Чума 20 століття сталінський терор

1929 рік – рік "великого перелому" – став одночасно переможним для Й. Сталіна в боротьбі за владу. Він повністю підпорядкував собі партію, діяльність якої пронизувала все суспільство. Україна стала частиною радянської імперії, де суворий централізм і одноосібна влада становили основу тоталітарного режиму.

Сталін і його оточення створили власну теорію побудови соціалізму, у якій не було місця незгодним. Досягнення, хоч і дорогою ціною, певних успіхів в індустріалізації зміцнювали позиції Сталіна. У переважно аграрній країні встановлювати диктатуру пролетаріату було нелегко. Тому сталінський терор в Україні, одній з найбільших національних республік із переважаючим сільським населенням, набув великого розмаху.

Першого удару в Україні було завдано по старій інтелігенції, особливо тих, хто раніше співпрацював з українськими урядами і небільшовицькими партіями. Хоча насправді опозиція сталінському режиму внаслідок тотального контролю була незначною, розпочалися судові процеси із викриттям неіснуючих таємних організацій. Це потрібно було, щоб довести наявність в СРСР ворогів, які загрожують суспільному й державному ладу.

На початку 1929 р. прокотилася хвиля арештів діячів української науки, культури й автокефальної церкви. Через рік у Харкові над ними пройшов судовий процес. До різних термінів ув'язнення було засуджено 45 осіб, у тому числі два академіки, 11 професорів, два письменники, науковці, викладачі вузів, студенти. їм приписувалося створення контрреволюційної організації під назвою "Спілка визволення України", яка шляхом збройного повстання начебто збиралася повалити радянську владу в Україні.

Наступ проти української інтелігенції продовжувався розгромом наукових шкіл. "Буржуазних націоналістів" виганяли зі Всеукраїнської академії наук, закривали її секції і вводили цензуру. Причетним до таємної організації зробили й М. Грушевського. Представники історичної науки, мовознавства, філософії зазнавали гонінь і фізично винищувалися. Уся освіта спрямовувалася на виправдання існуючого режиму і насаджування російської культури.

Тяжких переслідувань зазнала церква. Українську автокефальну православну церкву змусили саморозпуститися. Митрополита М. Борецького та сотні священиків заслали до таборів.

Чи не найбільшою в історії українського народу є трагедія голодомору 1932–1933 pp. Загнані в колгоспи, селяни змушені були безплатно працювати, у результаті чого зменшився обсяг хлібозаготівель. Тоді в Україну прибула надзвичайна комісія на чолі з В. Молотовим, яка взялася за вилучення всіх запасів зерна, у тому числі посівного. Проводилися подвірні обшуки. Незабаром масовий голод винищив близько 3,5 млн селян.

Хвиля репресій спрямовувалася проти членів партії. Виключення з партії за "ідеологічні помилки" означало розстріл або заслання. Найбільших переслідувань зазнали ті українські комуністи, які активно проводили політику українізації. Але репресій не уникли і учасники боротьби за радянську владу. Більшість керівників КП(б)У і Ради народних комісарів зазнали репресій. Майже весь Центральний Комітет, обраний на XIII з'їзді Компартії України, у 1937 р. був знищений.

У другій половині 1930-х pp. репресії посилились. їхнім "виправданням" стати теорія загострення класової боротьби в період побудови соціалізму і вбивство С. Кірова.

Сталінський терор був спрямований також і на військових. Стратили Й. Якіра - командуючого Київським військовим округом; фізично винищили весь штаб цього округу. Крім того, загинули або потрапили до концтаборів сотні інших військових командирів і спеціалістів, що підірвато боєздатність Червоної армії.

Напередодні Другої світової війни "велика чистка" охопила весь Радянський Союз. Судові й позасудові органи ("трійки") виносили смертні вироки, які одразу ж виконувалися, а рідні репресованих одержували тавро "члена сімї ворога народу". Жертвами сталінської сваволі стали всі категорії населення – інтелігенція, робітники, селяни, військові, духівництво, представники партійного і державного апарату. Репресії завдавали непоправної шкоди всім народам СРСР і загрожували самому існуванню української нації.

В ХХ веке продолжительность жизни людей значительно возросла. Благодаря вакцинации, возможности проводить сложные операции человечество научилось предупреждать многие болезни. К сожалению, не все люди на планете проживают в одинаковых условиях и имеют доступ к медицинскому обслуживанию.

