Как на украинском будет коклюш

Інфекція, частіше виявляється в педіатричній практиці і що виявляється нападами спазматичного кашлю - це коклюш. Імунітет формується після перенесеного захворювання або вакцинації.Однак, трапляються випадки зараження і у дорослих - тому так важливо знати, як передається коклюш.

Епідеміологія

Проведені фахівцями дослідження переконливо довели - збудник коклюшу мікроорганізм Бердетелла, а джерело - вже хвора людина або реконвалісцентов, що є бактеріоносієм.

Палички виділяються в зовнішній простір з повітрям, що видихається - при кашлі, розмові, чханні. Крапельним шляхом вірусні агенти можуть поширюватися і на навколишні предмети, проте, вони не можуть на них тривалий час зберігатися, швидко гинуть.

Повітряно збудник переноситься на величезні відстані, тому ризик зараження є у 100% контактних, навіть просто побували тривалий час в одному приміщенні з інфікованою кашлюку паличкою людиною.

Після проникнення в дихальні структури, бердетелли осідають на тканині і починають активно розмножуватися. Симптоматики загальної інтоксикації при цьому не виникає. Цей період носить назву інкубаційного, і триває близько 3-14 діб.

Потім мікроорганізми починають виділяти токсин, згубний для тканин дихальних структур. Людина відчуває погіршення самопочуття - у нього дере в горлі, піднімається температура, виникає непереборне бажання прокашлятися. У період катаральних проявів передача вірусних агентів не настільки висока, як при розпалі патології.

До фахівців людина звертається, як правило, коли він не може самостійно впоратися з нападами виснажливого кашлю, незважаючи на всі вжиті ним лікувальні заходи. Саме таким шляхом в простір надходять мільйони шкідливих мікроорганізмів - при розмові, чханні, кашлі.

Як і багато респіраторні патології, коклюш характеризується сезонністю. А міні-епідемії виникають кожні 3-4 роки. Однак, завдяки багаторічній імунізації, захворюваність на сьогоднішній момент досить низька.

Характеристики збудника

Бердетелла - коклюшная паличка, відноситься до збудників з респіраторним механізмом передачі. Вона не може проявляти стійкість в навколишньому просторі, а тому швидко втрачає активність під впливом різних негативних факторів, наприклад, високих температур. Згубні для неї і УФ-промені, і сонячне світло.

Саме тому предмети особистої гігієни і побуту вираженою небезпеки не представляють, а санітарного прибирання в кімнатах, де побував хворий, не потрібно.

Одна з обов'язкових умов зараження - тісний контакт з вже хворою людиною. Відстань при контакті ближче 2.5 м. Відбувається вдихання крапельок слизу, насичених бордетелли.

Максимально небезпечний період - перші 3-5 діб спастичного кашлю. Надалі ризик зараження знижується - до кінця другого тижня до 60%, до кінця третього-четвертого тижня - до 15-20%. В цілому, передаватися паличка кашлюку може до п'ятої - шостий тижні від початку одужання.

Зустрічається і бактеріоносійство - стан, коли у людини відсутні яскраві симптоми. Однак, він виділяє небезпечні мікроорганізми. Воно короткочасно і не може являти собою епідемічно серйозну ситуацію. Тоді як атипові форми кашлюку в цьому відношенні більш небезпечні. Нерідко, хворим ставлять невірний діагноз, наприклад, хронічна форма бронхіту і наполегливо намагаються його вилікувати.

У перехворілих кашлюку інфекцією встановлюється стійкий багаторічний імунітет. Але, як і при специфічної вакцинації, збудники коклюшу і паракашлюку, не виключають можливості появи патології в полегшеній формі.

Механізм розвитку

Вхідними воротами для інфекції визнаються структури верхніх дихальних органів. Передається з потоками повітря мікроорганізм заселяє тканини гортані, а потім і бронхів. Цьому активно намагається перешкоджати виділяється клітинами епітелію імуноглобулін класу А. Однак, при його зниженій концентрації, відбувається зараження кашлюк.

У дітей дошкільного віку є функціональна незрілість тканин дихальних структур. Саме тому бердетелли вражають цю вікову категорію населення.

