Кір краснуха скарлатина вітряна віспа

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ ЗАПОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС ТЕОРЕТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Кількість годин: 2

1. Скарлатина. Визначення. Етіологія. Епідеміологія. Патогенез. Клінічна картина. Ускладнення. Діагностика. Лікування.

2. Кір. Визначення. Етіологія. Епідеміологія. Патогенез. Клінічна картина. Клінічні форми кору. Ускладнення. Діагностика. Лікування. Профілактика.

3. Краснуха. Етіологія. Епідеміологія. Патогенез. Клінічна картина. Ускладнення. Лікування. Профілактика.

4. Вітряна віспа. Етіологія. Епідеміологія. Патогенез. Клінічні форми. Ускладнення. Лікування. Профілактика.

5. Епідемічний паротит. Визначення. Етіологія. Епідеміологія. Патогенез. Клінічні форми. Ускладнення. Діагностика. Лікування.

Література:Педіатрія / За ред.. С.К. Ткаченко, Р.І. Поцюрко. – К.: Здоров’я, 2003.

Додаткова:Интенсивная терапия в педиатрии. Практическое руководство / Под ред. В.А. Михельсона. – М., 2003.

Майданник В.Г. Педиатрия: ученик. – К., 1999.

Петрушина А.Д. Неотложные состояния

у детей. – М., 2001.

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

Дидактична: засвоїти поняття про скарлатину, кір, краснуху, вітряну віспу, епідемічний паротит.

Виховна:виховати у студентів відчуття поваги, співчуття, доброти до дітей з патологією.

Скарлатина. Визначення. Етіологія. Епідеміологія. Патогенез. Клінічна картина. Ускладнення. Діагностика. Лікування

Скарлатина — гостра інфекційна хвороба, спричинена гемолітичним стрептококом, характеризується гарячкою, загальною інтоксикацією, тонзилітом і дрібноточковою висипкою з наступним пластинчастим лущенням.

Етіологія. Збудник скарлатини — β-гемолітичний стрептокок групи А, виділяє екзотоксин. Відомо 80 серологічних серотипів цього стрептокока. Кожен із них може спричинити не лише скарлатину, але й бешиху, гострий тонзиліт, інші клінічні форми стрептококової інфекції.

Епідеміологія. Скарлатина — типова антропонозна інфекція. Джерелом її є тільки людина, хвора на скарлатину або іншу форму стрептококової інфекції, а також носії (здоровий або реконвалесцент). Найбільш небезпечними є хворі з ураженням носа, ротової частини глотки, а також особи із атиповими і стертими формами хвороби. Основний шлях передавання інфекції — краплинний. Інтен­сивність поширення стрептокока підвищується під час кашлю, чхання, внаслідок тісного і тривалого перебування в колективі, де зосереджене джерело інфекції. Контактно-побутовий шлях передавання інфекції — через іграшки, предмети по­буту — спостерігають переважно в дитячих дошкільних закладах. Можливе пере­давання інфекційного збудника аліментарним шляхом — через молоко, молочні продукти. Сприйнятливість до стрептокока найвища в дітей (3—8 років) і в осіб молодого віку. Вона визначається ступенем напруженості антитоксичного імуні­тету. Діти перших 3—6 міс. життя на скарлатину майже не хворіють, у їхній крові виявляють високий титр стрептококового антитоксину, успадкованого від матері. Хворіють більше взимку, менше влітку, періодичність підвищення показника за­хворюваності кожні 5—7 років.

Клінічна картина. Для скарлатини характерна чітка циклічність. У пере­бігу хвороби розрізняють 4 періоди: інкубаційний, початковий, висипання і ре­конвалесценції.

Інкубаційний період триває від декількох годин до 7 днів, частіше 2—4 дні. Початковий період охоплює проміжок часу від перших симптомів хвороби до появи висипки, він триває 1—2 доби. Основні синдроми цього періоду — інток­сикація і гострий тонзиліт. Для синдрому інтоксикації характерні підвищення температури тіла, порушення загального стану, біль голови, блювання, тахікардія. Синдром гострого тонзиліту в початковий період характеризується болем у глот­ці під час ковтання, обмеженою гіперемією слизової оболонки піднебінних миг­даликів і м'якого піднебіння, інколи дрібноточковою енантемою на м'якому під­небінні і збільшенням регіонарних кутощелепних, болючих під час пальпації, лімфовузлів. Гострий тонзиліт може бути катаральним, лакунарним або фоліку­лярним.