Наибольшую угрозу жизни людей представляют вирусные и инфекционные болезни, передающиеся воздушно-капельным путем через укусы кровососущих насекомых. К летальному исходу в ушедшем столетии приводили такие заболевания:

*Сыпной тиф. Возбудитель заносится в кровь слюной насекомых-паразитов. Первые упоминания о тифе относятся к периоду испанской блокады Гранады 1489 года. Лекари тех времен впервые наблюдали распространение красных пятен на руках, груди и спине, гнилостный запах от отмирающих участков мягких тканей, быстрое обезвоживание, бредовые состояния. Болезнь унесла жизнь австрийского композитора Франца Шуберта, американского журналиста Джона Рида, американского просветителя Бенджамина Раша. Эпидемии удалось противостоять появлением антибиотиков.

*Холера. Изнуряющая диарея, судороги ног, кровотечения из носа, шоковые состояния с летальным исходом были описаны еще Гиппократом. Однако первая эпидемия холеры была документально зафиксирована в 1816 году на территории Бенгалии. Далее болезнь стремительно распространялась по евразийскому континенту, вызывая настоящий мор людей разных сословий и возраста. Холера унесла жизнь российской революционерки Инессы Арманд, композитора Петра Чайковского, французского ботаника Жюля Тюрманна, английского шахматиста Элайджи Уильямса.

*Оспа. Первые упоминания приходятся на X век до н.э. На древних мумиях Египта были обнаружены следы оспы. В Европе от болезни ежегодно умирало около полумиллиона человек. Выжившие страдали от слепоты и болезненных струпьев по всему телу. В 1979 году оспа покинула планету. Болезнь унесла жизнь российского императора Петра II, японского правителя Асахито Хигасиямы, короля Франции из династии Бурбонов Людовика XV, французской писательницы маркизы де Севинье.

*Полиомиелит. Спинномозговой паралич вирусного происхождения может передаваться от зараженных людей, воды, пищевых продуктов. С 1952 года создана эффективная вакцина, которая сдерживает распространение эпидемий. Полиомиелитом переболели английский политический деятель Уинстон Черчилль, 32-й президент США Франклин Рузвельт, американский кинорежиссер Френсис Форд Коппола.

*Туберкулез. Первые упоминания о болезни отмечены при Гиппократе. Костные фрагменты из древних захоронений показывают, что люди болели в VII веке до н.э. Серьезную опасность туберкулеза оценили еще в XIX веке, когда в странах Европы умирал каждый четвертый заболевший человек. От туберкулеза умерли российский писатель Антон Чехов, литературный критик Виссарион Белинский, австрийский писатель Франц Кафка, советский писатель Илья Ильф, украинская поэтесса Леся Украинка, английская актриса Вивьен Ли. На протяжении ХХ века на планете туберкулез унес жизни около 100 миллионов человек. Несмотря на то, что болезнь хорошо изучена, побороть ее не удается до сих пор.

*Вирус Эбола. Название болезни дала река в Заире, где была зафиксирована первая вспышка в 1976 году. Возбудителя не могли определить до 1989 года. Вакцина до сих пор не создана. Вирус передается через кровь, слюну, лимфу, эякулят и даже выделения потовых желез зараженного человека, примата или парнокопытного животного. Масштабные эпидемии возникают в бедных странах, где жители не имеют возможности получать медицинскую помощь и средства гигиены.Испанский грипп. Пандемия гриппа, начавшаяся в Европе в 1918 году, охватила практически весь земной шар. К 1920 году человеческие потери составили около 100 миллионов. На сегодняшний день учеными выделен аналогичный штамм свиного гриппа, который может передаваться людям. От испанки умерли советский революционер Яков Свердлов, российская актриса немого кино Вера Холодная, военный инженер Леонид Капица, французский поэт Гийом Аполлинер, немецкий социолог Макс Вебер, французский драматург Эдмон Ростан, австрийский шахматист Карл Шлехтер.

*Столбняк. Инфекция проникает в кровь из грунта через царапины на кожных покровах. Человек умирает в ужасных конвульсиях. В середине ХХ столетия была создана противостолбнячная вакцина. Столбняк унес жизнь ирландского писателя в жанре хоррора Фитца О’Брайена, немецкого проектировщика мостов в Европе Джона Реблинга, чешского ботаника Альберто Фрича, английского путешественника Джорджа Хогга.

Предупредить смертельные заболевания удается только в тех случаях, когда население проходит своевременную вакцинацию и адекватно реагирует на первые симптомы. К сожалению, реализовать это во всех уголках планеты не так просто.

Несмотря на все усилия врачей, остановить вовремя эпидемию в стране не удалось — не хватало элементарных знаний о вирусах и особенностях их распространения и действий. Лечение больных заключалось, в основном, в борьбе с симптомами и в поддержании организма. Также проводились масштабные карантинные мероприятия.

Черная оспа

Черная оспа по праву считается одним из самых опасных заболеваний на планете. Ее инкубационный период может составлять до двух недель, а смертность, при отсутствии вакцинации — от 20 до 90%. Передается оспа воздушно-капельным путем и при этом ее возбудитель отлично выживает на открытом воздухе.

Как это часто бывает, болезнь приехала к нам из дальних стран. Любитель экзотики Кокорекин, во время поездки в Индию, присутствовал при церемонии сожжения тела брахмана, умершего от оспы. Художник не имел достаточно познаний в области медицины, чтобы понять, что подвергает риску не только себя, но и миллионы своих соотечественников.

В группе риска оказались не только попутчики и медперсонал, но и жена, любовница, дети, коллеги и просто знакомые, с которыми Алексей Кокорекин повидался после приезда. Всех людей,контактировавших с умершим, отыскали и отправили на карантин, а в Москве ввели обязательное вакцинирование от оспы.

К сожалению, черная оспа унесла жизнь не только беспечного художника, но и еще трех человек. Пострадали не только люди, контактировавшие с больным, но и те, кто приобрел привезенные из поездки индийские ткани, которые жена Кокорекина сдала в комиссионный магазин.

Вакцинация уже инфицированных оспой людей привела к серьезным осложнениям, последствия которых остались у людей на всю жизнь. Но, несмотря ни на что, благодаря слаженным действиям медиков, эпидемии в СССР удалось избежать.

Сибирская язва

Сегодня сибирская язва знакома нам разве что из новостей. Время от времени террористы сеют панику, присылая кому-то по почте конверты, якобы со спорами этой болезни. Но раньше все было совсем иначе. Обнаруженный в XIX веке возбудитель сибирской язвы приводил к смерти в 90% случаев, при отсутствии специального лечения и в 30% при должном медицинском уходе.

Борьба с этой болезнью серьезно усложнена тем, что ее начальные симптомы очень сложно отличить от банального гриппа. Часто бывало так, что диагностировали сибирскую язву, только когда организм уже был тяжело поражен инфекцией и на теле заболевшего появлялись похожие на фурункулы, превращающиеся затем в черные язвы. При этом воспалялись лимфатические узлы и начиналось серьезное расстройство желудочно-кишечной системы.

Возбудитель сибирской язвы очень стоек к неблагоприятным факторам. Даже кипячение гарантированно убивает его только через час. Тела людей и животных, погибших от болезни, десятилетиями могут оставаться источниками опасности и их необходимо хоронить или утилизировать особыми способами. Из-за этого лечение и профилактика этой инфекции очень усложнены.

Спустя долгие годы стало известно, как грамположительная палочка — возбудитель сибирской язвы, покинула стены секретной лаборатории. Но чтобы мировое сообщество не заподозрило СССР в нарушении Конвенции о запрещении разработки и производства биологического оружия, было объявлено, что источником заражения стало мясо.

Микробиолог Канатжан Алибеков, посвятивший немалую часть своей жизни разработке смертоносного оружия для СССР, рассказал, что бактерия вырвалась на свободу из-за обычной халатности. Один из сотрудников случайно снял фильтр с оборудования и не сказал о своей ошибке коллегам.

Только благодаря самоотверженной работе врачей и ученых удалось избежать эпидемии союзного масштаба. Но сибирская язва все равно собрала свою страшную жатву — в Свердловске и области от болезни умерли 64 человека. По неофициальным данным, число жертв может превышать 100 человек.

Менингококковая инфекция

В 1960-х годах менингококковая инфекция попала в СССР из соседнего Китая. Она вызывала тяжелые поражения головного мозга, в 30% случаев приводившие к смерти заболевшего. Те, кто выздоравливал, часто оставались инвалидами и всю оставшуюся жизнь нуждались в специальном уходе.

Иммунитета к этой болезни в стране не было ни у кого, а существовавшие на тот момент вакцины оказались неэффективными. Эпидемию советские врачи ликвидировали три года, при этом использовались как стандартные профилактические меры, так и непопулярные методы.

Тех, у кого заподозрили инфекцию, снимали с поездов, задерживали на улицах и забирали с рабочих мест в строгую изоляцию. Эти меры не сразу, но все же дали нужный эффект и эпидемия была побеждена. Но в 1996 году была снова зафиксирована вспышка менингита и опять беда пришла из Китая.

Для современного человека чума — это смертельная болезнь из далекого Средневековья, давно побежденная героическими усилиями ученых. Большинство из нас не знает, что эта ужасная инфекция до сих пор пытается взять реванш в разных уголках планеты и, бывало, что появлялась и в нашей стране.

В 1920 году чума появилась в Приморском крае. Это была легочная форма болезни, которую на Дальний Восток завезли из проблемного Китая. Если у бубонной формы при отсутствии лечения смертность достигает 60%, то легочная форма не оставляет заболевшему ни единого шанса на выздоровление.

В 20-х годах чуму с большим трудом, но победили. Но эта вспышка была далеко не единственной за историю СССР. Основными очагами распространения чумной бациллы были республики Средней Азии и Закавказья. Часто люди заболевали, поедая мясо зараженных грызунов — сурков. Также переносчиками инфекции становились блохи, жившие на сурках, сусликах, крысах и белках.

Невысокий уровень личной гигиены и неважное медицинское обслуживание работали в пользу чумы, которая распространялась молниеносно и передавалась от больного человека к здоровому воздушно-капельным путем и через прикосновения.

В 1939 году произошло выходящее из ряда вон ЧП — чума была обнаружена не в горах Алтая и не в степях Казахстана, а в столице СССР. В Москву смерть привез саратовский эпидемиолог Абрам Берлин, испытывавший на себе новую вакцину от болезни. Определить инфекцию, поразившую ученого, удалось не сразу, но по счастливой случайности эпидемии не случилось.

Среди жертв чумы оказался сам Берлин, парикмахер, который его стриг и лечащий врач, контактировавший с больным до определения точного диагноза. Трудно себе представить, какие к каким последствиям могла привести вырвавшаяся на просторы московских улиц инфекция, если бы не срочные карантинные меры.

Согласно данным, предоставленным инфекционистом Максимом Фишером, с 1920 по 1989 годы в СССР заболели разными формами чумы 3639 человек, 2060 из которых умерли. Вспышки заболевания обнаруживали в Дагестане, Приэльбрусье, в Туркмении, Калмыкии, Казахстане и Прикаспийских регионах.

Из последних новостей можно упомянуть обнаруженного в 2012 году на Алтае, рядом с границей Монголии, возбудителя особо опасного подвида. Позднее несколько единичных случаев заболевания фиксировали в Кош-Агачском районе республики. В 2019 году чумой заразился 10-летний мальчик, употреблявший жареное мясо сурка.

Холера

Холера неоднократно появлялась на просторах СССР, начиная с Гражданской войны. Последняя серьезная вспышка произошла в 70-х годах в Каспийском регионе, а центром эпидемии стал крупный город Астрахань. Только за одно лето там было зарегистрировано 1270 случаев болезни и выявлено свыше 1000 носителей инфекции.

У эпидемиологов не было единого мнения, откуда пришла напасть. Одни были уверены, что возбудитель попал в СССР из Ирана, а другие настаивали, что источник инфекции — местные водоемы со стоячей водой. Холера не ограничилась местностью вокруг Каспия и вскоре заболевшие появились в Москве, Ленинграде и еще 20 городах страны.

На карантин пришлось закрыть Керчь, Астрахань и Одессу — въезд и выезд из города был запрещен и за этим следили военные. Их же привлекли и для принудительной госпитализации людей, которые контактировали с больными или имели подозрительные симптомы.

Несмотря на всесоюзный размах, эта эпидемия не получила широкой огласки. В прессе и на телевидении было строжайше запрещено упоминать о холере, поэтому информация распространялась исключительно в виде слухов. Резонанса не произошло и потому, что смертность от болезни была невысокой, всего около 1%, в чем, несомненно, заслуга самоотверженных советских медиков.

Отдельные случаи холеры регистрировались в Астраханской области вплоть до 1981 года, но это были 1-2 заболевшихв год. Несмотря на отсутствие прямой угрозы, этот факт не давал ученым и врачам расслабляться, ведь он говорил о необычайной живучести холерного вибриона.

Смертоносные инфекции всегда были рядом с человеком, и в cредневековье, и в советское время и сейчас. В СССР удавалось бороться со смертоносными болезнями довольно успешно, так как в стране практиковалась обязательная вакцинация и присутствовал строгий эпидемиологический контроль. К сожалению, нужно признать, что сегодня, несмотря на прогресс науки, мы менее готовы к эпидемиям, из-за отказов от прививок, упразднения многих институтов и потерей квалифицированных специалистов.

Пошук по сайту

Соцмережі

За темою

Вважається, що вірус ВІЧ був переданий від мавпи до людини у 1926 році. Останні дослідження показують, що людина придбала цей вірус в Західній Африці. Першу смерть від СНІДу зафіксували у 1959 році в Конго. Ще через 10 років у США серед повій були зафіксовані перші випадки хвороби, що протікала з симптомами СНІДу.

Лише у 1981 році Центр по контролю і профілактиці захворювань (CDC) повідомив про виявлення у молодих гомосексуалістів в Лос-Анджелесі і Нью-Йорку нової хвороби. Тоді нова хвороба отримала назву "Імунодефіцит, що передається гомосексуалістами" (Gay Related Immuno Deficiency – GRID) і "Гомосексуальний рак" (A Gay Cancer).

Як передається вірус

Хвороба передається:

при статевих контактах;
від інфікованої матері до дитини під час вагітності через плаценту, під час пологів, при грудному вигодовуванні від матері до плоду;
через приладдя для гоління та інші колючо-ріжучі предмети, зубні щітки і т. п.

Повітряно-крапельним і фекально-оральним шляхами вірус не передається. Втім існує і штучний шлях передачі:

при лікувально-діагностичних маніпуляціях шляхом проникнення вірусу через пошкоджену шкіру, слизові оболонки (трансфузіі крові та її препаратів, трансплантації органів і тканин, ін'єкції, операції, ендоскопічні процедури і т. п.);
штучне запліднення;
при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин;
виконанні різного роду татуювань.

Також дивіться відео історії ВІЛ-інфікованої жінки, яка живе повноцінним життям:

Симптоми ВІЛу

Лихоманка більше одного місяця.
Діарея більше одного місяця.
Безпричинна втрата маси тіла на 10% і більше.
Затяжні пневмонії.
Постійний кашель більше одного місяця.
Затяжні, рецидивуючі вірусні, бактеріальні, паразитарні хвороби, сепсис.
Збільшення лімфовузлів двох і більше груп понад один місяць.

Остання стадія – СНІД, яка протікає в трьох клінічних формах: онко-СНІД, нейро-СНІД та інфектов-СНІД.

Онко-СНІД проявляється саркомою Капоши і лімфомою головного мозку.

Нейро-СНІД характеризується різноманітними ураженнями ЦНС і периферичних нервів.

Інфектов-СНІД проявляється численними інфекціями.

Лікування хвороби

Нині медичних ліків, здатних повністю вилікувати це захворювання, не існує. Однак, при своєчасному початку лікування ВІЛ можна надовго відсунути момент переходу вірусу імунодефіциту в розвиток СНІДу, а отже і продовжити більш-менш нормальне життя хворому.

На сьогодні проходять клінічні випробування вакцини проти ВІЛу. Про це опублікована відповідна стаття в науковому журналі Lancet.

У ній говориться, що вакцина викликала потрібну реакцію імунної системи всіх 393 учасників випробувань. Вона також допомогла захистити мавп від вірусу, схожого з ВІЛ. Тепер необхідно провести подальші випробування і з'ясувати, чи здатна вона захистити людину від ВІЛ.

"Берлінський пацієнт" – історія неймовірного одужання

Тімоті Рей Браун, довгий час був відомий як "берлінський пацієнт". Він був ВІЛ-позитивним 12 років перед тим, як стати першою людиною в світі, яка вилікувався від ВІЛ після пересадки стовбурових клітин в 2007 році.

Брауну був поставлений діагноз ВІЛ у 1995 році під час навчання в Берліні, через це він й отримав прізвисько. У 2007 році Тімоті лікувався від лейкемії, тому потребував трансплантацію стовбурових клітин. І саме пересадка кісткового мозку допомогла американцю позбутися ВІЛ-інфекції.

Донор стовбурових кліток мав особливу генетичну мутацію під назвою CCR5 Delta 32, яка захищає її власника від ВІЛ-інфекції. При наявності цієї мутації вірус не може досягти своєї цілі – клітини CD4.

"Поки я одужував, медики активно обговорювали мій випадок. Я не був готов до публічності, але наприкінці 2010 року вирішив, що розкрию своє ім'я та фотографію для преси. Я більше не був безіменним "берлінським пацієнтом", я став Тимоті Реєм Брауном. Я не хотів бути єдиною людиною у світі, яка вилікувалася від ВІЛ. Я хотів, щоб в цей клуб вступили і інші ВІЛ-позитивні люди. Я вирішив присвятити свою життя підтримці досліджень по пошуку ліків від ВІЛ", – розповів Тімоті виданню AIDS.

На жаль, подібне лікування може розглядатися, лише якщо у пацієнта з ВІЛ-інфекцією розвивається рак крові, який сам по собі вимагає трансплантації кісткового мозку. Адже подібна методика дуже дорога і небезпечна, щоб застосовувати її масово (від ускладнень пересадки кісткового мозку помирають не менше ніж 5% пацієнтів). Тим паче підбір відповідного донора є не завжди вдалим.

Також дивіться відео, чому так важко вилікувати ВІЛ/СНІД:

Статистика захворювання по Україні

За десять місяців 2018 року в Україні за даними Центру громадського здоров'я МОЗ України було зареєстровано 14 797 нових випадків ВІЛ-інфекції (з них 1 975 дітей до 14 років). Всього c 1987 року в Україні офіційно зареєстровано 330 415 нових випадків ВІЛ-інфекції, за цей час від СНІДу померло 47 646 осіб. Найбільш уражені ВІЛ-інфекцією регіони – це Дніпропетровська, Одеська, Донецька, Київська, Миколаївська, а також Київ.

СНІД, статистика МОЗ

Нагадаємо, раніше 5.ua повідомляв про Смертельний аденовірус, який убив шістьох дітей у США.

Під сталінський терором розуміють репресії, що почалися в Радянському Союзі в 20-і роки і завершилися в 1953-му. У цей період відбувалися масові арешти, створювалися спеціальні табори для політичних в'язнів. Точна кількість жертв сталінських репресій назвати не зможе жоден історик. За 58-ю статтею засудили понад мільйон осіб.

походження терміна

Сталінський терор торкнувся майже всі верстви суспільства. Понад двадцять років радянські громадяни жили в постійному страху - один невірний слово або навіть жест могли коштувати життя. Не можна однозначно відповісти на питання про те, на чому тримався сталінський терор. Але безумовно, головна складова цього явища страх.

Слово terror в перекладі з латині - це "жах". Метод управління країною, заснований на навіювання страху, правителі використовували з давніх часів. Для радянського вождя історичним прикладом послужив Іван Грозний. Сталінський терор - це в деякому роді більш сучасний варіант опричнини.

Ідеологія

Повитуха історії - так Карл Маркс назвав насильство. Німецький філософ бачив в безпеки, недоторканності членів суспільства тільки зло. Ідею Маркса використовував Сталін.

Ідеологічна основа репресій, що почалися в 20-і роки, сформульована була в липні 1928-го в "Короткому курсі історії ВКП". Спершу сталінський терор був класову боротьбу, яка нібито потрібна була для опору повалених сил. Але репресії тривали й після того, як все так звані контрреволюціонери потрапили в табори або були розстріляні. Особливість сталінської політики полягала в повному недотриманні радянської Конституції.

Якщо на початку сталінських репресій органи держбезпеки боролися з противниками революції, то до середини тридцятих років почалися арешти старих комуністів - людей, безмежно відданих партії. Прості радянські громадяни вже боялися не тільки співробітників НКВС, а й один одного. Донос стало головним інструментом в боротьбі з "ворогами народу".

Сталінським репресіям передував "червоний терор", який почався в роки Громадянської війни. Ці два політичних явища мають багато схожих рис. Однак після закінчення Громадянської війни майже всі справи про політичні злочини будувалися на фальсифікації звинувачень. При "червоний терор" в тюрми саджали і розстрілювали насамперед незгодних з новим режимом, яких було чимало на етапах створення нової держави.

справа ліцеїстів

Офіційно період сталінських репресій починається в 1922 році. Але одне з перших гучних справ відноситься до 1925 му. Саме в цьому році було сфабриковано особливим відділом НКВС справу за звинуваченням у контрреволюційній діяльності випускників Олександрівського ліцею.

15 лютого заарештували понад 150 осіб. Не всі вони мали відношення до вищезгаданого навчального закладу. Серед засуджених були колишні студенти училища правознавства та офіцери лейб-гвардії Семенівського полку. Заарештовані звинувачувалися в сприянні міжнародній буржуазії.

Багатьох розстріляли вже в червні. 25 осіб засудили до різних термінів ув'язнення. 29 заарештованих були відправлені в заслання. Володимиру Шильдеру - колишньому викладачеві Олександрівського ліцею - на той момент було 70 років. Він помер під час слідства. До розстрілу засудили Миколи Голіцина - останнього голови Ради Міністрів Російської імперії.

Шахтинська справа

Звинувачення по 58-й статті були безглуздими. Людину, яка не володіє іноземними мовами і ніколи в житті не спілкувався з громадянином західної держави, запросто могли звинуватити в змові з американськими агентами. Під час слідства нерідко застосовувалися тортури. Витримати могли їх тільки найміцніші. Часто підслідні підписували зізнання лише тільки для того, щоб завершити екзекуцію, яка тривала часом тижнями.

У липні 1928 року жертвами сталінського терору стали фахівці вугільної промисловості. Це справа отримала назву "Шахтинська". Керівники донбаських підприємств звинувачувалися в саботажі, шкідництві, створенні підпільної контрреволюційної організації, сприяння іноземним шпигунам.

На 20-ті роки довелося кілька гучних справ. Аж до початку тридцятих тривало розкуркулення. Кількість жертв сталінських репресій порахувати неможливо, тому як ніхто в ті часи ретельно статистику не вів. У дев'яності стали доступні архіви КДБ, але навіть після цього дослідники не отримали вичерпну інформацію. Однак оприлюднені були окремі розстрільні списки, що стали страшним символом сталінських репресій.

Великий терор - термін, який застосовується по відношенню до невеликого періоду радянської історії. Він тривав всього два роки - з 1937-го по 1938-й. Про жертви в цей період дослідники наводять більш точні дані. Заарештовано було 1 548 366 осіб. Розстріляно - 681 692. Це була боротьба "з залишками капіталістичних класів".

Причини "великого терору"

У сталінські часи була розроблена доктрина щодо посилення класової боротьби. Це був лише формальний привід для знищення сотень людей. Серед жертв сталінського терору 30-х років - письменники, вчені, військові, інженери. Для чого потрібно було позбавлятися від представників інтелігенції, фахівців, які могли б принести користь радянській державі? Історики пропонують різні варіанти відповідей на ці питання.

Серед сучасних дослідників зустрічаються ті, хто переконаний, що до репресій 1937-1938 років Сталін мав лише непряме відношення. Однак підпис його значиться майже в кожному розстрільному списку, крім того, є безліч документальних підтверджень його причетності до масових арештів.

Сталін прагнув до одноосібної влади. Будь-яке послаблення могло привести до справжньому, не вигаданого змови. Один із зарубіжних істориків порівняв сталінський терор 30-х років з якобінським терором. Але якщо останнє явище, яке має місце у Франції в кінці XVIII століття, передбачало знищення представників певного соціального класу, то в СРСР піддавалися арешту і розстрілів часто не зв'язані між собою люди.

Отже, причиною репресій стало прагнення до одноосібної, беззастережної влади. Але потрібна була формулювання, офіційне обґрунтування необхідності масових арештів.

привід

1 грудня 1934 був убитий Кіров. Ця подія стала формальним приводом для політичних репресій. Вбивцю заарештували. Згідно з результатами слідства, знову ж сфабрикованої, Леонід Ніколаєв діяв не самостійно, а як учасник опозиційної організації. Вбивство Кірова Сталін згодом використав у боротьбі з політичними противниками. Були заарештовані Зінов'єв, Каменєв і всі їхні прихильники.

Суд над офіцерами РККА

Після вбивства Кірова почалися судові процеси над військовими. Однією з перших жертв Великого терору став Г. Д. Гай. Воєначальника заарештували за фразу "треба прибрати Сталіна", яку він виголосив у стані алкогольного сп'яніння. Варто сказати, що в середині тридцятих років доносительство досягло свого апогею. Люди, які пропрацювали в одній організації багато років, переставали довіряти один одному. Доноси писали не тільки на ворогів, але і на друзів. Не тільки з корисливих міркувань, але і зі страху.

У 1937 році відбувся судовий процес над групою офіцерів РСЧА. Їх звинуватили в антирадянській діяльності та сприяння Троцькому, який на той час вже знаходився за кордоном. У розстрільний список потрапили:

Тухачевський М. Н.
Якір І.Е.
Уборевич І. П.
Ейдеман Р. П.
Путна В.К.
Примаков В. М.
Гамарник Я.Б.
Фельдман Б. М.

Полювання на відьом тривала. В руках співробітників НКВД виявився запис переговорів Каменєва з Бухаріним - йшлося про створення "право-лівої" опозиції. На початку березня 1937 року Сталін виступив з доповіддю, в якому говорилося про необхідність ліквідації троцькістів.

Згідно з доповіддю генерального комісара держбезпеки Єжова, Бухарін і Риков планували терор проти вождя. У сталінській термінології з'явився новий термін - "троцькісти-бухаринский", що означає "спрямований проти інтересів партії".

Крім вищезгаданих політичних діячів, заарештовано було близько 70 осіб. 52 розстріляно. Серед них були і ті, хто брав безпосередню участь у репресіях 20-х років. Так, розстріляли співробітників державної безпеки і політичних діячів Якова Агронома, Олександра Гуревича, Левона Мірзояна, Володимира Полонського, Миколи Попова та інших.

У "справі Тухачевського" залучався Лаврентій Берія, але йому вдалося пережити "чистку". У 1941 році зайняв він посаду генерального комісара держбезпеки. Розстріляний Берія вже був після смерті Сталіна - в грудні 1953-го.

репресовані вчені

У 1937 році жертвам сталінського терору стали революціонери, політичні діячі. А вже зовсім скоро почалися арешти представників зовсім інших соціальних верств. У табори відправляли людей, які не мають ніякого відношення до політики. Про те, які наслідки сталінських репресій, нескладно здогадатися, прочитавши списки, подані нижче. "Великий терор" став гальмом у розвитку науки, культури, мистецтва.

Вчені, які стали жертвами сталінських репресій:

Матвій Бронштейн.
Олександр Вітт.
Ганс Гельман.
Семен Шубін.
Євген Переплекін.
Інокентій Балановський.
Дмитро Еропкин.
Борис Нумеров.
Микола Вавилов.
Сергій Корольов.

Письменники і поети

У 1933 році Осип Мандельштам написав епіграму з явним антисталінським підтекстом, яку зачитав кільком десяткам осіб. Борис Пастернак назвав вчинок поета самогубством. Він мав рацію. Мандельштама заарештували, відправили на заслання в Чердинь. Там він здійснив невдалу спробу самогубства, а трохи пізніше, за сприяння Бухаріна, його перевели в Воронеж.

У 1937 році закінчився термін заслання. У березні поет виїхав разом з дружиною в підмосковний санаторій, де його заарештували повторно. Осип Мандельштам помер в таборі на сорок восьмому році життя.

Борис Пильняк в 1926 році написав "Повість непогашеного місяця". Персонажі цього твору вигадані, по крайней мере, так стверджує автор у передмові. Але кожному, хто читав повість в 20-е, ставало зрозуміло, що заснована вона на версії про вбивство Михайла Фрунзе.

Якимось чином твір Пильняка потрапило до друку. Але незабаром було заборонено. Заарештовано Пильняк був тільки в 1937 році, а до цього залишався одним з найбільш видаваних прозаїків. Справа письменника, як і всі подібні, була повністю сфабрикована - його звинуватили в шпигунстві на користь Японії. Розстріляли в Москві в 1937 році.

Інші письменники і поети, які зазнали сталінських репресій:

Віктор Багров.
Юлій Берзин.
Павло Васильєв.
Сергій Кличков.
Володимир Нарбут.
Петро Парфенов.
Сергій Третьяков.

Варто розповісти про знаменитого театральному діячеві, звинуваченому по 58-й статті і засуджену до вищої міри покарання.

Всеволод Мейєрхольд

Режисера заарештували наприкінці червня 1939 року. В квартирі його пізніше був проведений обшук. Через кілька днів убили дружину Мейєрхольда Зінаїду Райх. Обставини її смерті досі не з'ясовані. Є версія, що вбили її співробітники НКВС.

Мейєрхольда допитували протягом трьох тижнів, катували. Він підписав всі, що вимагали слідчі. 1 лютого 1940 року Всеволода Мейєрхольда засудили до розстрілу. Вирок було виконано на наступний день.

У роки війни

Амністія 1953 року

5 березня помер Сталін. Через три тижні Верховна Рада СРСР видав указ, згідно з яким звільнення підлягала третину ув'язнених. На свободу вийшли близько мільйона чоловік. Але першими табору покинули не політичні ув'язнені, а кримінальники, що миттєво погіршило кримінальну ситуацію в країні.

Читайте также: