні гепатити у дітей


Гепатит — це гостре або хронічне запальне захворювання печінки, яке виникає внаслідок інфікування специфічними вірусами або впливу на паренхіму органу токсичних речовин (наприклад, алкоголю, ліків, наркотиків, отрут). Крім цього, запальні процеси в печінці можуть мати автоімунний характер.

Проблема гепатитів є дуже актуальною зважаючи на широке поширення цієї недуги серед людей, частим безсимптомним його перебігом та високим ризиком зараження (це стосується інфекційних гепатитів). Крім того, особливу серйозність цієї проблеми додає ще й той факт, що тривалий запальне захворювання печінки може закінчитися розвитком незворотних фіброзних змін в органі і вираженою печінковою недостатністю , яка практично не піддається лікуванню.

Різновиди гепатиту


В залежності від причини захворювання виділяють наступні види гепатитів :

  • Інфекційні або вірусні . Існує п'ять основних типів вірусів гепатиту (A, B, C, D і E), які можуть викликати запалення печінки. Крім того, гепатит може бути одним із проявів інших інфекційних захворювань — цитомегаловірусної інфекції , епідемічного паротиту , краснухи та ін.
  • Токсичні . До них відносять лікарські, алкогольні та країни, що розвиваються при отруєннях промисловими і рослинними отрутами гепатити. Серед ліків особливої ​​гепатотоксичностью мають протитуберкульозні , противірусні, сульфаніламідні препарати, антибіотики , жарознижуючі засоби (парацетамол, ібупрофен), протисудомні і протипухлинні ліки.
  • Аутоімунні , при яких з невідомих медицині причин імунна система починає атакувати власні гепатоцити (клітини печінки).

В залежності від особливостей перебігу також виділяють дві форми захворювання :

  • Гострий гепатит. Розвивається раптово, супроводжується симптомами інтоксикації, підвищеною температурою тіла, жовтяницею (але не завжди). За таким сценарієм розвивається більшість вірусних гепатитів і токсичний гепатит, викликаний отруєнням якимись сильними отрутами. Якщо своєчасно хворий пройде необхідне лікування, після гострого захворювання в більшості випадків настає одужання.
  • Хронічний гепатит. Він може бути наслідком гострого вірусного гепатиту, аутоімунних процесів, результатом зловживання алкоголем або тривалого лікування гепатотоксичними ліками. Крім того, вірусні гепатити B і C можуть розвиватися відразу як первинне хронічне захворювання. Протікає хронічний гепатит, як правило, без виражених симптомів, тому досить часто діагностується, коли в печінці вже є серйозні пошкодження.

Що відбувається при гепатиті?


Механізм розвитку інфекційних і неінфекційних гепатитів дещо відрізняється. При вірусному гепатиті Б віруси впроваджуються в клітини печінки і змінюють набір білкових структур на їх поверхні, тому імунна система починає вбивати гепатоцити. Чим в більшу кількість клітин впроваджені віруси, тим більше значне пошкодження печінки виникає. Далі нормальна паренхіма печінки заміщується сполучною тканиною, тобто ускладнює гепатит цироз. При цьому не може не страждати функція органу. Найпомітніше порушується дезинтоксикационная здатність печінки, внаслідок чого в організмі накопичується білірубін та інші токсичні речовини.


Гепатит C розвивається дещо по іншому механізму: віруси ушкоджують гепатоцити самостійно, тому при цій недузі фіброзні зміни в печінці з'являються швидше, і в рази підвищується ризик виникнення раку. При токсичному гепатиті, викликаному сильними отрутами, ураження печінки може бути фульмінантні, що супроводжується масивним некрозом органу.

Лікарські гепатити також мають різні механізми розвитку, оскільки у кожного ліки своє особливе дію. Наприклад, одні блокують ферменти і порушують біохімічні процеси, що відбуваються в гепатоцитах, інші пошкоджують клітинну мембрану і внутрішньоклітинні структури (мітохондрії) і т.д.

При хронічному алкоголізмі спочатку розвивається жирова дистрофія печінки, а вже на наступному етапі — гепатит. Крім того, ацетальдегід (продукт метаболізму етанолу) має виражену токсичну дію на гепатоцити, тому якщо його багато утворюється, наприклад, при сильному отруєнні алкоголем, може розвинутися некроз органу.

Чи можна заразитися гепатитом?

Заразним є тільки вірусний гепатит. Причому інфікуватися їм можна різними шляхами:

  • Через брудні руки, посуд, забруднену воду і продукти. Так передаетсягепатіт A і E.
  • Через контакт з кров'ю хворого. У цьому плані небезпечні багато медичних і стоматологічні маніпуляції, процедури манікюру, педикюру, татуажу, пірсингу, ін'єкційне вживання наркотиків і т.п. Цей шлях передачі характерний для вірусних гепатитів B, C, D.
  • Статевим шляхом. Сперма і вагінальні виділення хворих гепатитом B, C, D також можуть містити віруси. Особливо високий ризик зараження при гомосексуальних стосунках.


Симптоми гепатиту

Перші ознаки гострого гепатиту:

  • Підвищення температури тіла.
  • Хворобливість і тяжкість в правому підребер'ї.
  • Желтушность шкіри і очей.
  • Знебарвлення калу.
  • Шкіряний свербіж.
  • Нудота.
  • Потемніння сечі.
  • Виражена слабкість.

Однак варто зазначити, що наявність цих ознак не обов'язково. У легких випадках захворювання може початися непомітно для хворого — просто як легке нездужання.

Хронічні гепатити протікають безсимптомно набагато частіше, ніж гострі . Хворі часто дізнаються про захворювання в процесі якихось планових обстежень. Якщо ж симптоми є, то вони зазвичай невиражені і неспецифічні. Так, хворих може турбувати:

  • Відчуття тяжкості і розпирання в правому боці, що посилюється після їди.
  • Схильність до здуття живота.
  • Періодична нудота.
  • Погіршення апетиту.
  • Підвищена стомлюваність.

При виникненні описаних симптомів необхідно звертатися до терапевта, інфекціоніста або гепатолога.

Діагностика гепатиту

Для діагностики гепатиту і виявлення його причини хворому необхідно провести комплексне обстеження:

  • Клінічний огляд (лікар може виявити збільшення печінки, зміна кольору шкіри і слизових).
  • УЗД органів живота .
  • лабораторний аналіз на гепатит. При підозрі на вірусні гепатити необхідно шукати в крові маркери гепатитів. Для цього застосовуються два методу — ПЛР , ІФА . При підозрі на аутоімунне запалення печінки шукають антитіла до клітинних структур гепатоцитів (ядру, микросомам, антигенів плазматичної мембрани і т.д.).
  • Біохімічне дослідження крові , яке дає можливість виявити ознаки порушення функції органу і руйнування його клітин. Хворому проводять аналіз на так звані печінкові проби (АЛТ, АСТ, загальний, прямий і непрямий білірубін , лужну фосфатазу, білки).
  • Біопсія печінки . Цей діагностичний метод дозволяє точно оцінити стан печінки (чи є ознаки запалення, склерозування і т.д.).

Принципи лікування

У лікуванні будь-якого гепатит важливі три моменти: правильно підібрана медикаментозна терапії, дієта і відмова від всіх шкідливих для здоров'я звичок.

Медикаментозне лікування переслідує дві мети:

  • Усунути причину недуги.
  • Відновити функцію печінки і попередити подальше пошкодження органу.


Терапія, призначена для виконання першого пункту, визначається етіологією гепатиту:

  • якщо доведена вірусна природа недуги, хворому призначають противірусні препарати і інтерферони;
  • якщо токсична — специфічні антидоти, сорбенти, дезінтоксикаційну терапію;
  • якщо аутоиммунная — глюкокортикоїди.

Для відновлення функції печінки і захисту органу від шкідливих впливів призначають гепатопротектори. Таких препаратів існує велика кількість, активним компонентом в них може бути одне з наступних речовин:

  • Силімарин, що отримується з розторопші плямистої. Ця речовина зупиняє процеси перекисного окислення і руйнування гепатоцитів.
  • Есенціальним фосфоліпіди, які є елементами клітинних мембран гепатоцитів, сприяють їх відновленню та нормалізації метаболічних процесів в клітинах печінки.
  • Орнитин. Він захищає не тільки клітини печення, а й очищає організм від токсинів.
  • Лецитин (це також фосфолипид).
  • Адеметионин — похідне від амінокислоти метіонін речовина, яке нормалізує біохімічні процеси, що відбуваються в печінці.

Дієта при гепатиті

Основні правила дієти, показаної при гепатитах :


  • Повна відмова від алкоголю.
  • Зведення до мінімуму вживання тваринних жирів (м'ясо і риба тільки нежирних сортів, молочні продукти знежирені).
  • Транс-жири, що містяться в маргаринах, спредах, майонези і інших подібних продуктах, а також копченості, соління, гострі спеції, часник вживати не можна.
  • Збагачення раціону овочами і фруктами як в сиром, так і термічно обробленому вигляді. Особливо корисні яблука, гарбуз, кабачки, моркву. Супи найкраще варити на овочевому бульйоні.
  • З овочів можна вживати наступні: щавель, гриби, гострі салати, кукурудзу, шпинат, редьку.
  • У раціоні обов'язково повинен бути знежирений сир, кефір , кисле молоко.
  • Можна балувати себе корисними солодощами в помірних кількостях. До таких солодощів відноситься мед, сухофрукти, натуральний мармелад.
  • Серед каш перевагу необхідно віддавати рису, гречки, вівсянки.
  • Кава і какао краще замінити трав'яними чаями, компотами, морсами.

Страви повинні бути вареними, приготованими на пару, запеченими без скоринки. Вживати їжу слід часто, але потроху.

Після гепатиту також важливо дотримуватися дієти, оскільки для повного відновлення печінки необхідний час.

Профілактика гепатитів


Основні заходи профілактики вірусних гепатитів :

  • Щеплення від гепатиту B (від гепатиту A перед виїздом в регіони з високою захворюваністю цією інфекцією).
  • Чисті руки, їжа, вода.
  • захищені статеві стосунки.
  • Акуратне поводження з кров'ю і виділеннями хворих парентеральними гепатитами (B, C, D).

Ну а для попередження розвитку неінфекційних гепатитів важливо приймати ліки тільки за призначенням лікаря, вести здоровий спосіб життя, бути уважним з промисловими отрутами, грибами, отруйними рослинами.

Зубкова Ольга Сергіївна, медичний оглядач, лікар-епідеміолог

Читайте также:

Пожалуйста, не занимайтесь самолечением!
При симпотмах заболевания - обратитесь к врачу.