Після прикріплення до клітин епітелію мікроорганізми починають виділяти специфічні токсини - особливі білки, що провокують запальні явища в тканинах. Найбільше негативному впливу піддаються бронхіоли. Коклюшна паличка проникнути всередину клітин не в змозі, тому негативні видозміни мінімальні.

Механізм виникнення специфічної кашлевой діяльності досить вивчений фахівцями, має свої особливості. Спочатку кашлеві позиви провокуються локальним роздратуванням рецепторів тканин дихальних структур токсинами, які виділяються бердетелламі. Потім відбувається приєднання алергічного компонента - через вивільнення білків запалення. На цьому тлі бронхіоли спазмируются, кашель схожий з таким при астматичному бронхіті.

При відсутності адекватних методів лікування, внаслідок частого роздратування волокон блукаючого нерва, в структурах мозку формується вогнище активності - кашлевая діяльність набуває спастичний характер.

Саме наявність вищеописаного центральної ланки призводить до того, що виснажливий кашель може виникнути при будь-якому раздражителе ззовні - наприклад, спалах світла, гучному розмові, емоційному перенапруженні.

Шляхи передачі

Як і багато інші респіраторні інфекції, коклюш має переважно крапельно-повітряний шлях передачі. А оскільки це антропонозное захворювання, то основним джерелом зараження є вже хвора людина.

В епідемічному плані найбільшу небезпеку становлять пацієнти зі стертими, атиповими формами патології. Найчастіше це дорослі люди, у яких коклюш ні вчасно діагностовано і проліковано. При безпосередньому тісному спілкуванні з ними, розмові, збудники інфекції проникають в дихальні органи здорових осіб.

Медицина відкидає такий шлях передачі, як побутовий - через предмети побуту та особисті речі хворих. Мікроорганізми дуже нестійкі до навколишнього середовища, швидко гинуть. У рідкісних випадках можна запідозрити зараження через спільний посуд або поцілунки.

Для контактних носій інфекції заразний з першого ж дня появи негативної симптоматики - і до трьох тижнів після. Оскільки в продромальному періоді людина не відчуває у себе погіршення самопочуття, він продовжує вести звичний спосіб життя, спілкується з людьми, виділяючи зі слиною паличку кашлюку і заражаючи їх.

Ще один доведений фахівцями шлях передачі інфекції - бактеріоносійство. Шкідливі мікроорганізми живуть в організмі людини, виділяються в навколишній простір, однак, погіршення загального самопочуття при цьому не відбувається. Подібна форма передачі коклюшу не надто характерна і не має особливого поширення.

Симптоматики і тактика лікування

Крім самого характерного клінічного прояву - приступообразного виснажливого кашлю, коклюш має і інші симптоми:

підвищення температури до 38.5 градусів і вище;
невмотивована слабкість і підвищена стомлюваність;
в катаральний період - нежить, першіння в горлі, сльозотеча;
до патологічного процесу залучаються практично всі органи дихання - тому симптоматика багато в чому залежить від області поразки кашлюковим токсином - фарингіти, трахеїти, бронхіти.

Відновлювальний період може тривати кілька тижнів і навіть місяців, протягом яких людини продовжує турбувати періодичний кашель.

Тактика лікування коклюшу - етіотропна і патогенетична:

антибіотикотерапія - медикаменти з підгрупи макролідів або цефалоспоринів останнього покоління;
застосування різних седативних, а також протисудомних засобів - для купірування активності кашльового центру;
симптоматичні заходи - полегшення кашлевой діяльності за допомогою протикашльових і муколітичних препаратів;
масаж;
фізіотерапія;
ЛФК - дихальні комплекси в період одужання.

Приймати рішення, де будуть здійснюватися лікувальні заходи - в домашніх умовах або в стаціонарі, повинен тільки фахівець, виходячи з тяжкості стану пацієнта і його вікової категорії.

Кашель при коклюше отличает специфичный неконтролируемый характер. Повторные приступы могут изнурять и изматывать ребенка. Подавлять кашель можно при помощи сиропа КОДЕЛАК ® НЕО.