Період висипання починається з появи висипки на шкірі і триває 4—5 днів. У цей період можна виділити дві стадії — розпалу і згасання. Стадія розпалу характеризується максимально вираженими симптома­ми інтоксикації, найбільш яскравими змінами в ротовій частині глотки, на шкірі, у лімфовузлах, тривалість — 1—2 дні. Стадія згасання триває 3—4 дні, характери­зується поступовим зменшенням вираженості симптомів.

Клінічно період висипання характеризується трьома синдромами: інтоксика­ційним, гострого тонзиліту й екзантеми. Синдром інтоксикації характеризується підвищеною температурою тіла, нудотою, блюванням, болем голови. Підвищена температура тіла упродовж 1—2 діб може бути єдиним проявом інтоксикації. Тон­зиліт спостерігають практично у всіх хворих. Перебіг гострий з гіпертрофією і гіперемією мигдаликів, яка охоплює не лише мигдалики, а й дужки, язичок, м'яке піднебіння, задню стінку глотки. Гострий тонзиліт може бути катаральним, лаку­нарним або фолікулярним. Збільшуються регіонарні кутощелепні лімфовузли, вони болючі під час пальпації.

Висипка з'являється зазвичай у перші 2 дні хвороби. Висипка дрібноточкова, дрібні розеоли (розміром 1—2 мм) розташовані на близькій відстані одна від од­ної. У перші дні хвороби висипання яскраво-червоного кольору, рясне. Переваж­на локалізація на згинальній поверхні кінцівок, у складках шиї, живота, бічних поверхнях грудей, внутрішніх і задніх поверхнях стегон та гомілок. У згинальних складках висипання рясне, яскравіше, довше зберігається, розташоване на гіперемованому тлі шкіри. Інколи можна спостерігати міліарну висипку у вигляді дрібних, як головка булавки, пухирців, наповнених каламутною рідиною. При тяжких формах скарлатини висипка часто буває геморагічною. На згинах можна бачити багато дрібноточкових крововиливів — це симптом складки (Пастіа). Типовим для гострого періоду скарлатини є зовнішній вигляд хворого — блідий носо-губний трикутник. Для скарлатини характерні зміни язика. У 1-й день хво­роби він густо обкладений білуватим нальотом, на 2—3-й день починає очищува­тися і з 4-го дня стає яскраво-червоним, сосочки гіпертрофуються — "малино­вий" язик. Зміни з боку інших органів і систем у гострий період слабо виражені. Можливі порушення серцево-судинної системи: приглушені тони серця, тахікар­дія, підвищений артеріальний тиск.

Період реконвалесценції починається з 2-го тижня хвороби і триває 1,5— 2 тиж. У деяких дітей помітні залишкові зміни на шкірі (лущення) і "малиновий" язик. Для скарлатини характерне пластинчасте лущення на долонях і підошвах. За тяжкістю типові форми скарлатини поділяють на легкі, середньої тяжкості і тяжкі.

Легкі форми зустрічаються найчастіше, характеризуються слабовираженими симптомами інтоксикації, помірними змінами в ротовій частині глотки у вигляді катарального тонзиліту. Температура тіла субфебрильна, стан дітей задовільний. Можливі короткочасний біль голови, нездужання, біль у глотці під час ковтання, блювання. Висип нерясний, неяскравий, зникає до 3—4-го дня хвороби. Зміни в ротовій частині глотки зберігаються упродовж 4—5 днів.

Скарлатина середньої тяжкості характеризується значною інтоксикацією, підвищеною температурою тіла до 38,6—39 °С, повторним блюванням. Розви­вається лакунарний або фолікулярний тонзиліт з яскраво-червоною гіперемією. На слизовій оболонці м'якого піднебіння можлива точкова енантема. Дрібноточ­кова висипка яскрава, рясна, на гіперемованому тлі шкіри, триває 5—6 днів. У всіх хворих спостерігають тахікардію, приглушеність І тону.

Тяжка форма перебігає з різко вираженими симптомами інтоксикації (ток­сична форма) або з тяжкими септичними ураженнями (септична форма). Поєд­нання початкових токсичних симптомів і септичних процесів спричинює токсикосептичну скарлатину.

Токсична форма скарлатини розвивається бурхливо і характеризується різко вираженими симптомами інтоксикації. Температура тіла підвищується до 40 °С і вище, спостерігають біль голови, повторне блювання, збудження, марення, не­притомність, судоми. Висипка яскрава на гіперемованому тлі шкіри, часто з ге­морагіями. Швидко розвиваються симптоми ураження серцево-судинної систе­ми. Уже в 1-у добу хвороби можливий розвиток інфекційно-токсичного шоку.

Септична форма скарлатини характеризується розвитком тяжких запальних і гнійно-некротичних змін. Некрози можливі не тільки на мигдаликах, але й на дужках, язичку. Розвивається гнійний лімфаденіт передніх шийних лімфовузлів із залученням у процес прилеглої клітковини (аденофлегмона).

Екстрабукальна, або екстрафарингеальна, скарлатина (опікова, ранова, після­пологова) вирізняється коротшим інкубаційним періодом, яскравою дрібноточковою висипкою, яка з'являється довкола воріт інфекції і більш насичена саме в цих місцях.

Ускладнення скарлатини поділяються на специфічні і неспецифічні. Спе­цифічні ускладнення, зумовлені стрептококом, поділяються на септичні й алергійні. До септичних ускладнень належать: гострий тонзиліт (у ранні терміни тіль­ки некротичний, у пізні — будь-якого характеру); лімфаденіт гнійний у ранні терміни, отит, мастоїдит, сепсис тощо. Алергійні ускладнення проявляються синовітом, інфекційно-алергійним міокардитом, гломерулонефритом, ревматизмом. Неспецифічні ускладнення зумовлені іншим етіологічним чинником (стафілоко­ком, пневмококом).

За термінами виникнення ускладнення поділяють на ранні (розвиваються на 1-му тижні хвороби) і пізні (на 2-му тижні й пізніше). Ранні ускладнення можуть бути токсичними, септичними, рідше — алергійними, пізні — переважно алергій­ні, проте можуть бути і септичними.

Діагностика. Скарлатину діагностують на підставі клініко-епідеміологічних даних. Анамнез хвороби і об'єктивний огляд дають можливість виявити всі типові для скарлатини симптоми. Епідеміологічні відомості про наявність в ото­ченні дитини хворих на скарлатину або інші хвороби стрептококової етіології значно допомагають діагностувати скарлатину. У сучасних умовах використову­ють класичний метод лабораторної діагностики — бактеріологічний, за допомо­гою якого можна виявити гемолітичний стрептокок у будь-якому вогнищі ура­ження. Допомагає в діагностиці гематологічний метод (у крові лейкоцитоз, нейтрофільоз, збільшена ШОЕ).

Лікування комплексне, етіопатогенетичне, можна проводити як у лікарні, так і в домашніх умовах. Госпіталізують хворого за клінічними, епідеміологічни­ми і віковими показаннями. Режим — ліжковий. Дієта відповідно до віку. Антибіотикотерапія обов'язкова для всіх хворих на скарлатину незалежно від віку. При легких формах найефективнішим є пеніцилін внутрішньом'язово, внутрішньо­венно чи перорально. При тяжких формах призначають дезінтоксикаційну, гіпосенсибілізувальну терапію.

Профілактика. Основними профілактичними заходами є раннє виявлен­ня та усунення джерела інфекції. Виписують із лікарні на 10-й день від початку хвороби. Реконвалесценти, які відвідують дитячі дошкільні заклади і перші два класи школи, залишаються на карантині ще протягом 12 днів. Такі самі терміни ізоляції (22 дні) поширюються і на хворих на тонзиліт з вогнища скарлатини. Для профілактики у вогнищі проводять поточну й остаточну дезінфекцію (в день реє­страції одужання) силами родичів. Якщо хворі на скарлатину діти дошкільного віку контактували з учнями 1—2 класів, установлюють карантин на 7 днів з мо­менту ізоляції хворого. Одночасно проводять медичний огляд, обстеження на стрептокок, ізолюють хворих і носіїв стрептокока з наступною санацією. У місцях масового скупчення дітей провітрюють приміщення, проводять вологе прибиран­ня, УФ опромінення.

ВНИМАНИЕ! САЙТ ЛЕКЦИИ.ОРГ проводит недельный опрос. ПРИМИТЕ УЧАСТИЕ. ВСЕГО 1 МИНУТА.

1.На 5-й день захворювання у дитини посилився кашель, нежить, з’явився плямисто-папульозний висип за вухами з поступовим впродовж кількох днів розповсюдженням на тулуб та кінцівки. Ці симптоми дозволяють запідозрити:

C Ексудативно-катаральний діатез

E Менінгококову інфекцію

2.Хто не може бути джерелом інфекції у разі скарлатини?

B Хворий на скарлатину.

C Хворий на стрептококцемію.

D Хворий на ангіну.

E Хворий на стрептококовий назофарингіт.

3Ви дільнична медсестра. На прийомі дитина 5 років. З анамнезу: захворіла гостро, t(до 38,5(С, кашель, нежить, сльозотеча, світлобоязнь. При огляді на слизовій оболонці щік проти кутніх зубів – дрібні білуваті цятки. Лікарем діагностовано кір. Яке ускладнення є найчастішим при кору?

C Гнійний бронхит

4.Збудником скарлатини є?

A *Бета-гемолітичний стрептокок групи А

B Паличка Борде-Жангу

C Фільтруючий вірус

D Золотистий стафілокок

5.Скільки днів триває карантин у вогнищі вітряної віспи?

6.Яке дитяче інфекційне захворювання характеризується плямисто-папульозним висипом на незмінному тлі шкіри, що висипає етапно: 1й день – обличчя та шия, 2й день – тулуб, 3й день – кінцівки?

D Червона висипка

7.Термін ізоляції хворого при скарлатині

E 4 краплі перорально

8.Яке з вказаних ускладнень скарлатини заставляє провести контроль сечі?

9.Які обстеження потрібно провести для лікування стрептококової ангіни?

B посів крові на стерильність

C серологічне дослідження крові

D загальний аналіз крові

10.Для якого захворювання є характерним збільшення задньошийних і потиличних лімфовузлів, плямисто-папульозний висип на шкірі:

E менінгококова інфекція

11.Чим потрібно змащувати везикули при вітряній віспі?

A *розчином діамантового зеленого

C вазеліновою олією

D розчином перманганату калію

E спиртовим розчином йоду

12.Для якого захворювання характерна етапність висипки?

13.Назвіть термін вакцинації проти кору

14.Назвіть термін вакцинації проти червоної висипки [краснухи]

15.У дитини спостерігається дрібноточковий висип, палаючий зів, білий дермографізм. Виберіть симптом, що підтвердить діагноз скарлатини.

A *Блідий трикутник Філатова

B Плями Філатова - Копліка

C Збільшення потиличних лімфовузлів

D Енантема на піднебінні

E Фібринозні плівки на мигдаликах

16.При огляді у дитини 4 років відмічається сухий кашель, нежить, кон’юнктивіт, температура 37,8 0 С. Ви запідозрили кір, оскільки дитина контактна по даному захворюванню. Які симптоми підтвердять ваш діагноз.

A *Плями Бельського – Філатова - Копліка

C Язва на вуздечці язика

E “Географічний” язик

17.Дитина народилася від першої вагітності з вагою 2.800 г. При народженні виявлені множинні вади розвитку: мікроцефалія, катаракта, глухота, вроджена вада серця. Матері 16 років. В перші тижні вагітності перенесла гостре інфекційне захворювання. Яке інфекційне захворювання матері стало найбільш вірогідною причиною даної патології новонародженої дитини?

E Менінгококова інфекція

18.Визначте збудника краснухи:

A *РНК-вміщуючий вірус

B Паличка Лефлера

C Бета-гемолітичний стрептокок

D Паличка Борде-Жангу

19.Вказати метод введення та дозу корової вакцини для проведення профілактичного щеплення:

20.У 6 летнего ребенка повысилась температура тела до 37,7 0С, на коже живота, спины, конечностей, волосистой части головы появилась сыпь в виде мелких пятен. Через несколько часов эти элементы превратились в папулы и пузырьки с гиперемией вокруг. О каком заболевании можно думать?

A * Ветряная оспа

21.Скільки днів триває інкубаційний період у імунізованих дітей у разі кору?

22.Вкажіть характер висипу при кору:

23.У дитини на 2-му тижні захворювання спостерігається пластинчасте лущення на долонях. Для якого захворювання це характерно?

C Вітряної віспи

24.Який характер буде мати висипка на тілі, якщо у хворого діагностуються плями Філатова - Копліка - Бельського на слизовій оболонці щік?

A *Плямисто-папульозна висипка, яка з’являється за вухами в перший день висипання.

B Дрібно-точковий червоний висип, який з’являється одномоментно в 1 день захворювання.

C Плямисті елементи, які з’являються разом з симптомом збільшення задньошийних лімфатичних вузлів

D Геморагічний висип на тулубі та кінцівках

E Великі пухирі наповнені серозною рідиною

25.У дитини 5 років в 1-й день захворювання діагностується скарлатина, виражена блідість носогубного трикутника. Які клінічні прояви можна ще виявити?

A *Палаючий зів, дрібноточковий висип на гіперемійованому фоні шкіри

B Висип геморагічного характеру, зірчастої форми.

C Плями Філатова-Копліка на слизовій оболонці рота.

D Везикульозний висип на волосистій частині голови

E Пустульозний висип

26.Визначте, який характер висипу притаманний для кору:

A плямисто-папульозний поетапний

B дрібноточковий одномоментний

D геморагічний зіркоподібний

27.У дитині на шкірі тулуба, кінцівок, волосистій частині голови поліморфний висип в вигляді папул, везикул, кірочок характерний для:

A * Вітряна віспа

28.На яке захворювання вказують такі симптоми, як збільшення потиличних лімфовузлів, плямисто-папульозний висип на шкірі?

29.“Малиновий язик” є симптомом при такому захворюванні:

30.При якому захворюванні спостерігається симптом Філатова-Бельського-Копліка?

E менінгококова інфекція

31.У дитини віком 1 рік 6 місяців після введення АКДП-вакцини розвинувся анафілактичний шок. Назвіть основну проблему:

A Різке зниження артеріального тиску

B Підвищення температури

C Рідкі випорожнення з домішками слизу

D Зірчастий геморагічний висип

E Виражена гіперемія зіву

32..Дитині 9 років. Скаржиться на підвищену t тіла до 38С, нежить, висип на шкірі. Під час огляду дитина квола, з носу слизисті виділення, зів гіперемійований, збільшені задньошийні, потиличні, біля вушні лімфатичні вузли, на обличчі, спині та кінцівках дрібно плямистий висип рожевого кольору, не схильний до злиття. Який діагноз найбільш вірогідний у даному випадку?

33.Який симптом є патогномонічним для краснухи?

А. Збільшення потиличних лімфовузлів

С. Плями Філатова-Бельського-Копліка

34 .Вы медсестра детского комбината. Вам сооб

щили, что ребенок посещающий группу 3-го года жизни заболел ветряной оспой. Сформулируйте приоритетную проблему.

А.Высокий риск инфицирования контактных

В.Нарушение целостности кожи

С.Нарушение физической мобильности

Д.Высокий риск осложнений

Е.Высокий риск изменения температуры тела

35. Вы участковая медсестра. Ребенок 5 лет заболел корью. В семье имеется младший ребенок 11 месяцев, который не вакцинирован против кори. При планировании сестринских вмешательств по проблеме “Высокий риск инфицирования контактных” с целью повышения специфического иммунитета Вы должны включить в первую очередь:

А. Введение имунноглобулина

В.Термометрия 2 раза в день

С.Наблюдение за характером стула

Д. Проветривание помещения

36.Для специфічної профілактики інфекційних захворювань застосовують:

37.Під час ранкового огляду дітей в дитячому садку медична сестра виявила у дівчинки 5 років підвищену температуру тіла 38 С, висип на шкірі. Викликавши батьків, медична сестра заборонила відвідування дитячого садку без дозволу лікаря. Чи правильні дії медичної сестри?

А. Так, це входить в її обов’язки В. Необхідно викликати швидку допомогу

С. Потрібно дати дитині аспірин

Д. Потрібно негайно призначити лікування

Е. Призначити загальний аналіз крові

38. Дитина 6 місячного віку була в контакті з хворим на кір. Які профілактичні заходи першочергово слід провести медсестрі?

А. Ввести дитині імуноглобулін

В. Вести вакцину одночасно з імуноглобуліном

С. Провести активну імунізацію живою коровою вакциною

Д. Спостерігати за дитиною 17 днів

Е. Спостерігати за дитиною 10 днів

39. Яку вакцину оберете дитині 12-міс віку для щеплення проти кору, краснухи, епідемічного паротиту ?

40.У хворої на кір дитини на 5-й день від початку хвороби з’явився “гавкаючий” кашель, охриплість голосу задишка інспіраторного характеру, неспокій. Яке з ускладнень кору приєдналося в даному випадку ?

А. Гострий стенозуючий ларинготрахеїт

С. Обструктивний бронхіт

Д. Стороннє тіло дихальних шляхів

41. У дитини 8 р. t -37,4С, дрібноплямистий блідо-рожевий висип переважно на розгинальних поверхнях кінцівок, спині, сідницях, збільшені потиличні та задньошийні лімфатичні вузли. Ці проблемивказують на:

Е. Вітряну віспу

42.На шкірі тулуба, волосяній частині голови – висипу вигляді “крапель роси”. При якому захворюванні спостерігається такі висип ?

А. вітряна віспа

43. У дитячому садку випадок кору . Ви м/с ДДЗ, який карантин встановите ?

Е. не встановлюється

44.Який характерний симптом спостерігають на

3-й день висипу у разі захворювання на вітряну

А. поліморфізм висипу

Д. плями Філатова- Копліка – Бельського

Е. симптом Керніга

45. Коли потрібно відвідати дитину після щеплення проти кору:

А. через 9 – 11 днів

46.Існуюча проблема у дитини 4 р., яка хворіє на вітряну віспу:

А. свербіж шкіри

С. порушення дихання

Е. зниження апетиту

47.Першочерговими заходами у вогнищі корової інфекції мають бути :

В.подання термінового повідомлення

С.проведення заключної дезінфекції

Д.щеплення по епідемічним показанням

48.Визначить етіологію вітряної віспи :

С.паличка Борде – Жангу

Е. В – гемолітичний стрептокок групи А

49.Найбільш частим ускладненням кору в продормальному періоді є :

50 Реконвалесцентів при вітряній віспі виписують

А. через 5 днів з моменту появи останніх елементів висипу

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Краснуха, скарлатина, вітряна віспа

Краснуха — гостра інфекційна хвороба, яка характеризується незначною або помірною інтоксикацією, дрібним плямисто-папульозним висипом та лімфаденопатією. Краснуха в минулому вважалася однією з найлегших інфекційних хвороб і становила інтерес лише з точки зору диференціальної діагностики з кором. Останнім часом цю інфекцію розглядають також у зв'язку з встановленням її ролі у виникненні природжених вад розвитку. Етіологія. Збудник краснухи — вірус з групи міксовірусів, містить РНК. Досить стійкий у навколишньому середовищі, може зберігатися при кімнатній температурі та висушуванні. При ультрафіолетовому опроміненні відразу гине. Чутливий до дії хімічних речовин та високої температури. Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора людина. Найбільш заразна вона на 1—2-й день до появи висипу і в перші 5 днів після його появи. Основний шлях передачі краснухи — повітряно-краплинний. Оскільки вірус е в крові, сечі, випорожненнях та має відносну стійкість, припускають можливість передачі краснухи контактним шляхом, а також безпосередньо через кров під час ін'єкцій. Краснуха передається також через плаценту плода від вагітної з клінічне вираженою або безсимптомною формою хвороби. Сприйнятливість дітей до краснухи висока. Хворіють в основному діти від 1 до 10 років. Діти старшого віку та дорослі хворіють рідко. Після перенесеної краснухи залишається стійкий імунітет. Патогенез. Вхідні ворота інфекції — верхні дихальні шляхи (іноді — безпосередньо кров). В епітелії слизових оболонок верхніх дихальних шляхів вірус розмножується, проникає в русло крові, вибірково фіксується лімфоїдною тканиною. Є всі підстави вважати, що до вірусу краснухи особливо чутливі ембріональні тканини. Клініка. Інкубаційний період становить 15—21 день, може тривати до 24 днів. Продромального періоду не буває, або він дуже слабко виражений. Спостерігаються субфебрильне підвищення температури тіла, нездужання, незначний нежить, покашлювання, катаральний кон'юнктивіт. Типовим раннім симптомом краснухи є збільшення задньошийних, потиличних, білявушних та інших лімфатичних вузлів. Цей симптом з'являється за 1—3 дні до висипу і зберігається 10—14 днів. Висип з'являється на обличчі, шиї, поширюючись протягом кількох годин по всьому тілу. Переважна локалізація висипу — розгинальні поверхні кінцівок, спина, сідниці. На обличчі, грудях та животі кількість висипань менша. Елементи висипу при краснусі — рожеві, круглої і овальної форми плями або папули, які дещо піднімаються над шкірою. За величиною вони бувають від макового зернятка до сочевиці. У деяких хворих переважають дрібніші елементи, в інших — більші. Елементи висипу не схильні до злиття. Висип утримується протягом 2—3 днів, безслідно зникає і не залишає пігментації та лущення. У деяких хворих одночасно з висипом на слизових оболонках зіва та м'якого піднебіння з'являється дрібноплямиста енантема. Катаральні явища, які виникли у продромальному періоді, не посилюються. Самопочуття, як правило, не погіршується. Висип супроводжується субфебрильним, рідше — значнішим (38°С -39°С) підвищенням температури тіла. У деяких хворих протягом усього часу хвороби температура тіла може і не підвищуватися. Тяжко переносять краснуху дорослі. У них часто спостерігаються явища загальної інтоксикації (головний біль, слабкість, втрата апетиту), біль у м'язах, особливо шийних, у суглобах, помірно або інтенсивно виражені катаральні явища з боку верхніх дихальних шляхів та кон'юнктив. Температура тіла може досягати 39 ° С. Висип рясний і має схильність до злиття. Такий перебіг краснухи буває іноді і у дітей. Внутрішньоутробне зараження в початкові строки вагітності (перші 2—3 міс) нерідко веде до порушень ембріогенезу та розвитку виродливості (мікроцефалія, гідроцефалія, катаракта, глухота, ретинопатія, глаукома, пороки серця, зміни в будові скелета). Різноманітні форми ембріопатій можуть комбінуватися (природжений синдром краснухи). При зараженні краснухою після завершення ембріогенезу розвиваються фетопатіі: гепатит, ураження легень, тромбоцитопенічна пурпура, анемія та ін. У разі зараження плода наприкінці вагітності може народитися хвора на краснуху дитина. Хвороба в таких випадках має затяжний характер, тривалим є вірусоносійство. Ускладнення. Спостерігаються артропатія, яка характеризується сильним больовим синдромом і появою внутрішньо-суглобових випотівань; енцефаліт, енцефаломієліт, поліневрит. Неврологічні ускладнення розвиваються при краснусі в період згасання висипу. Надзвичайно рідко бувають при краснусі отит, пневмонія, гломерулонефрит та інші ускладнення. Діагноз краснухи встановлюють на основі типової клінічної картини та даних епідеміологічного анамнезу. Специфічні лабораторні методи діагностики (вірусологічні та серологічні) не дуже поширені через їхню трудомісткість. Певне діагностичне значення має загальний аналіз крові. При краснусі на самому початку хвороби спостерігається незначний нейтрофільний лейкоцитоз, а в період висипу — нормальна кількість лейкоцитів або лейкопенія, лімфоцитоз, поява плазматичних клітин. Необхідно виключити інші захворювання, які супроводяться висипом (кір, скарлатина, ентеровірусна екзантема, медикаментозна хвороба) та збільшенням лімфатичних вузлів (інфекційний мононуклеоз). Лікування. Хворий на краснуху повинен дотримуватися постільного режиму до повної ліквідації клінічних симптомів хвороби. При легкій формі краснухи медикаментозну терапію не застосовують Клінічні прояви хвороби є основою для призначення симптоматичних засобів (жарознижувальні, анальгетики, протизапальні, десенсибілізуючі та ін). При ускладненнях проводять відповідне лікування. Профілактика краснухи полягає в ізоляції хворих до 5-го дня від моменту висипань. Дезинфекцію не роблять. Дітей, які були в контакті з хворим, не ізолюють. Слід оберігати вагітних жінок, які не хворіли на краснуху, від спілкування з тими, хто захворів. Вважають, що захворювання жінки в перші місяці вагітності лабораторне підтвердженою краснухою є показанням для припинення вагітності у зв'язку з великим ризиком ембріопатії. Введення імуноглобуліну з метою профілактики краснухи у контактних з хворим (дітей та дорослих) не є ефективним. Питання про масову вакцинацію проти краснухи в нашій країні ще не вирішене, хоча одержано вакцинальні штами вірусу краснухи, які мають високу імунологічну активність (жива атенуйована вакцина проти краснухи). Виготовлено також асоційовану вакцину проти кору, паротиту та краснухи Скарлатина — гостре інфекційне захворювання переважно дитячого віку, яке характеризується явищами загальної інтоксикації, ангіною, регіонарним лімфаденітом, дрібноточковим висипом та наступним пластинчастим лущенням. Етіологія. Збудник скарлатини — бета-гемолітичний стрептокок групи А. Відомо 46 серологічних типів цього стрептокока. Кожен з них може спричинити скарлатину. Антитіла, які утворюються в організмі після перенесеної скарлатини у відповідь на дію токсину, зв'язують токсини стрептокока всіх типів (поліспецифічний антитоксичний імунітет); антибактеріальні антитіла виробляються тільки проти того типу стрептокока, який викликав захворювання (моноспецифічний антибактеріальний імунітет). Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворий на скарлатину, контагіозний з моменту захворювання до 22-го дня від початку хвороби, а також хворий (дитина або дорослий), в якого е інша стрептококова хвороба (ангіна, назофарингіт, стрептодермія, бешиха та ін.). Основний шлях передачі скарлатини — повітряно-краплинний. Певну роль при поширенні скарлатини відіграє передавання інфекції контактним шляхом — через третю особу та через предмети, яких торкався хворий. Бувають також харчові спалахи скарлатини — через молоко, холодець тощо. Найбільше випадків захворювання скарлатиною спостерігається серед дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Діти першого року життя і після 15-річного віку на скарлатину хворіють рідко. Індекс контагіозності при скарлатині становить 0,4. Патогенез. Вхідні ворота інфекції — піднебінні мигдалики, а також пошкоджена шкіра або слизові оболонки іншої ділянки (опікова, ранова, післяродова скарлатина і т. д.). Скарлатинозний стрептокок розмножується в ділянці вхідних воріт інфекції, виділяє токсин, який всмоктується в кров і зумовлює загальнотоксичні симптоми (головний біль, блювання, підвищення температури тіла тощо), ураження вегетативної нервової системи (спочатку симпатичної, а потім парасимпатичної частини). З дією токсину пов'язуються зміни шкіри (висипання) та язика. Септична дія скарлатинозного стрептокока проявляється виникненням на місці втілення інфекції первинного вогнища запалення (ангіна) та гнійними ускладненнями, які розвиваються при певних несприятливих умовах. Продукти розпаду стрептокока мають алергічну дію, що сприяє розвитку алергічних ускладнень. Подібні реферати з розділу "Медицина" Читайте также: Синдром токсического шока и менструальная чаша Бактериологическому обследованию на наличие дифтерийных бактерий подлежат Эрадикация хеликобактер пилори кларитромицин К какой группе инфекций относится туляремия Прививка пневмококковая для детей можно ли гулять на улице Пожалуйста, не занимайтесь самолечением! При симпотмах заболевания - обратитесь к врачу.