Узнать больше…

Благоприятный профиль безопасности препаратов КОДЕЛАК ® НЕО позволяет применять их для облегчения приступов сухого кашля у детей разного возраста. Капли КОДЕЛАК ® НЕО можно давать даже малышам с 2 месяцев (после консультации с педиатром).

Подробнее о КОДЕЛАК ® НЕО.

Современные препараты от сухого кашля, такие как КОДЕЛАК ® НЕО, не содержат в своем составе кодеин, не вызывают привыкания и не формируют зависимости. КОДЕЛАК ® НЕО не снижает своей активности даже при длительном применении, например при лечении остаточного кашля после перенесенной простуды.

Подробнее о КОДЕЛАК ® НЕО…

При коклюше приступы кашля у детей могут сопровождаться тошнотой, рвотой, непроизвольным мочеиспусканием; в тяжелых случаях возможна потеря сознания, судороги и нарушение дыхания. Для облегчения состояния и подавления приступов сухого кашля при коклюше могут быть использованы противокашлевые препараты центрального действия на основе бутамирата.

Сироп КОДЕЛАК ® НЕО не содержит сахара. Ванильный аромат, сладковатый вкус и мерная ложечка в комплекте обеспечивают легкость и удобство применения препарата при сухом кашле у детей с 3 лет.

Подробнее …

Противокашлевые препараты производятся в самых разных формах выпуска, таких как капли, сиропы, таблетки, пастилки.

Подробнее…

Коклюш — инфекционное заболевание, которое может длиться несколько месяцев и опасно тяжелыми осложнениями, особенно для детей до года. Повсеместная вакцинация привела к тому, что количество тяжелых форм болезни значимо снизилось, но полностью нейтрализовать бактерию, как это произошло, например, с вирусом оспы, пока не удалось. Как же протекает коклюш, каковы симптомы болезни и чем она опасна? В чем заключаются общие принципы лечения? Ответы на эти вопросы — в нашей статье.

Что такое коклюш и в каких формах может проявиться заболевание?

Коклюш — это бактериальная инфекция, возбудитель которой называется Bordetella Pertussis. Болезнь передается только от человека к человеку и очень заразна: при контакте с заболевшим вероятность заражения у непривитого ребенка — 70–90% [1] . Еще в середине прошлого века, до того как появилась прививка от этого заболевания, смертность грудных детей при коклюше превосходила идентичные показатели дифтерии, кори, скарлатины, полиомиелита и менингита вместе взятых [2] . Массовое введение вакцинации сократило заболеваемость в 150–200 раз и резко снизило смертность. Так, во время эпидемии коклюша 2010 года в США погибло лишь 5 детей [3] .

Попав в организм, возбудитель коклюша поражает слизистую оболочку дыхательных путей. Выделяемый бациллой токсин формирует сильный спазм мелких бронхов. Это раздражает рецепторы дыхательных путей, которые передают информацию по нервной системе в кашлевой центр головного мозга. Интенсивное и продолжительное раздражение кашлевого центра формирует в нем очаг стойкого возбуждения, который является стимулирующим фактором для неконтролируемых изнурительных приступов кашля. В Древнем Китае эту болезнь так и называли — стодневный кашель.

Длительный, сухой, приступообразный кашель, на пике приступа которого возможна даже остановка дыхания — главное проявление коклюша. Степень тяжести болезни определяют в зависимости от числа серий кашлевых приступов:

легкая — 10–15 приступов в сутки;
средняя — 15–25 приступов в сутки;
тяжелая — 30–60 приступов в сутки.

У грудных детей часто не бывает классических серий приступообразного кашля, вместо него нередко возникает кратковременная остановка дыхания. У подростков и взрослых нередки атипичные формы коклюша, когда кроме упорного надсадного сухого кашля нет вообще никаких признаков инфекции. Возможно и скрытое бактерионосительство — по данным Минздрава ему подвержены до 1,5% переболевших детей с ослабленным иммунитетом.

На заметку

Чаще всего ребенок заражается от старших родственников — подростков и взрослых — с недиагностированным коклюшем.

В наше время болезнь чаще всего заканчивается выздоровлением, но за время течения она успевает измотать не только самого пациента, но и всех членов семьи.

По данным за 2014 год, в России было зарегистрировано 4705 случаев коклюша [4] . Возрастная структура заболевших следующая:

7–14 лет — 37,9%;
младше года — 25%;
3–6 лет — 18,2%;
1–2 года — 15,3%.

Как видно, чаще всего болеют дети до года и школьники 7–14 лет. Первым чаще всего не успевают сделать прививку: по календарю вакцинации в первый раз прививка от коклюша делается в 4 месяца, но медицинские отводы и переносы вакцинации — также не редкость. Дети второй возрастной группы болеют потому, что со временем поствакцинальный иммунитет ослабевает, сходя на нет в среднем за 12 лет. Коклюш у взрослых и подростков часто протекает стерто, и правильный диагноз вовремя не устанавливается. Именно от старших родственников обычно и заражаются малыши.

Есть мнение

Единственная известная профилактика коклюша — вакцинация. К сожалению, традиционная вакцина АКДС сейчас не гарантирует 100% защиту (по данным эпидемиологов, 65% заболевших детей были привиты), что, по-видимому, объясняется антигенным дрейфом, то есть мутацией, изменением структуры специфических белков бактерии — антигенов. Но даже если после вакцинации болезнь и наступает, то после прививки коклюш проходит в легкой форме. Об этом же говорят и показатели смертности — число 0,07 на 100 тысяч населения не идет ни в какое сравнение с теми чудовищными данными, о которых мы говорили в начале статьи.

Иммунитет после перенесенного коклюша пожизненный.

Инкубационный период при коклюше — время от заражения до первых проявлений болезни — может продлиться от 5 до 20 дней, но средняя продолжительность составляет 2 недели. Развиваясь, болезнь проходит 3 стадии.

Катаральный период. Начальная стадия коклюша, время активного размножения бактерии. Первые симптомы коклюша могут выглядеть как типичное ОРВИ с температурой и кашлем. Но возможно, что кашель окажется единственным симптомом болезни в это время — сухой, навязчивый и не поддающийся никаким средствам лечения.
Спазматический (пароксизмальный) период — пик болезни. Это самое тяжелое время для пациента и окружающих. Кашель при коклюше становится приступообразным, безудержным и неукротимым. В классическом варианте, описанном в учебниках, серия кашлевых толчков происходит на выдохе и заканчивается резким свистящим вдохом через спазмированную голосовую щель — репризом. Сейчас классический реприз при коклюше у детей встречается редко: больной делает глубокий вдох и начинается новая серия кашля. За время одного приступа таких серий может быть от 3 до 8. Во время приступа лицо пациента краснеет или синеет, набухают вены на шее, слезятся глаза, язык во время кашля высовывается. На пике кашля возможна остановка дыхания. Приступ заканчивается отхождением стекловидной вязкой мокроты или рвотой, после чего наступает облегчение — до следующего приступа. Такой кашель значительно ухудшает качество жизни пациентов, может привести к возникновению мышечных болей в области грудной клетки и брюшной стенки, нарушениям гемодинамики в грудной полости, кровохарканью, пневмотораксу, рвоте, недержанию мочи, способствует формированию диафрагмальной и других видов грыж.
Период разрешения — обратного развития симптомов. Мучительный кашель при коклюше может продолжаться 1–2 месяца, в течение которых частота приступов постепенно уменьшается, но кашель сохраняется. Спазматическая форма кашля меняется на обыкновенную, температура, если она была, отступает. Сыпь на лице и шее исчезает. Возвращается аппетит. Наступает долгожданная стадия выздоровления, при которой остаточный кашель может сохраняться еще до полугода.

Остановимся подробнее на симптоматике коклюша.

Спровоцировать приступ кашля может физическая активность, сильные эмоции. Кашель усиливается под вечер и не проходит ночью, не давая больному спать. В легких случаях течения коклюша между приступами общее состояние не нарушено. В тяжелых, когда приступы следуют один за другим, ребенок утомлен, лицо его отечно, из-за хронического недосыпания он становится вялым, характерны точечные кровоизлияния на лице, конъюнктиве век и склерах глазных яблок.

Облегчить приступ кашля может влажный прохладный воздух, поэтому весной и осенью ребенок должен обязательно находиться на улице как можно дольше — по несколько часов в день.

Обратите внимание, что осложнения чаще всего возникают именно во время спазматического (пароксизмального) периода, в их числе:

пневмония;
ателектаз (закупорка бронха и спадение участка легкого);
точечные кровоизлияния в кожу лица, конъюнктиву глаз;
грыжи — пупочные или паховые;
эпилептические приступы;
энцефалопатии;
переломы ребер;
недержание мочи;
остановка дыхания.

Диагностируют коклюш по совокупности клинических проявлений и эпидемиологической информации. Главный клинический критерий — кашель в течение 2 и более недель, не поддающийся лечению обычными противокашлевыми средствами. Но основной метод диагностики в наше время — лабораторные исследования на выявление возбудителя. Самый чувствительный — метод полимеразной цепной реакции (ПЦР). Но он, как и бактериологическое исследование, эффективен только в первые 3 недели болезни. На поздних стадиях исследуют кровь на специфические иммуноглобулины. Пробы крови при анализе на коклюш берутся с интервалом не менее 2 недель. О наличии болезни говорит четырехкратное увеличение иммуноглобулинов в сыворотке крови.

Остальные параметры крови не являются специфичными именно для коклюша, среди них —увеличение числа лимфоцитов и лейкоцитов в периферической крови, а также снижение показателей СОЭ.

Поскольку болезнь протекает долго, то и лечение коклюша длительное и сложное, а само течение болезни — весьма непредсказуемо. Дети младше 4 месяцев и больные тяжелыми формами коклюша обязательно госпитализируются.

Терапия при коклюше всегда комплексная и включает в себя как режим и диету, так и лекарственные средства. Назначаемые препараты направлены на то, чтобы:

устранить инфекцию из организма;
уменьшить частоту и тяжесть приступов кашля;
облегчить последствия гипоксии для организма;
предупредить развитие осложнений, в том числе возникновение дыхательной недостаточности, неврологической патологии.

Ребенку необходим щадящий режим со сниженными физическими и психоэмоциональными нагрузками. Обязательны долгие прогулки, но без контакта с другими детьми. Оптимальная температура для прогулок — от -5 до +15°C, ниже -10°C прогулки нежелательны. Воздух в квартире или помещении, где находится ребенок, должен быть свежим и увлажненным. С этой целью могут быть использованы специальные увлажнители воздуха. Именно влажный воздух способствует облегчению приступов сухого кашля.

Справка

Ателектаз — патологическое состояние, при котором ткань легкого теряет свою воздушность и спадается (слипается), уменьшая его дыхательную поверхность. В результате такого спадания происходит ухудшение газообмена, что, в свою очередь, приводит к кислородному голоданию тканей и органов, в особенности головного мозга. Тяжесть ателектаза зависит от объема и площади участка легкого, потерявшего свою воздушность.

В условиях стационара актуальна физиотерапия: электрофорез, УВЧ и другие методы. Часто используется кислородотерапия, направленная на профилактику дыхательной недостаточности. Но конкретные назначения делает лечащий врач.

Лекарственная терапия. Для общеукрепляющих целей назначают витамины. Этиотропная (направленная на устранение возбудителя) терапия при коклюше — это антибиотики. К сожалению, прервать развитие болезни они могут только на ранних стадиях — в первые 2–3 недели от начала болезни. Позже антибиотики неэффективны и назначаются, только если появляется угроза бактериальных осложнений, таких как пневмония.

Для стабилизации психоэмоционального состояния ребенка (как уже упоминалось, эмоции могут спровоцировать приступ кашля) используют растительные успокаивающие препараты — валериану, пустырник и тому подобное. Малышам конкретное средство должен посоветовать лечащий врач.

При среднетяжелых формах частоту приступов кашля могут сократить нейролептики.

Гормональные препараты используются при среднетяжелых и тяжелых формах коклюша: они уменьшают активность воспаления, снижают отечность и проницаемость сосудов.

Но основную роль в лечении коклюша играют противокашлевые препараты, действие которых направлено на подавление кашлевого рефлекса. Они блокируют передачу нервных импульсов в кашлевой центр, как следствие, останавливается и сам кашель. Препараты, подавляющие кашель, могут быть центрального и периферического действия. Первые вызывают торможение кашлевого центра головного мозга, вторые обеспечивают снижение чувствительности кашлевых рецепторов на уровне слизистой дыхательных путей.

Среди противокашлевых препаратов центрального действия различают наркотические и ненаркотические лекарственные средства. Ранее при приступах непродуктивного кашля широко применялись противокашлевые средства, содержащие кодеин, достаточно быстро блокирующий кашлевой центр. Однако параллельно с выраженным терапевтическим эффектом при их использовании отмечался и ряд побочных действий, среди которых наиболее значимыми были угнетение дыхательного центра и формирование лекарственной зависимости. Значительным шагом вперед в лечении сухого непродуктивного кашля явилась разработка новых противокашлевых препаратов центрального действия, не уступающих по эффективности кодеину, но при этом лишенных его недостатков. Примером противокашлевых препаратов центрального действия являются непредставленные на данный момент в России L-клоперастин и декстрометорфан, а также получивший широкую популярность и распространение бутамират.

Молекула бутамирата по своему химическому составу и фармакологическим свойствам не является производным опия, а потому представляет собой ненаркотическое противокашлевое средство центрального действия. Бутамират избирательно воздействует на кашлевой центр, не вызывая угнетения дыхания, не оказывая седативного действия и не формируя лекарственной зависимости. Для бутамирата характерны чрезвычайно низкая частота развития побочных эффектов, максимально быстрое начало действия уже после первого применения и сохранение эффективности даже при длительном лечении (без снижения выраженности терапевтического действия). В сравнительных исследованиях бутамират демонстрирует эффективность, которая не уступает кодеинсодержащим лекарственным препаратам. Препараты на основе бутамирата могут быть использованы как при недавно появившемся, так и при хроническом сухом кашле, в том числе в случаях, когда другие лекарственные средства не приносят ожидаемого результата: например, при лечении коклюша, а также других заболеваний, сопровождающихся изнурительным сухим кашлем.

Итак, коклюш — тяжелое, изматывающее заболевание. Поражая, прежде всего, детей и подростков, коклюш вызывает длительный мучительный кашель, который может продолжаться несколько месяцев. Коклюш не только истощает организм больного, лишая его сна и отдыха, но и может вызывать опасные осложнения. Один из важных компонентов симптоматического лечения — противокашлевые препараты, угнетающие кашлевой центр.

«Безусловно, кашель — один из самых мучительных симптомов при коклюше. Приступы сухого кашля могут быть настолько интенсивны, что в отдельных случаях вызывают переломы ребер, а повышение внутрибрюшного давления способствует возникновению грыж. Но даже если болезнь развивается не настолько тяжело, постоянный кашель в прямом смысле лишает больного сна и отдыха. Поэтому выбор средства против кашля — один из важных моментов в лечении коклюша.

Капли предназначены для лечения сухого кашля у малышей старше 2 месяцев. Их удобно и просто дозировать благодаря специальной насадке-капельнице. Сладковатый вкус и аромат ванили позволяют дать лекарство маленькому пациенту, не вызывая негативных эмоций, которые крайне нежелательны при коклюше.

Коклюш - захворювання циклічного характеру, з спазматичним і нападоподібний кашлем. При коклюші відбувається ураження дихальної та нервової судинних систем.

Причиною виникнення кашлюку виступає коклюшна паличка або Bordetella pertussis. Виділяється вона хворою людиною протягом перших двох тижнів з початку захворювання. Передається виключно повітряно-крапельним шляхом. Але, коклюш має свої особливості. По-перше, його інфекція має низьку летючої здатність збудника (що означає можливість зараження тільки в умовах знаходження із хворим в одній кімнаті). А по-друге, з перших днів життя діти мають більшу сприйнятливість до інфекції коклюшу.

У людини, одного разу перехворів на кашлюк, виробляється стійкий імунітет. В дуже рідкісних випадках, діти хворіють на кашлюк повторно.

Навіть після одужання дитини, кашель ще може зберігатися до шести - дев'яти місяців, поки не буде усунений вогнище збудження в кашлевому центрі.

Симптоми

Симптоми при коклюші мають характер поступового наростання. Захворювання протікає по циклам, і проходить чотири періоди розвитку. Перший період - інкубаційний або прихований, другий - катаральний, третій - період кашлю зі спазмами, і четвертий - зворотний розвиток.

Перший прихований період триває зазвичай від п'яти до дванадцяти днів. Другий період може тривати до двох тижнів у дітей першої та другої вікових груп (до семи років), і більше двох тижнів у дітей в підлітковому віці. При катаральному періоді проявляється коклюш легким кашлем і невеликим нежиттю. Температура тіла може підвищуватися, але незначно. Лікар може поставити діагноз у цьому періоді гострої респіраторної інфекції. До кінця періоду кашель наростає, і набуває характеру більш наполегливої і нав'язливого.

Третій період починається з настанням кашлю зі спазмами. Тривати цей період може до чотирьох і більше тижнів. Кашель дуже характерний, його так і називають - кашлюковим. Зазвичай це цілий ряд коротких, швидко змінюються поштовхів на видиху, потім, на вдиху свистячий реприз, і знову ланцюг коротких поштовхів. І так до кінця нападу.

Особа під час таких нападів червоніє, язик висунутий далеко вперед, починається сльозоточивість, іноді відкриваються носові кровотечі. Наприкінці нападу відділяється в'язка харкотиння, іноді блювота. Напади в основному мучать дитину ввечері або вночі.

На четвертій або п'ятої тижня спазматичного періоду починається зворотний розвиток. Це останній період або цикл захворювання. Напади кашлю наступають рідше, тепер вони стають коротшими. Самопочуття хворого поліпшується. Але, кашель ще триватиме кілька місяців.

Діагностика

Діагностування коклюшу проходить кілька етапів: по-перше, це клінічна картина, характерна для цього захворювання, по-друге, результати аналізу крові (загального клінічного), і по-третє, методи специфічної діагностики (бактеріологічний аналіз мокротиння або посів слизу, серологическая реакція, іімуноферментний метод, при якому відбувається виявлення антитіл у сироватці крові).

Профілактика

Профілактика коклюшу носить вторинний характер. Перш за все, хворий повинен бути ізольований на чотири тижні в самому початку захворювання. Всі, хто спілкувався з хворим на кашлюк, повинні бути ізольовані на два тижні, і за ними проводиться лікарське спостереження.

Дезінфекція в осередку захворювання не проводиться. Основним методом профілактики коклюшу вважається загальна імунізація. Проводяться триразові щеплення дітей, кожні сорок п'ять днів. І один раз у вісімнадцять місяців проводиться ревакцинація.

Лікування

Лікування коклюшу може проходити як в домашніх умовах, так і в умовах стаціонару. Обов'язково госпіталізують тільки дітей, хворих у віці до року.

Індивідуально для кожного хворого розробляється режим (постільний режим призначається тільки хворим з тяжким кашлюк та ускладненнями). Приміщення, де знаходиться хворий, має зволожуватися, так як саме сухе повітря провокує напади і спазми кашлю. Так само хворим з неускладненим кашлюк призначається часте перебування на свіжому повітрі біля водойм.

У курс лікування так само включається повноцінне збалансоване і здорове харчування. Годувати хворого необхідно невеликими порціями і часто.

В загальнозміцнюючих метою проводиться імунотерапія (введення імуноглобуліну), патогенетична терапія (лікування киснем та антигістамінними препаратами). Так само можуть застосовуватися протикашльові ліки, нейролептичні препарати і антигістамінні.

Кортикостероїди застосовують тільки у випадках ускладненого коклюшу.

Так само знайшли широке застосування при лікуванні коклюшу фізіотерапевтичні методи, наприклад, інгаляції, застосування спазмолітичних аерозолів, та інші.

Читайте также: